Співробітництво України з міжнародними фінансовими інститутами

У квітні 1992 р. на прохання України МВФ, Група Всесвіт­нього банку ухвалили рішення про членство України в цих фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. прийняла відповідний Закон "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконст­рукції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій". Таким чином, Україна стала членом МВФ та МБРР з вересня 1992 р.

Зарубіжних донорів, що діють в Україні, можна поділити на чотири групи:

а) міжнародні організації;

б) країни, що здійснюють широкомасштабні програми допо­моги;

в) країни, чия допомога сконцентрована лише на двох—трьох секторах;

г) країни, чия діяльність обмежується обміном експертів та програмами малих грантів.

Переважна частина зовнішніх ресурсів надходить в Україну каналами міжнародних організацій, які надають кредити на пільгових умовах, значну фінансову допомогу, зокрема фінансування програм технічної допомоги. Найбільшими джерелами зовнішнього фінансування для України на етапі ринкової трансформації економіки є МВФ та Група Всесвітнього банку. МВФ зосереджується на формуванні загальних макроекономічних засад ринкової економіки в Україні. Саме МВФ встановлює загальні макроекономічні параметри всієї системи зовнішнього фінансування. Всесвітній банк концентрується на розвиткові конкретних секторів економіки. Більша частина офіційних запозичень Украї­ни була пов'язана з виконанням умов Програ­ми розширеного фінансування (ПРФ) МВФ. Положення поточ­ної програми ПРФ встановлюють орієнтири в основних секторах економіки, де діють і інші значні донори, зокрема Всесвітній банк і Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР).

Країни, регіональні донори та неурядові донорські організації в основному надають допомогу за конкретними напрямами та програмами на рівні галузей або секторів економіки. Технічна до­помога на двосторонній основі покликана сприяти виконанню Україною умов фінансування з боку МВФ та Всесвітнього банку.

Згідно зі Статутом МВФ, відомим під назвою "Статті угоди про МВФ", кожна країна-член повин­на надавати Фондові всю інформацію, яку він вважає необхідною для своєї діяльності. З грудня 1992 р. Національний банк України щомісячно подає МВФ зведені балансові звіти Національного та комер­ційних банків України, а також інформацію про валютні курси та процентні ставки, а з 1993 р. складається платіжний баланс Ук­раїни. Ця інформація публікується в періодичному збірнику "Міжнародна фінансова статистика".

Перше запозичення в МВФ Україна здійснила в 1994 р. в ме­жах Програми системної трансформації (Systemic Transformation Facility). Потім було запроваджено три програми "стенд-бай" (stand-by). Останню з них, ухвалену в серпні 1997 р. на суму 542 млн. дол. США з помісячною виплатою залежно від досягнення обумовлених економічних показників, припинено в березні 1998 р. через невиконання Україною поставлених умов.

Водночас урядові України вдалося закінчити переговори про ПРФ. У вересні 1998 р. Рада директорів МВФ ухвалила Програму розширеного фінансування на суму 1,6 млрд. СДР (близько 2,2 млрд. дол. США) на трирічний період. Наприкінці травня 1999 р. до цієї програми було додано 366 млн. дол. Ці кошти частково призначалися для компенсації збитків через скорочення експорту до Росії, покриття дефіциту платіжного балансу, що зріс. ПРФ має на меті протягом кількох років сприяти досягненню стабільності на макроекономічному рівні та проведенню струк­турних реформ, зміцнити фіскальну політику шляхом раціона­лізації структури податкових надходжень (здебільшого за рахунок скасування пільг та зниження субсидій). ПРФ передбачає серію заходів: розвиток банківського сектора, підтримку реформ у промисловому секторі шляхом дерегуляції, приватизації та демо­нополізації, прискорення реформ у енергетиці та сільському господарстві, а також скасування обмежень у зовнішній торгівлі. Починаючи з вересня 1999 р. виконання Програми розшире­ного фінансування було зупинено внаслідок її незадовільного впровадження.

