Розділ 5 Соціально-психологічні особливості культурно-дозвіллєвого середовища

5.1. Специфічні ознаки культурно-дозвіллєвого середовища

У багатьох випадках культурно-дозвіллєве середовище цілком визичається діяльністю. Прикладом такого роду може бути театраіьний спектакль з акторами на сцені, декораціями, костюмами,із залою для глядачів і т. ін. Це усе створює особ­ливу якість певного культурно-дозвіллєвого простору. Діяльнісне освоєння людиною різних культурно-просторових ситуацій і вплив цих ситуацій на її поводження і діяльність є, мабуть, центрально» проблемою віднощення до культурно-дозвіллєво­го середовища.

У певному культурно-дозвіллєвому оточенні людина пово­диться по-особливому: активно переживає й оцінює це оточен­ня, виробляє до нього емоційне відношення, зберігає в пам'яті його образи, наділяє його різними асоціаціями і символами. Людина сприймає оточення, в якому перебуває і з яким взає­модіє, у нерозривності зв'язків усієї цілісності культурно-дозв­іллєвого середовища як системи. Якщо людина зосередить свою увагу на предметі мистецтва для того, щоб його оцінити, то вона свідомо, підсвідомо або несвідомо сприймає його в системі зв'язків з іншими предметами, дією, часом, який розгортається в культурно-дозвіллєвому середовищі.

Специфічними ознаками культурно-дозвіллєвого середови­ща є предметність і просторовість. За цими ознаками культурно-дозвіллве середовище наповнюється змістом предметних мистецтв: художнього та рекреаційного дизайну. До просторо­вих видів мистецтв культурно-дозвіллєвого середовища відносяться: мистецтво інтер'єра, виставочне мистецтво, музейне мистецтво, мистецтво ансамблю й т. ін. Проміжне місце займа­ють прикладні і декоративні види мистецтв, які, у свою чергу, включають такі підвиди: мистецтво свят, карнавальне мистецт­во, різні святкові ходи і т. ін. До спеціалізованих утворень мо­жуть бути віднесені пластичні мистецтва, народні мистецтва, оформлювальні мистецтва: декоративна, прикладна творчість народні й художні промисли та ремесла.

Предметно-просторове оточення в культурно-дозвіллєвій установі, яке насичене творами мистецтва і відповідає дизай­нерському задуму високого художнього рівня, не може завжди являти собою культурно-дозвіллєве середовище. Щирий зміст воно здобуває лише тоді, коли людина включається в художнє життя цього предметного простору. Лише у взаємодії з людьми предмети мистецтва, усе культурно-дозвіллєве середовище ніби одухотворюється і починає жити.

Без людей, без людини, без діяльнісного початку культур­но-дозвіллєве середовище являє собою неживий предметно-художній простір. Виходячи з цього, дозвіллєві програми уста­нов культури повинні бути орієнтовані на різні форми участі людини в художньому житті. Ігрове розуміння занять, елемен­ти театралізації, реальне або внутрішнє, духовне включення людини в хід спектаклю або концерту, емоційне переживання у виставочних залах і таке інше створюють ситуацію сюжетно-рольового поводження людини. Це дає людині можливість ус­відомити, що вона може змінитися, стати кращою.

Отже, культурно-дозвіллєве середовище як самокоштовне явище являє собою органічну єдність предметного оточення і процесу діяльності, активної участі в ньому людини і несе в собі певне значеннєве навантаження. Культурно-дозвіллєве середовище є чинником активного формуючого впливу на людину. Створюючи стійке культурно-просторове середовище, дозвіллєві установи в цілому формують певне емоційне відно­шення до навколишнього середовища, і до діяльності людини в цілому. Таким чином, культурно-дозвіллєве середовище виступи в ролі простору для діяльності, де здійснюються пере­живання ціннісного стану, що виявляє собою культуру і ду­ховні цінності. Це, в свою чергу, є основою особистості і її способу життя.

Створення культурно-дозвіллєвого середовища установами кулыури - це розроблення культурних, виховних програм і в кінщзому результаті - ситуацій діяльності в цьому середовищі. У цж установах предметне, культурно-дозвіллєве середовище завади повинно формуватися з урахуванням конкретних за­нять. Людина, знаходячись у контакті з культурними ціннос­тями ніби переноситься в пережитий світ і в той же час збер­ігає (відомість своєї присутності в реальному світі.

Це однією важливою умовою удосконалювання діяльності сучасних центрів дозвілля є знання специфічних особливостей сприйняття культурно-дозвіллєвого середовища. Сприйняття можна розглядати як почуттєвий образ зовнішніх характерис­тик предметів і процесів матеріального світу, що безпосередньо впливають на людину.

