19 Шампань про проблеми вивчення громадської думки

Книга французького соціолога Патріка Шампаня є аналізом практики проведення опитувань громадської думки у Франції, проте цей аналіз стосується не одних лише французьких реалій. Вона відрізняється від інших книг з даної проблеми тим, що не описує методику і техніку проведення опитувань або звіт про передвиборну кампанію, але розкриває соціальний факт виробництва і циркуляції зондувань громадської думки як елементу політичної боротьби. Шампань говорить як мінімум про три види опитувань. Опитування, що стосуються наміру голосувати, призначені для передбачення результатів виборів, у них, власне, лише моделюєтся ситуація виборів. Другий вид- опитування, що стосуються типів поведінки (культурних, економічних і ін.), які відносяться до економічного і політичного маркетингу як дослідження кон'юнктури ринку. Третій тип автор називає "власне опитуваннями громадської думки. Їх сенс зводиться до оцінки тих або інших дій і планів уряду, ситуації в країні і світі, що склалася довкола тієї або іншої проблеми. Результати таких опитувань використовуються в політичній боротьбі як один із способів легітимізації політичних дій. Саме опитування громадської думки у вузькому сенсі аналізує П. Шампань. Головний критичний аргумент Шампаня полягає в тому, що спосіб проведення опитувань громадської думки слідує не науковій, а політичній логіці бачення соціальної реальності. Дослідження думок в тому вигляді, в якому вони здійснюются і коментуються інститутами вивчення громадської думки, залишаються в наперед визначених категоріях політичного здорового глузду, тому що вони менше прагнуть уловити індивідуальні і приватні думки і зрозуміти логіку їх виробництва , чим сказати, в основному в практичних цілях, "що думає" з даної проблеми "громадська думка". При цьому науковий авторитет незаконно передається політичним практикам опитувань, які володіють багатьма зовнішніми ознаками науки, але насправді не мають до неї відношення. Не дивлячись на те, що Шампань стверджує неможливість вимірювання справжньої громадської думки за допомогою поширених методів, він змушений визнати факт її існування. Виявляється, що "теоретична неможливість" громадської думки на практиці не означає її нереальність. При практичному прояві інтересу агентів символічного виробництва вже не можна сказати, що громадської думки не існує. Вона існує, але як артефакт, викликаний зовсім не відповідями респондентів, а питаннями інтерв'юерів, точніше, тих, хто замовляє і проводить опитування. Книга Шампаня доводить, що якщо опитування громадської думки щось і відображають, то перш за все - стан поля політики і символічного виробництва. Подібний підхід відкриває великі можливості для подальшого соціолгічного аналізу опитувань громадської думки. З одного боку, теоретична критика опитувань заставляє переглянути способи дослідження громадської думки, розуміючи під ними не лише опитування, але і аналіз думки в ширшому контексті соціальних вірувань. А з іншого, соціологічний аналіз практики проведення опитувань дає можливість зрозуміти функціонування символічного і політичного виробництва. Такий підхід дозволяє, по-перше, вивчити, якою мірою теоретичне знання агентів детермінується їх практичним знанням про те середовище, в якому вони (знання) виробляються, і, по-друге, зрозуміти принципи теоретичних побудов, що виросли з практики.