Основна мета діяльності Всесвітнього банку в Україні — допо­мога урядові в переході до ринкової економіки, зокрема у віднов­ленні стабільного економічного зростання та поліпшенні рівня життя населення.

Упродовж 1992 р. відбувалось лише технічне співробітництво: Банк вивчав стан української економіки. Сьогодні уряд України і Всесвіт­ній банк працюють над майже 50 проектами, що стосуються позик, грантів та економічних досліджень. На початок 2000 р. ухвалені Всесвітнім банком суми для України становили близько 3 млрд. дол., із яких 2 млрд. уже було використано.

Всесвітній банк співпрацює з українськими урядовими струк­турами, неурядовими організаціями, багатосторонніми інститу­ціями та донорами. Крім того, для підготовки проектів в Україні Банк залучає грантові ресурси з багатьох джерел.

Банк також надає урядові України допомогу і консультації в розробці та впровадженні економічних реформ, здійснює спільні економічні дослідження та затверджує позики для програм ре­формування економіки. Зокрема, під Програму реформ, яку було проголошено у 1994 р. і яка отримала новий імпульс на початку 2000 p., Банк ухвалив інституційну позику, позику сільськогоспо­дарського сектора (1996), позику фінансового сектора (1998). позику на перебудову вугільної галузі (1996) та ін.

Починаючи з 1994 р. Банк виконував провідну роль у наданні допомоги відповідним державним установам у визначенні основних напрямів реформ та їх впровадженні (лібералізація цін, _Реформа торгівлі, приватизація, реформа фінансового сектора та сектора енергетики). Загальна Реабілітаційна позика, ухвалена в грудні 1994 p., стала першою позикою на структурну перебудову. Потім з цією метою було надано ще п'ять великих позик, причо­му загальна сума коштів за ними становить 67 % сукупного обся­гу наданих Україні на сьогодні кредитних ресурсів.

Важливою складовою розробленої Групою Всесвітнього банку Стратегії допомоги Україні є інвестиційне кредитування: у 1999 р. загальна сума позик перевищи­ла 2 млрд. дол. США. Невикористана сума коштів позик дорівнює 646 млн. дол. США, з них 170 млн. дол. США — за позиками швидкого використання.

Унаслідок повільного здійснення інституційної та структурної реформ економіки України Банк офіційно перейшов до кредитування за песимістичним сценарієм – обмежена кількість інвестиційних проектів: п'ять у 2000 році і чотири в 2001 році, включаючи проекти Всесвітнього екологічного фонду. Банк і далі надає кошти в межах трьох ухвалених позик на структурну пере­будову — Проекту розвитку підприємств, Проекту структурної перебудови фінансового сектора та Проекту структурної перебу­дови вугільної промисловості.

Банк тісно співпрацює з іншими донорами в питаннях, які стосуються проектів Банку, а в багатьох випадках брав на себе роль лідера (наприклад, у програмах МБРР у фінансовому секторі, у сфері приватизації підприємств та структурної перебудови, а також у наданні технічної допомоги з боку МФК).

Всесвітній банк надає допомогу для розвитку конкретних секторів економіки України в межах опрацьованих та ухвалених проектів. В 1996 р. було ухвалено позику в розмірі 317 млн. дол. для Проекту розвитку ринку електроенергії, мета якого полягала в підтримці введення ринкового ціноутворення в практику опто­вої торгівлі електричною енергією. Фінансування було припинено через рік, коли уряд України не зміг підви­щити тарифи на електричну енергію.

Всесвітній банк має ще низку проектів у енергетичному сек­торі. Станом на кінець 2000 р. майже в повному обсязі отримана Позика на розвиток вугільного сектора (SECAL) на сприяння реструктуризації вугільного сектора, включаю­чи лібералізацію цін та торгівлі, стимулювання інвестицій у при­буткові шахти, закриття неприбуткових шахт та подолання соціальних наслідків закриття шахт. Всесвітній банк також вніс 114 млн. дол. США у проект реконструкції турбін та генераторів ГЕС та поліпшення мережі розподілу та контролю енергії. У 1999 р. була ухвалена позика в розмірі 200 млн. дол. США на вдосконалення системи опалення в м. Києві.