Гармонійність культурно-дозвіллєвого середовища зумовлюється дотриманням основних критеріїв її сприйняття й оцінок:

а) усвідомлення (людиною) себе в культурно-дозвіллєвому середовищі, здатність орієнтуватися в ньому, у його культурно­му значенні; самооцінка, яка виражається у відчутті спокою, упевненості, натхненності, комфорту, ідентифікації себе з есте­тикою даного культурно-дозвіллєвого середовища;

б) власна естетична оцінка, яка спричинює почуття радості, здивівання; образ культурно-дозвіллєвого середовища, його естетичне наповнення визначає відчуття причетності не тільки до культурно-дозвіллєвого середовища, а й до зовнішнього, навколишнього середовища - будинку, міста, краю;

в) оцінювання соціальної значимості культурно-дозвіллєво­го середовища включає: усвідомлення значимості історичного культурного минулого, сучасності, пам'ять про події і людей, пам'ятники культури, мистецтва, почуття гордості, поваги і самоповаги, відчуття причетності до культури, мистецтва й історії;

г) оцінка практичної зручності і психологічного комфорту, мікроклімату культурно-дозвіллєвого середовища, що, в свою чергу, формує загальне уявлення про міру взаємної відповід­ності (або невідповідності) рівня культури людини і культур­но-дозвіллєвого середовища.

Культурно-дозвіллєві програми, які розраховані на масову аудиторію, завжди породжують різні ігрові форми поводження як наслідок сприйняття інших присутніх людей як персонажів дії. Це можуть бути групи й окремі знайомі і незнайомі люди. Самітність у публічних заходах не виключає, а скоріше підси­лює рольову діяльність.

У наш час йде розвиток позитивних тенденцій по створен­ню культурно-дозвіллєвого середовища, адекватного сучасним соціально-культурним потребам суспільства. Створення нових типів установ культури таких, як соціально-культурних центрів і центрів дозвілля, пов'язане з якісними змінами потреб насе­лення. У таких установах культури з метою утворення пози­тивного культурно-дозвіллєвого середовища повинно гаранту­ватися: висока якість наданих населенню культурних послуг; постійне відновлення і розширення форм дозвіллєвої діяль­ності; демократичність умов включення особистості в активну культурну діяльність.

Таким чином, основні функції сучасного центра дозвілля, які визначають його внутрішню структуру, безпосередньо по­в'язані з феноменом культурно-дозвіллєвого середовища і мо­жуть бути виражені такими напрямами своєї діяльності:

- організація і забезпечення умов для проведення куль­турного дозвілля у всій його повноті і розмаїтості відповідно до потреб, інтересів і можливостей усіх груп населення;

- розроблення і поширення нових технологій дозвіллєвої діяльності, взаємодія з іншими типами установ культури, відпочинку, спорту для забезпечення ефективності, якості й інтенсивності роботи всієї сфери дозвілля в цілому;

-апробація, відпрацьовування і впровадження нової техні­ки, які розробляються промисловістю для їх використан­ня в сфері дозвілля;

-виділення приміщень для фізкультурно-оздоровчого доз­вілля в складі клубу;

-об'єднання різних видів розважальних програм (танцю­вальних, атракціонних, комп'ютерних і т. п.);

-пристосування існуючих будівель, спочатку не призначе­них для утворення культурно-дозвіллєвого середовища: реконструкція житлових будинків, особняків, дозвіллєвих споруд, використання дворів і т. ін.;

-використання паркових зон, непроїзних вулиць, які при­лягають до клубних територій;

-створення спеціалізованих клубів: туристів, молоді, люби­телів тварин, філателістів, нумізматів тощо, організація аматорських клубів і студій, дискотек, виставок.

5.2. Сучасні культурно-дозвіллєві центри як осередок створення позитивного культурно-дозвіллєвого середовища

Необхідно звернути увагу на те, що при створенні сучасно­го, позитивного культурно-дозвіллєвого середовища особливе значення надається розробленню дозвіллєвих програм у культурно-дозвіллєвих центрах. А саме: необхідності значення не тільки психологічних закономірностей взаємодії людей у клубних об­'єднаннях, обліку різноманіття зв'язків між ними в процесі спілку­ванні, особистих і групових інтересів, мотивів відвідування, але й хоча б загальних особливостей дозвіллєвої орієнтації людей, яка складається стихійно, незалежно від діяльності тієї чи іншої клубно-дозвіллєвої установи. У цьому зв'язку продуктивне звер­танні до типології форм поводження в дозвіллі. Цю типологію можна представити у виді, поданому в табл. 1.

Таблиця 1