Т е м а 4. Засади конституційного ладу України

П л а н

1. Поняття конституційного ладу і його засад.

2. Закріплення засад конституційного ладу в Конституції України.

3. Значення засад конституційного ладу для становлення України як демократичної, правової держави.

4. Політико-правові проблеми забезпечення стабільності конституційного ладу України та його засад.

Розкриваючи тему роботи, необхідно виходити з того, що конституційний лад і його засади – це різні правові інститути. Засади є більш вузьким поняттям, тому що включає в себе лише найбільш важливі конституційно-правові принципи, через закріплення яких законодавець хотів підкреслити ті суспільно вагомі ідеали, які є домінуючими для українського соціуму: свободу, рівноправність, верховенства права та інші. Саме покладений в основу Конституції ідеал визначає її філософію, направленість та забезпечення прав і свобод особи. Окрему увагу слід звернути на необхідності забезпечення стабільності та непорушності засад конституційного ладу, проаналізувати роль органів державної влади в цьому процесі.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 р. № 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом).­ – Офіц. Вісн. України. – 2005. – № 41. – Ст. 2605.

Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. Х.: Факт, 1999.-320 с.

Румянцев О.Г. Основы конституционного строя: понятие, содержание, отражение в Конституции// Государство и право. – 1993. – № 10.

Веніславський Ф.В. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України // Право України. –1998. – №1. – С.34-38.

Веніславський Ф.В. Взаємовідносини державно-владних інституцій в аспекті забезпечення стабільності конституційного ладу України // Проблеми законності. – 2008. – Вип. 93. – С. 38-44.

Прієшкіна О.В. Україна як демократична держава: конституційно-правова характеристика // Держава і право. Юрид і політ. науки. – 2005. – Вип. 30.

Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. -К.: Ін Юре, 1997.-40 с.

Орзіх М. Втілення конституційних засад в галузях функціонування публічної влади в Україні// Юрид. вестник. -1997. -№4. -С.59-63.

Тема 5. Конституційні засади власності та економічної діяльності в України

План

1. Конституція України про багатоманітність форм власності в Україні. Проблеми співвідношення різних форм власності.

2. Гарантування права приватної власності як гарантія розбудови конституційної держави в Україні.

3. Багатоманітність форм економічної діяльності в Україні. Межі втручання держави та правового регулювання економічних відносин в Україні.

4. Конституційні права громадян України у сфері власності та економічної діяльності.

В роботі необхідно проаналізувати конституційні положення щодо власності в Україні. Встановити які форми власності гарантуються в Україні на конституційному рівні, а які на законодавчому. Розкрити зміст економічної багатоманітності як засади конституційного ладу України та зміст форм власності з точки зору конституційного права.

Слід показати чому гарантування приватної власності та свободи договору є показником громадянського суспільства, є одним з основоположних принципів теорії обмеженого правління, яка лежить в основі конституційної держави.

Також у роботі слід зупинитися на аналізі конституційно-правового регулювання економічної діяльності в Україні. Слід встановити яку роль має виконувати держава в умовах ринкової економіки з точки зору конституційного права.

У четвертому питанні слід проаналізувати зіст та сосбливості реалізації економічних прав громадян України.

Нормативні акти та література:

Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. Х.: 1999.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356

Лібералізм: анталогія/ упоряд. О. Проценко. – К.: Смолоскип, 2005.

Хайек Ф. „Право, законодательство и свобода”. – М., 2006. – 644 с.

Бетелл Т. Собственность и процветание. – М., 2008. – 480 с.

Боуз Д. Либерторианство: История, принципы, политика/ Дэвид Боуз; пер. с анг. под ред. А.В. Куряева. – Челябинск: Социум, Cato Institute, 2009. - 392 c.

Речицкий В. Простые ценности конституционализма: свобода, рынок и социальная динамика. Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?id=1293178802

Речицкий В. Свобода и государство. – Х., 1998.

Конституционная экономика / Отв. Ред. Г. А. Гаджиев. – М., 2010 – 256 с.

Т е м а 6. Конституційно-правова відповідальність

П л а н

1. Поняття та характерні риси конституційно-правової відповідальності.

2. Місце конституційно-правової відповідальності в системі соціальної відповідальності.

3. Структура конституційно-правової відповідальності.

