4. Міжнародні розрахунки

Система міжнародних розрахунків є основою банківської діяльності на міжнародних ринках. Розрахунки охоплюють практично всі аспекти міжнародних економічних відносин. Міжнародні банки обслуговують у менших обсягах товарообмін і більшою мірою — рух капіталу. Якщо раніше їхня діяльність обмежувалася купівлею-продажем валюти за дорученням клієнтів то сьогодні вони контролюють усю складну систему міжнародних розрахунків компаній, управляючи їхніми внутрішніми потоками і відносинами з іноземними партнерами. Навіть купівля-продаж ва­люти нині виникає з потреб обміну капіталу. Тому роль ТНБ у мобілізації капіталу важко переоцінити.

Міжнародні банківські розрахунки — це безготівкові розрахун­ки за грошовими зобов'язаннями та вимогами, що виникають у зв'язку з економічними та іншими відносинами між юридичними і фізичними особами різних країн.

Найчастіше вони пов'язані з обслуговуванням експортно-імпортних операцій, фінансуванням проектів та інвестиціями, наданням інших послуг населенню, підприємствам і державним структурам.

Міжнародні розрахунки здійснюються через банківські уста­нови на основі кореспондентських відносин. Для їх організації банки використовують закордонні відділення та кореспондент­ські рахунки в іноземних банках. У міжнародних розрахунках використовуються міжнародні розрахункові одиниці (СПЗ, євро), валюти провідних країн світу. Золото в сучасних умовах втратило свою роль у міжнародних розрахунках і використовується лише в надзвичайних ситуаціях (з попереднім продажем за валюту платежу).

Міжнародні банківські розрахунки врегульовані як національ­ним законодавством, так і міжнародним правом (Женевські вексельна та чекова конвенції, Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів та ін.).

Основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо, банківський переказ. У міжнародних розрахунках викори­стовуються також векселі, чеки, кредитні картки. Форма міжна­родних розрахунків та умови їх проведення обумовлюються в контракті.

Акредитивна форма міжнародних розрахунків є найскладні­шою і має найбільшу ціну, тому що за авізування, перевірку доку­ментів, платіж банки встановлюють вищу комісію, ніж за інши­ми формами розрахунків. Акредитив — це документ, відповідно до якого банк зобов'язується на прохання клієнта здійснити оп­лату документів третій особі (бенефіціарові), або іменний цінний папір, що підтверджує право зазначеної особи на отримання в указаному банкові визначеної суми.

Існує багато різноманітних видів акредитивів. Акредитиви бувають відзивні і безвідзивні, документарні й грошові, підтверджені й не підтверджені, покриті й не покриті, акцептні, револь­верні, компенсаційні, зустрічні та ін. Перевагою цієї форми розрахунків є забезпечення швидкого отримання експортером валютної виручки.

Інкасо — це банківська розрахункова операція, у процесі якої банк за дорученням клієнта отримує кошти від імпортера і вно­сить їх на рахунок експортера. Розрізняють чисте інкасо (інкасо простих і переказних векселів, чеків та інших платіжних доку ментів) і документарне інкасо (інкасо комерційних документів). За цієї форми розрахунків банк не бере на себе зобов'язання оплати документів, тому експортер несе ризик відмови імпортера від платежу. Ця перешкода долається завдяки телеграфному інкасо та платіжній гарантії банку за дорученням імпортера. За виконання інкасо банки отримують обумовлені комісійні.

Банківський переказ є однією з найбільш популярних форм міжнародних розрахунків і являє собою перерахування грошей із банківського рахунку платника на рахунок отримувача на підставі платіжного доручення. Економічний зміст цієї форми розрахунків залежить від того, чи відбулася передоплата товарів або послуг (авансові платежі) до їхньої поставки, чи розрахунок здійснюється після їх отримання імпортером (на основі відкритого рахунку). Згідно з міжнародною практикою, авансові платежі дорівнюють 10—33 % суми контракту.

Сучасні економічні відносини неможливі без використання клірингу, який являє собою систему розрахунків на основі зарахування взаємних вимог. Міжнародний (валютний ) кліринг залежно від кількості учасників може бути двосторонній або багатосторонній. В основі організації клірингових розрахунків лежать банківські угоди про відкриття кореспондентських рахунків та проведення операцій взаємозаліків. Угода міжнародного клірингу містить інформацію про термін погашення сальдо, правила і терміни оформлення документів, назву валюти, порядок конвертації, інформацію про звітність тощо. Сучасні банківські технології базуються на використанні електронних клірингових систем. За участю центральних банків створені спеціальні клірингові центри. Наприклад, у Великій Британії під контролем Банку Англії функціонує 13 розрахункових палат, у США діють міжбанківські платіжні системи (Fedwire chips) розрахункових палат Нью-Йорка та 32 автоматичні розрахункові палати Федеральної резервної системи. У Німеччині функціонує система розрахунків на основі клірингових центрів Бундесбанку.

Значна кількість аналітичної та оперативної інформації вимагає використання переваг міжнародних автоматизованих систем міжбанківських розрахунків: CEDEL — з торгівлі цінними паперами, REUTERS monitor service — з валютних операцій та інформаційних послуг та ін. Мережа CWIFT забезпечує автоматизацію міжнародних фінансових операцій.

Загальною тенденцією в розвитку обслуговування міжнародної торгівлі є формування комерційними банками пакетів заходів, які можуть охоплювати будь-яку комбінацію фінансових послуг. Пакети з фінансування експорту та імпорту передбачають такі послуги, як кредитування, покриття ризику з наданого покупцеві кредиту, організація розрахунків покупця і продавця в потрібній місцевій валюті, міжнародний лізинг, факторинг, форфейтинг.

Фінансуючи імпорт, міжнародні банки забезпечують прискорення оборот­ності фінансових ресурсів імпортера, одержують фіксований прибуток за послуги і проценти за кредит, а покупець дістає можливість маневрувати платежами.

Важливим напрямом діяльності міжнародних банків є проектне фінансування. Банки фінансують проекти шляхом кредитування, лізингу, купівлі акцій та інших цінних паперів майбутніх об'єктів, а також надають цілий комплекс пов'язаних з цим послуг.

Здійснення роз­рахунків між центральними банками провідних країн світу з 1930 р. взяв на себе Банк міжнародних розрахунків. Банк забезпечує також здійснення розрахун­ків між країнами, що входять до Європейської валютної системи.