Банк намагається сприяти процесам приватизації в промисло­вості шляхом надання двох позик для розвитку підприємств (EDAL) на суми 310 і 300 млн. дол. США. Друга пози­ка, (1998 p.), передбачає надання постприватизаційної підтримки, а також реформування системи банкрутства та зміцнення системи управління ринками капіталу, фінансування критичного імпорту та технічної допомоги в реструктуризації підприємств.

Досить активно працює Всесвітній банк у сфері розвитку інфраструктури банківського сектора України. У вересні 1998 р була ухвалена Позика для розвитку фінансового сектора на суму 300 млн. дол. США. Основна мета цієї позики — посилити авто­номію та незалежність Національного банку України у забезпе­ченні монетарної стабільності, вдосконалити систему моніторин­гу та регулювання діяльності комерційних банків і створити сприятливе середовище для подальшого розвитку та структуризації банківського сектора в Україні. В межах другого проекту у цьому секторі — позики для розвитку експорту в розмірі 70 млн. дол. США — надається технічна допомога Укрексімбанку та здійснюється кредитування приватних підприємств-експортерів У сільському господарстві до 2000 р. було завершено виконання великого проекту — Позики на розвиток сектора в розмірі 300 млн. дол. Ця позика мала на меті сприяння лібералізації торгівлі, приватизації та реструктуризації в сільському господарстві.

Проблеми боротьби з бідністю та економічного зростання в Україні мають середньо- та довгостроковий характер і значною мірою пов'язані з історичною відсутністю інституцій розвитку. Для подолання цих проблем необхідно вирішити два ключові завдання розвитку, а саме: забезпечити належне керівництво, прозорість та підзвітність у державному секторі і розбудову орієнтованих на ринок та універсальних (тобто здатних надавати рівні можливості в певних сферах діяльності) інституцій. Стратегія Групи Всесвітнього банку в Україні грунтується на цих засадах і передбачає створення попиту на краще управління і виявлення можливостей для активізації інституцій, орієнтованих на забезпечення розвитку. Водночас Стратегія захищатиме інтереси Банку і надання ресурсів буде пов'язане з поступом реформ.

Діяльність Міжнародної фінансової корпорації (МФК) в Україні майже обмежується технічною допомогою. В основному МФК управляє коштами донорських програм допомоги сектору малих і середніх підприємств (МСП), включаючи полегшення доступу МСП до джерел фінансування та сприяння земельній реформі. Зокрема, мо­дель аукціонів застосовувалася в програмі малої приватизації та об'єктів незавершеного будівництва і довела свою ефективність. Після впровадження моделі реорганізації сільгосппідприємств у чотирьох регіонах МФК надає урядові консультації з питань земельної реформи, працює з великою кількістю сільгосппідприємств і створює установи на місцях для проведення підготов­ки кадрів у інших регіонах.

Проект розвитку бізнесу покликаний сприяти проведенню нової загальнодержавної кампанії з дерегуляції; в рамках проекту надаються консультації з питань лізингу та Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Крім того, МФК співфінансувала два проекти Все­світнього банку, виступає партнером в проекті організації Банком мікрофінансування. МФК також запроваджує проекти з привати­зації, розвитку підприємництва та земельної реформи. Крім того, МФК підтримує розвиток приватного сектора в Україні, здійсню­ючи прямі інвестиції та надаючи технічну допомогу.

