4. Конституційно-правові основи інформаційних відносин в Україні

Основними правовими актами, які регулюють інформаційні відносини в Україні, є: КУ (ст.32,34), закони України: “Про інформацію“ від 2.10.1992 р., “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.1992 р., “Про телебачення і радіомовлення” від 21.12.1993 р., “Про інформаційні агенства” від 28.02.1995 р., “Про видавничу справу” від 5.06.1997 р., “Про рекламу” від 3.07.1996 р., “Про державну таємницю” від 21.01.1994 р. та багато ін.

Конституційне право особи на інформацію, а також на свободу думки, слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань належить до групи особистих прав людини. Воно може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров”я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно із ст.1 ЗУ “Про інформацію” інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Види інформації:

1. статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя. Така інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню, а також забезпечується відкритий доступ громадян, наукових установ, заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних.

2. адміністративна інформація - це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції.

3. масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими ЗМІ є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними ЗМІ є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

4. інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування. Основні джерела інформації: акти ВРУ та її органів, Президента України, інші підзаконні нормативні та ненормативні акти державних органів та органів місцевого самоврядування. Така інформація доводиться до відома населення або заінтересованих осіб.

5. правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Джерела інформації: Конституція України, закони і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення ЗМІ, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

6. інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (конфіденційна інформація) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані. Джерела інформації: видані на ім'я осби документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, за винятком випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується: 1) судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім”ї; 2) право вимагати вилучення будь-якої інформації; 3) право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

7. інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. Основні джерела: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими органами, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами. Система, доступ до цієї інформації регулюються бібліотечним, архівним та іншим законодавством.

8. соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Основні джерела: результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень.

За режимом доступу (Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації) інформація поділяється на:

• відкриту інформацію;

- інформацію з обмеженим доступом.