1.2 Системне програмування

Дамо визначення системної та прикладної програми згідно з діючим державним стандартом.

Системна програма - це програма, яка призначена для підтримки працездатності СОІ або підвищення ефективності її використання.

Прикладна програма - це програма, яка призначена для розв'язання задачі або класу задач у певній галузі застосування СОІ.

Відповідно до термінології, системне програмування - це процес розробки системних програм (у тому числі керуючих та обслуговуючих).

З іншого боку, система - єдине ціле, що складається з множини компонентів та множини зв'язків між ними. Тоді системне програмування - це розробка програм складної структури.

Ці два визначення не суперечать одне одному, оскільки розробка програм складної структури проводиться саме для забезпечення працездатності чи підвищення ефективності СОІ.

Зафіксований у державному стандарті поділ програмного забезпечення на системне та прикладне є деякою мірою застарілим. Сьогоднішній поділ передбачає щонайменше три градації програмного забезпечення:

• системне;

• проміжне;

• прикладне.

Проміжне програмне забезпечення (middleware) визначається як сукупність програм, що виконують керування вторинними (такими, що сконструйовані самим програмним забезпеченням) ресурсами, орієнтованими на розв'язання певного (широкого) класу задач. До такого програмного забезпечення відносяться менеджери транзакцій, сервери баз даних (БД), сервери комунікацій та інші програмні сервери. З точки зору інструментальних засобів розробки проміжне програмне забезпечення ближче до прикладного, оскільки не працює прямо з первинними ресурсами, а використовує для цього сервісні програми. З точки зору алгоритмів і технологій розробки проміжне програмне забезпечення ближче до системного програмного забезпечення, оскільки завжди є складним програмним виробом багаторазового та багатоцільового використання і в ньому застосовуються ті ж або схожі алгоритми, що і в системному програмному забезпеченні.

Сучасні тенденції розвитку програмного забезпечення полягають у зниженні обсягу як системного, так і прикладного програмування. Основна частина роботи програмістів виконується у проміжному програмному забезпеченні. Зниження обсягу системного програмування визначене сучасними концепціями операційних систем, об'єктно-орієнтованою архітектурою та архітектурою мікроядра, відповідно до яких більша частина функцій системи виноситься в утиліти, які можна віднести і до проміжного програмного забезпечення. Зниження обсягу прикладного програмування обумовлене тим, що сучасні продукти проміжного програмного забезпечення пропонують усе більший набір інструментальних засобів та шаблонів для розв'язання задач свого класу.

Значна частина системного і практично все прикладне програмне забезпечення пишеться мовами високого рівня, що забезпечує скорочення витрат на їх розробку або модифікацію та здатність до перенесення.

Системне програмне забезпечення підрозділяється на системні керуючі програми та системні обслуговуючі програми.

Дамо визначення системної керуючої програми та системної обслуговуючої програми згідно з діючим державним стандартом [5].

Керуюча програма - це системна програма, що реалізує набір функцій керування, який включає у себе керування ресурсами та взаємодію з оточуючим середовищем СОІ, відновлення роботи системи після виявлення несправностей у технічних засобах.

Програма обслуговування (утиліта) - призначена для надання послуг загального характеру користувачам та обслуговуючому персоналу СОІ .

Керуюча програма сумісно з набором необхідних для експлуатації утиліт складають операційну систему.

Окрім утиліт, які входять до складу операційної системи, можуть бути і інші утиліти (того ж або іншого виробника), що виконують додаткове (опційне) обслуговування. Як правило, це утиліти, які забезпечують розробку програмного забезпечення для операційної системи.

Дамо визначення системи програмування згідно з діючим державним стандартом [5].

Система програмування - це система, що складається з мови програмування, компілятора чи інтерпретатора програм, поданих цією мовою, відповідної документації, а також допоміжних засобів для підготовки програм до форми, придатної для виконання.

В свою чергу системне програмне забезпечення поділяється на такі частини: інструментальні засоби (система програмування), операційні системи та засоби контролю і діагностики несправностей.

Інструментальні засоби (система програмування) с засобами для розробки як прикладного, так і системного програмного забезпечення.

До інструментальних засобів належать:

• макроасемблери (машинно–орієнтовні мови);

• транслятори з машинно–незалежних мов програмування високого рівня (BASІC, PASCAL, FORTRAN, C та ін.) на машинно–орієнтовні мови (від англ. translatіon – переклад, трансляція);

• засоби редагування, компонування і завантаження програм;

• налагоджувальні програми.

Ці інструментальні програмні засоби необхідні для розробки інших програм. Саме тому вони й називаються інструментальними засобами.