Починаючи з 1994 р. МФК ухвалила здійснення інвестицій­них операцій в Україні на загальну суму понад 66,0 млн. дол. США, серед яких: дві окремі інвестиції у венчурний капітал на загальну суму 3,5 млн. дол. США; підтримка Першого українсько­го міжнародного банку — 6,5 млн. дол. США капітальних інвес­тицій та кредитна лінія на суму 10 млн. дол. США; інвестиції в Кредитанштальт Україна — 2,3 млн. дол. США капітальних інве­стицій і позика на суму 5 млн. дол. США; інвестиції у новий Банк мікрофінансування — 2,4 млн. дол. США інвестицій у капітал та позика обсягом 5 млн. дол. США; проект Фінансбанку Україна — нового банку з турецьким капіталом, який передбачає капітальні інвестиції на суму 2,2 млн. дол. США та відкриття кредитної лінії обсягом 5 млн. дол. США (цю інвестицію зупинено з часу кризи в Росії).

Оскільки МФК натрапила на труднощі в залученні сильних зарубіжних промислових партнерів в Україну, Корпорація спря­мувала свої інвестиції у фінансовий сектор.

Багатостороння агенція з гарантування інвестицій (БАГІ) на сьогодні веде в Україні лише одну операцію. Однак якщо умови інвестиційного клімату в Україні поліпшаться, Агентство буде готове розширити свою присутність в Україні. Наразі БАГІ роз­глядає можливості здійснення нової невеликої операції і може стати разом з МФК потенційним партнером у програмі сприян­ня конверсії промисловості високих технологій.

Члени Групи Всесвітньо­го банку відіграють провідну роль серед інших донорів України у відновленні і розбудові потенціалу ключових секторів економіки, впровадженні структурних реформ економіки та розвитку інституційної інфраструктури. Всесвітній банк співпрацює як з урядом, так і безпосередньо з підприємствами та неурядовими організаціями. Однак кредити Банку не можна назвати повністю пільговими, оскільки сам Банк залучає кошти на міжнародному ринку капіталів. У структурі співпраці Банку з Україною інвес­тиційні проекти поки що мають дуже незначну вагу. Виконання своїх програм в Україні Група Всесвітнього банку ставить у залежність від виконання Україною вимог МВФ.

Європейський Союз, який належить до найзначніших донорів України, веде свою діяльність в Україні через Представництво Європейської комісії, що працює в Києві з 1993 р. ЄС одним із перших серед міжнародних донорів розпочав надання технічної допомоги Україні в 1991 р.

Фінансові відносини між ЄС та Україною значно розвинулися за останні кілька років. Україна вже одержала грантову (безо­платну) допомогу за програмами ЄС на загальну суму близько 500 млн. євро. В потоках фінансування від ЄС грантові кошти значно перевищують кредитні.

Найактивніше Європейський Союз співпрацює з Україною у сфері передачі сучасних знань і західного досвіду реформування економіки по лінії технічної допомоги, а також виділяє кошти на підтримку платіжного балансу та вирішення ключових макроекономічних проблем та проблем загальнодержавного характеру.

Основним каналом надання Європейським Союзом технічної допомоги Україні є програма ТАСІС (Програма технічної допо­моги Співдружності незалежних держав). Індикативною програ­мою діяльності ТАСІС передбачено такі основні сфери взаємодії: інституційна, правова та адміністративна реформа й розвиток; підтримка економічних реформ та розвиток приватного сектора; подолання соціальних наслідків перехідного періоду. Окремо надається допомога за програмами ядерної безпеки, міждержавної та міжкордонної співпраці. Зокрема, на цілі ядерної безпеки за роки співпраці Європейський Союз надав Україні понад 370 млн. дол. США. Програма ТАСІС також підтримує цілу низку невеликих, але важливих проектів.

Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) у своїй діяльності в Україні надає першочергової ваги розвиткові власного портфеля проектів у приватному секторі шляхом збільшення обсягів фінансування малих та середніх підприємств, прямих інвестицій в українські підприємства, підтримки недержавного банківського сектора та фінансування інфраструктури, зокрема енергетики та транспорту.

Банк здійснює в Україні кредитування та інвестиції в проекти приватного і державного секторів, виконує проекти технічної допомоги, а також є адміністратором Фонду укриття Чорнобиль­ської АЕС від імені країн "великої сімки" та інших країн — донорів цієї програми.

Особливу увагу ЄБРР приділяє енергетиці: надає допомогу приватизації галузі, здійснює проекти консервації об'єктів та підвищення ефективності сектора, проекти з ядерної безпеки та нових технологій виробництва енергії. Крім того, Банк підтри­мує розвиток аграрного сектора, інфраструктури, включаючи транспорт та комунальні послуги.

Основними напрямами діяльності Банку в Україні є: стиму­лювання розвитку приватного сектора шляхом надання кредит­них ліній та інвестицій для малих та середніх підприємств (МСП), а також шляхом прямого фінансування спільних підприємств та підприємств, що цілком належать українським власникам; підтримка розвитку фінансово­го сектора з особливим наголосом на фінансування малого та середнього бізнесу. ЄБРР здійснює детальний моніторинг вико­нання кредитних ліній для МСП та координацію програм інституційного розвитку банків, які беруть участь у розподілі коштів цих кредитних ліній. У цьому секторі Банк також здійснює підтримку реструктуризації приватизованих банків, розглядає можливості надання кредитних ліній та участі в акціонерному капіталі провідних приватних банків.

З метою сприяння інвестиціям в аграрний сектор Банк пла­нує вкладати кошти в ринково орієнтовані та приватні проекти розвитку агробізнесу, включаючи підтримку програм розподілу, маркетингу та переробки сільськогосподарської продукції.

У сфері раціоналізації роботи енергетичного сектора ЄБРР бере участь у реконструкції теплових енергостанцій, підвищенні їх ефективності та екологічної чистоти, підтримує реформи енер­гетичного ринку.

ЄБРР надає підтримку реформуванню основних інфраструктурних секторів України, включаючи водопостачання, розвиток комунальних послуг, телекомунікації та транспорту.

Портфель ЄБРР в Україні складається з майже 40 проектів, загальна вартість яких перевищує 900 млн. євро. Сума зобов'язань Банку щодо України становить 7 % загальної суми його зобо­в'язань. Усі проекти ЄБРР в Україні можна поділити на п'ять груп: державний фінансовий, недержавний фінансовий сектор, приватний сектор — компанії в українській власності, приватний сектор — іноземні компанії та спільні підприємства, державний сектор.

З усіх коштів, що виділяє Україні ЄБРР, 57 % іде на фінансу­вання 28 проектів приватного сектора, з них майже половина розподіляється через канали фінансового сектора і спрямовується на фінансування МСП, а решта коштів (268 млн. євро) — у 16 приватних проектів у інших секторах. За трьома з цих проектів Банк співпрацює з компаніями, що належать українським влас­никам, але більшість отримувачів коштів Банку — іноземні ком­панії або спільні підприємства в Україні. В портфелі приватного сектора чітко простежується нахил у бік виробництва споживчих товарів і послуг, причому на харчову промисловість та переробку сільськогосподарської продукції припадає 31 %, що відображає потенційні порівняльні переваги України в секторі агробізнесу. Крім того, в приватному секторі Банк фінансує проекти в галузі телекомунікацій, будівництва готелів та судноплавства.

Одинадцять проектів (включаючи дві кредитні лінії для МСП) на суму 508 млн. євро мають державні гарантії. Серед цих про­ектів — позики в галузі телекомунікацій, виробництва електро­енергії, розвитку інфраструктури транспорту.

Темпи нарощування портфеля проектів ЄБРР в Україні мож­на схарактеризувати як повільні, з високим рівнем скасувань і припинення проектів та нестабільним обслуговуванням боргів.

Переважна частина зовнішніх ресурсів надходить в Україну каналами міжна­родних організацій. Найбільшими джерелами зовнішнього фінансування для України на етапі ринкової трансформації економіки є МВФ та Група Всесвітнього банку. Інші значні донори — Європейський банк реконструкції й розвитку, Європейський Союз.