5.Прогресивна технологія вирощування ярих зернових в умовах степової зони україни

Традиційні технології з використанням хімічних пестицидів і мінеральних добрив досить дорогі й орієнтовані поки що переважно на імпортні препарати. В умовах економічної кризи така технологія практично не реалізується. Запропонована технологія біологізації орієнтована на використання вітчизняних та місцевих ресурсів, забезпечує врожайність не меншу, ніж традиційна. Технологія енерго-ресурсозберігаюча з підвищеним рівнем екологічної безпеки. Базується на інтегрованому захисті рослин з переважним використанням біологічних засобів захисту і системи удобрення з використанням препаратів азотфіксуючих бактерій. Технологія забезпечує економію витрат на 1 га у розмірі 60-100 грн., а операція передпосівної обробки насіння біопрепаратами коштує 5-6 грн. на 1 га, хімічними фунгіцидами — 20-40 грн. на 1 га. Запропоновано системний підхід до використання засобів біологізації, що вперше забезпечило економічну доцільність біологізації. Прогнозується значний екологічний ефект та створення умов для поступового переведення землеробства на альтернативні біологічні засади. Технологія біологізації та її окремі технологічні операції використовуються в господарствах Одеської області на площі 8—12 тис. га щорічно. Необхідні біологічні засоби виробляються в біолабораторіях ІТІ "Біотехніка". З урахуванням наявних виробничих потужностей у степовій зоні можливе впровадження технології біологізації на площі 400-600 тис.га. Обгрунтованим є рівень біологізації 40-50 % посівів озимої пшениці, що становить 1—1,5 млн га. Очікуваний економічний ефект при цьому буде в межах 60-150 млн грн. Джерело детальної інформації — ІТІ "Біотехніка"УААН.

6.Ерозія грунтів і райони її поширення

1. Руйнування ґрунту або гірських порід водним потоком, повітрям (вітром), льодом. Ерозія — один з головних чинників формування рельєфу земної поверхні. Частина процесу денудації. Розрізняють схилову й руслову ерозії. В результаті ерозії утворюються яри, балки, річкові долини тощо. Крім Землі, явища ерозії спостерігаються й на інших планетах Cонячної системи, зокрема на Марсі.

2. Руйнування металу або металевих виробів, зумовлене дією механічних факторів або електричних розрядів.

Розмивання, роз'їдання, витравлювання. Після затяжних дощів в незахищеному ґрунті залишаються глибокі вимоїни. Вітри беруть участь у руйнуванні ґрунту в посушливих районах. Там вони є справжнім лихом, оскільки за лічені години руйнують таку кількість грунту, на руйнування якого дощам було б потрібно декілька років. Під час останнього льодовикового періоду сильні вітри в Північній Америці і в Азіг підняли в повітря мільйони тонн ґрунтових частинок, які потім осіли на землі у вигляді могутніх шарів жовтозему. Сучасні шари жовтозему, що досягають глибини 150 м, під впливом дощів і вітру знову зазнають ерозії. Проливні тропічні дощі сильно руйнують ґрунт і можуть викликати екологічну катастрофу. Стікаючи по голих схилах у низини, дощова вода заливає поля, дороги й поселення. У розвинених країнах у долинах будують меліораційні комплекси, але після великих повеней вони перестають діяти, оскільки забиваються болотом.    Дощі й вітри сформували рельєф Аризони - глибокі долини зі схилами з наносів, що вкривають скелі.    Перетворення північноамериканських прерій на поля стало причиною ерозії грунту і численних піщаних бур

7.Сівозміни,наукові основи сівозмін

Підвищення культури землеробства передбачає впровадження у виробництво заходів, що становлять науково обґрунтовану його систему. Серед них важливе значення мають правильні сівозміни, які є головною і незамінною її ланкою та посідають особливе місце за різноманітним сприятливим впливом на родючість ґрунту і врожайність сільськогосподарських культур. На основі сівозмін створюють системи удобрення, механічного обробітку ґрунту і захисту посівів від бур'янів, шкідників та збудників хвороб. Безсистемне проведення цих заходів, без врахування того, що вирощували на полі в попередні і що буде висіяно в наступі роки, призводить до низької ефективності й запущеності полів. У правильних сівозмінах краще виявляються об'єктивні закони землеробства, а дотримання їх дає змогу регулювати кругообіг елементів живлення рослин у сільському господарстві.

Сівозміни забезпечують найраціональніше використання орних земель, матеріальних і трудових ресурсів. Вони є організаційно-територіальною основою сталого землеробства. Порушення їх, нехтування елементарними вимогами до чергування культур, біології ґрунту і рослин завдає непоправної шкоди культурі та сталості землеробства, продуктивності землі.

Сівозміна дає можливість розробляти технологію вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням їх взаємного впливу, а також післядії кожного заходу, що застосовується під найближчі попередники. Ось чому зростання культури землеробства може бути забезпечене тільки в разі освоєння правильних сівозмін, які відповідають конкретним природно-кліматичним умовам і спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

Багаторічними дослідами наукових установ вирішено ряд питань теорії й практики застосування сівозмін в окремих ґрунтово-кліматичних зонах України, а саме: місце, тривалість вирощування, сумісність і період повернення культур у сівозмінах з урахуванням вимог інтенсивних технологій, збільшення виробництва рослинницької продукції; роль чорного і зайнятого парів при інтенсифікації землеробства; ступінь насичення сівозмін провідними культурами в господарствах різного виробничого напряму тощо.