2. Методи забезпечення трудової дисципліни.

Важливим стимулюючим фактором у забезпеченні трудової дисципліни є правові методи:

1. правове заохочення, мета якого:

• виявлення поваги до працівників;

• визнання заслуг працівника;

• виявлен­ня громадської пошани до зразкового та творчого виконання працівником трудових завдань.

Правова при­рода заохочення виявляється в тому, що воно застосовується власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим комітетом; оголошується наказом (розпорядженням); заноситься до трудової книжки працівника.

2. Крім зазначеного, до правових методів забезпечен­ня трудової дисципліни належать переконання та виховання

3. до несумлінних працівників може вжива­ні метод примусу, який полягає в застосуванні до порушників трудової дисципліни заходів дисциплі­нарного та громадського впливу.

Слід зазначити, що порушення трудової дисцип­ліни зумовлюються певними недоліками:

а) зовнішніми (непостачання товарів, продукції тощо);

б) внутріш­німи (огріхи в організації праці, виробництві тощо);

в) соціально-побутовими;

г) суб'єктивного характеру.

3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.

Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві , в установі, організації у процесі здійснення трудової діяльності називається трудовим розпорядком.

Всі нормативно-правові акти, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, поділяються на дві групи:

1) норми загального значення (КЗпП України, Типові правили внутрішнього трудового розпорядку та ін.);

2) норми спеціального призначення, які враховують специфіку окремих галузей господарства, а також особливості праці певних категорій працівників (галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку; статути про дисципліну; положення про дисципліну окремих категорій працівників та ін.).

Правила внутрішнього трудового розпорядку поділяються на три види:

• типові (Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ і організацій від 1984 р.);

• галузеві (затверджуються міністерствами та відомствами за погодженням з відповідними профспілковими органами);

• локальні.

Внутрішній трудовий розпорядок на конкретному підприємстві, в установі, організації визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого органу і профспілкового комітету.

В цих правилах конкретизуються обов’язки власника, адміністрації, працівників даного підприємства, правила прийому на роботу на даному підприємстві, з урахуванням специфіки підприємства, встановлюються режим робочоо часу і часу відпочинку, види заохочень за успіхи в роботі, порядок їх застосування, порядок застосування дисциплінарних стягнень.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну, особливістю яких є те, що вони поширюються тільки на певні, вказані категорії працівників відповідної галузі (Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту).