3. Особливості сучасної міжнародної валютної системи, її регулювання

Контури нової валютної системи, що функціонує і розви­вається у світовій економіці й нині, визначила нарада представ­ників країн—членів МВФ, що відбулася в м. Кінгстон (Ямайка) в січні 1976 р. Кінгстонська угода поклала початок утворенню Ямайської валютної системи. Ця система набрала сили після ратифікацій угоди державами-учасницями з квітня 1978 р. Визначальні принципи Ямайської валютної системи є такими:

1. Кінгстонською угодою проголошено повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Скасовано офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золо­того вмісту) національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження у його приватному використанні. МВФ припинив публікацію даних про золотий вміст окремих валют. Унаслідок цих дій золото перетворилося на звичайний товар, ціна якого в паперових (кредитних) грошах визначається на ринку відповідно до попиту та пропозиції. У Нью-Йорку, Чикаго, Токіо та інших центрах світової торгівлі сформувалися міжнародні ринки золота.

Діставши можливість вільно здійснювати на ринку операції з купівлі-продажу золота, центральні банки більшості країн Заходу все ж таки залишили його у своїх запасах. Тому, втративши статус світових грошей, золото залишається високоліквідним (стра­тегічним) товаром, який можна завжди в разі необхідності прода­ти за відповідну валюту.

2. Кінгстонська угода поставила за мету перетворити спеці­альні права запозичення (СПЗ) на головний резервний актив і міжнародний засіб розрахунків та платежу. Система "золото – долар - національна валюта", на основі якої функціонувала Бреттон-Вудська угода, трансформувалася в нову систему: "СПЗ - націо­нальна валюта". У цій структурі СПЗ здобули статус альтернативи не лише золоту, а й долару як міжнародним грошам. Спочатку величина СПЗ як міжнародної розрахункової одиниці, у якій ви­значався валютний курс національних грошей, установлювалася на основі золотого еквівалента. Однак згодом зв'язок СПЗ із золотом було цілком утрачено. Нині величина СПЗ визначається на основі кошика валют країн, яким належать провідні позиції У сфері міжнародної торгівлі. В 1981 р. до складу так званого стандартного кошика увійшли п'ять валют: долар (США) — 42 %, марка (ФРН) — 19 %, франк (Франція), єна (Японія) та фунт стерлінгів (Англія) — 13 %.

Слід зазначити, що в реальній практиці валютних відносин цілком витіснити долар з позиції ключової міжнародної валюти, як це передбачалося Кінгстонською угодою, не вдалося. Більше того, після 1981 р. адміністрація Р. Рейгана успішно запровадила низку стабілізаційних заходів, що сприяли зміцненню міжнарод­них позицій долара. І в нинішній валютній системі долар залишається реальною основою валютно-фінансового механізму. З огляду на це можна констатувати, що Кінгстонська систе­ма функціонує за принципами не паперово-валютного (як це передбачалося угодою), а паперово-доларового валютного стандарту.

3. Важливим принципом Ямайської системи є запровадження плаваючих валютних курсів національних грошових одиниць.

Плаваючі валютні курси надають гнучкості валютним відно­синам, створюють можливості для ефективної реакції валютної системи на постійні зміни співвідношень вартості національних валют.

Водночас коливання валютних курсів порушують стабільність торговельних відносин, породжують спекулятивні операції. В зв'язку з цим Кінгстонською угодою передбачається збереження елементів регулювання системи валютних співвідношень шляхом здійснення відповідних операцій на валютному ринку. Йдеться, таким чином, про функціонування системи не просто плаваючих, а регульовано плаваючих валютних курсів.

У режимі безпосередніх співвідношень ("плавання") функціо­нують валюти лише провідних країн Заходу — США, Японії, Канади, Великої Британії, Європейського союзу (до 2000 року -Німеччини, Франції). Більшість валют інших країн, зокрема економічно слабо розвинутих, прив'язані до міжнародних розрахункових одиниць або окремих валют. Так, до американського долара прив'язані валюти близько 40 країн, євро — більше 20, СПЗ — 8.

4. Ямайська валютна система розвивається за принципом поліцентризму: з одного боку, вона підпорядкована централізова­ним регулятивним діям (відповідно до Статуту МВФ), з іншого — має досить розвинуту мережу автономних (регіональних) валют­них структур (угруповань).

Слід зазначити, що формування відповідних інституційних структур та принципів функціонування Ямайської валютної системи ще не завершено. Вони постійно коригуються, допов­нюються відповідно до змін у міжнародних економічних відно­синах.