4. Форми конституційно-правової відповідальності.

В роботі необхідно дати визначення поняття «конституційно-правова відповідальність», дослідити її юридичну природу, роль і місце в системах соціальної та юридичної відповідальності, відмінність від інших видів юридичної відповідальності, розглянути її характерні риси та особливості.

Характеризуючи структуру конституційно-правової відповідальності, необхідно окреслити коло її суб’єктів, об’єктів, дати їх загальну характеристику, а також відзначити їх особливості.

Розглядаючи форми конституційно-правової відповідальності, необхідно проаналізувати галузеве законодавство України та виявити особливості її застосування в залежності від суб’єктного складу.

Завершуючи роботу, слід коротко узагальнити розглянуті питання, виявити проблемні моменти в поточному правовому регулюванні та реалізації конституційно-правової відповідальності на сучасному етапі державотворення.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року N 8-рп/2002// Вісник Конституційного суду України - 2002 р., № 2, с. 29.

Тодыка Ю.Н. Конституция Украины – Основной закон государства и общества. – Х.: «Факт». – 2001 г.

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Х.: «Факт». – 2001 г.

Шон Д.Т. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности.//Государство и право. – 1995. - №7. – с. 35-43.

Колосова Н.М. Конституционная ответственность.//Государство и право. – 1997. - №2.

Ткаченко Ю.В. Конституційно-правова відповідальність //Проблеми законності. – Харків, 1999. – Вип.39. – с.29-35.

Зимовець А.В. До питання про конституційно-правову відповідальність // Вісник Харківського університету внутрішніх справ, - 2004., Вип. 11-12.

Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб'єкти // Право України. – 2001. - №2.

Лучин В.О. Конституционные деликты.//Государство и право. – 2000. - №1.

Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України. Академічний курс. У 2 т. – Т. 1. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 544 с.

Т е м а 7. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МОВНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

П л а н

1. Загальна характеристика мовної ситуації в Україні

2. Правовий статус державної мови в Україні

3. Конституційно-правові гарантії мовних прав національних меншин.

4. Шляхи вдосконалення мовного законодавства України.

Розкриваючи перше питання, необхідно дати загальну характеристику мовної ситуації в Україні на сучасному етапі, проаналізувати чинники (історичні, соціальні, політичні), що її визначають та впливають на державну мовну політику.

У другому питанні слід дати визначення державної мови, встановити основні її ознаки та сфери застосування. Дати відповідь на питання: чи відрізняється державна мова від офіційної мови. Проаналізувати положення Конституції та законів України щодо державної мови.

Далі слід охарактеризувати правовий режим мов національних меншин, конституційно-правові гарантії їх мовних прав в Україні.

Розглядаючи четверте питання, треба визначити проблеми правового регулювання мовних відносин в Україні, запропонувати шляхи їх вирішення.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про мови в Українській РСР: Закон України 28 жовтня 1989 р. № 8312-11 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин // Офіційний вісник України. – 2006 – № 50. – Ст. 3381.

Про національні меншини: Закон України від 25 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 36. – Ст. 529

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень ст. 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України: Прийнято 14.12.1999 № 10-рп/99 // Вісник Конституційного Суду України 2000. – №1. – С. 5-

Колісник В. Правове регулювання мовних відносин в Україні та проблеми його подальшого удосконалення // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4. – С.81-91

Козьмук Б. Мовне законодавство і мовна політика потребують вдосконалення // Право України. – 2002. – №10. – С. 70-72

Лопушинський І. Мова державна – мова офіційна: суть проблеми та шляхи її подолання // Вісник Національної академії державного управління. – 2005. – №1. – С. 459-465.

Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації. – К.: Вид. дім. «Києво-Могилянська академія», 2008. – 363 с.

Речицкий В. Независимый комментарий к Решению Конституционного Суда Украины по делу об официальном толковании положений статьи 10 Конституции Украины касательно применения государственного языка органами государственной власти и местного самоуправления от 14 декабря 1999 г. // Российско-украинский бюллетень. – 2000. – № 6-7. – С. 139-142.

Ткаченко Є. В. Конституційно-правове регулювання мовних відносин. – Х., 2010. – 336 с.

Т е м а 8. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина

П л а н

1. Поняття, зміст та загальна характеристика основних прав і свобод людини і громадянина.

2. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина.

3. Конституційно-правовий механізм забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина.

4. Основні тенденції розвитку та конституційно-правового регулювання прав і свобод людини в Україні на сучасному етапі.

Необхідно визначити поняття конституційних прав і свобод людини та громадянина, вказати в чому відмінність між ними, з΄ясувати їх юридичну природу, розкрити зміст конституційних прав і свобод. Дати класифікацію основних прав і свобод за різними ознаками, які потрібно перелічити і стисло проаналізувати: за сферами суспільного життя; згідно з міжнародно-правовими документами та ін. Особливу увагу слід приділити механізму та гарантіям реалізації основних прав і свобод громадян. Висвітлити механізм реалізації основних прав і свобод та розглянути його дію. Детально зупинитися на конституційних гарантіях реалізації основних прав і свобод людини і громадянина, вказати види гарантій і коротко їх проаналізувати. Завершуючи висвітлення теми вказати основні тенденції сучасного розвитку прав людини в Україні та їх конституційно-правове регулювання.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Загальна декларація прав людини // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи: Зб. міжнар.док. - К.: Наук.думка, 1992.-200с.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні пра­ва//Права людини: Міжнародні договори України, декла­рації, документи: 3б. міжнар. док. – К.: Наук думка. 1992. 200 с.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні пра­ва// Там же.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 р. // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 13. -С. 270-302.

Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян // Там же. – 2001. - № 9.

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Украї­ні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. - 2000. -№ 11.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. - К. Юрінком Інтер, 2004. – 336с.

Князєв В. Поняття та елементи конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні // Право України.- 1998. -№ 12.

Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи лю­дини і громадянина. -X.: Факт. - 2001.

Рабінович П.М. Межі здійснення прав людини (за­гальнотеоретичний аспект) // Вісн. Акад. правових наук України. -1996. -№ 6.

Рабіновіч П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. - К.: 2004. - 464с.

Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине. - К.: Концерн ”Видавничій Дім ΄΄Ін Юре”. 2004. -368с.

Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина // Право України. - 2000. - № 8.

Т е м а 9. Політичні права і свободи громадян України та порядок їх використання

П л а н

1. Політичні права і свободи в системі конституційних прав громадянина.

2. Нормативне закріплення політичних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

3. Зміст політичних прав і свобод громадян України, та їх стисла характеристика.

4. Механізм та гарантії реалізації політичних прав і свобод громадян України.

При викладені першого питання теми необхідно дати визначення поняття політичних прав і свобод, вказати, чому ними можуть користуватися в основному громадяни України і яке місце вони займають в системі інших основних прав і свобод громадян.

Друге питання передбачає посилання на відповідні нормативні акти, які закріплюють ці права і свободи.

Висвітлюючи третє питання, потрібно розкрити зміст політичних прав і свобод і це доцільно зробити враховуючи як теоретичні джерела, так і чинне законодавство.

Завершуючи висвітлення теми, особливу увагу необхідно звернути на поняття гарантій і механізму реалізації політичних прав і свобод, вказати види гарантій і стисло їх проаналізувати. Важливо також розглянути дію механізму реалізації політичних прав і свобод. Вказати на існуючі проблеми їх реалізації.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Букач В.В. Поняття конституційних політичних прав і свобод // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип. 10: Зб. наук. пр.: Наук. вид. -К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. – С.187-192.

Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Я.Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М.Грошевой та ін. – Харків: Видавництво “Право”; К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003.- 808с.

Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина. Навч. посіб. – Х.,: Факт, 2001. – 440с.

Лукаш С.Ю. Політичні партії в системі взаємовідносин держави і народу в Україні: конституційно-правовий аспект // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.- Харків: Нац. юрид. акад. України. - Вип.50. – Х., 2001. – С.34-40.

Лук’янов Д.В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського суспільства та держави ( роль та правове регулювання). Монографія.- Х.: Право, 2007. -320с.

Слінько Т.М., Кушніренко О.Г. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в Україні: Навчальний посібник. - Х. Арсис, 1998.- 176с.

Чуб О.О. Конституційне право громадян на участь в управлінні державними справами: Монографія. - Х.: Одіссей, 2005.- 232с.

Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання)

Указ Президії ВР СРСР Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР від 28 липня 1988 р.²

Т е м а 10. Поняття та принципи громадянства України

П л а н

1. Поняття громадянства та його основні риси.

2. Принципи громадянства та їх класифікація.

3. Загальна характеристика принципів громадянства.

4. Втілення принципів громадянства у поточному українському законодавстві та міжнародно-правових актах.

5. Сучасні тенденції розвитку інституту громадянства України.

Розкриваючи перше питання, необхідно розглянути та проаналізувати поняття громадянства, висвітлити різні підходи до його визначення та змісту, подати загальну характеристику інституту громадянства. Після цього слід розкрити поняття принципів громадянства та різні види їх класифікації, а також охарактеризувати головні з них. Важливо також показати, яким чином вимоги принципів громадянства знаходять своє втілення у Законі України “Про громадянство України” та міжнародно-правових актах.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р.(із змін. та доповн.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Бедрій Р.Б. Громадянство України: конституційно-правові основи- К.: Б. в., 2005.- 16 c.

Тодика Ю.М. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Харків, 2002. – 254 с.

Колесник В. П. Законодательство Украины о гражданстве и проблемы его реализации // Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина. - Харьков: УЮА, 1993. – С. 34-41.

Лотюк О. Принципи громадянства України // Право України. – 1998.– 7. – С. 9-11.

Майданник О. Про інститут громадянства України // Право України.-1999. - № 2.

Мелащенко В. Принципи громадянства України // Право України. –1992. - №7. – С. 12-14.

Чалий П. Ф. Громадянство України (аналіз сучасних проблем) // Правова держава: Ювіл. щоріч. наук. пр. Вип. 10.- К.: Вид. Дім "Ін Юре", 1999.- C.119-130.

Рубач Л., Мілорава М., Коцюба В. Громадянство: набуття та припинення- К.: Видавець Фурса С.Я., 2006.- 68 c.

Кутафин О. Е. Избранные труды: в 7 томах. Том 3. Российское гражданство: монография. – М.: Проспект, 2011. – 592 с.

Т е м а 11. Порядок та умови набуття та припинення громадянства України

П л а н

1. Загальна характеристика інституту громадянства в Україні. Підстави набуття громадянства України.

2. Набуття громадянства України за народженням.

3. Умови прийняття до громадянства України.

4. Припинення громадянства України. Особливості виходу і втрати громадянства України.

5. Компетенція державних органів при вирішенні питань громадянства України.

У першому питанні необхідно дати загальну характеристику громадянства України як засади конституційного ладу України, інституту конституційного права України, суб’єктивного права особи, елементу конституційно-правового статусу людини і громадянина; визначити підстави набуття громадянства України.

У другому й третьому питанні слід розкрити найпоширеніші підстави набуття громадянства України: за народженням і внаслідок прийняття до громадянства України.

Викладаючи четверте питання слід зупинитися на основних підставах припинення громадянства України – внаслідок виходу і втрати громадянства.

На основі аналізу чинного законодавства у п’ятому питанні слід розкрити систему та компетенцію державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р. (із змінами й доповненнями) // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України 27 березня 2001 р. (у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 р.) // Офіц. вісник України. – 2006. – № 26. – Ст. 1875.

Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затверджене Указом Президента України від 27 березня 2001 р. (у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 р.) // Там само.

Тодыка Ю. Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Х., 2002.

Рубач Л., Мілорава М., Коцюба В. Громадянство: набуття та припинення. – К., 2006.

Бедрій Р.Б. Громадянство України: конституційно-правові основи- К.: Б. в., 2005.- 16 c.

Т е м а 12. Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні

П л а н

1. Поняття «іноземця» та «особи без громадянства», конституційно-правове регулювання їх статусу.

2. Принципи правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

3. Основні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства в Україні.

4. Гарантії прав і свобод іноземців та осіб без громадянства в Україні.

5. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства. Правові підстави їх видворення з України.

Дати поняття «іноземця» та «особи без громадянства», розглянути особливості їх правового статусу в Україні. Розкрити принципи їх правового статусу. Проаналізувати основні права і свободи іноземців та осіб без громадянства, у тому числі їх конституційні права на працю, відпочинок, соціальний захист, житло, освіту, користування досягненнями культури, на участь в об’єднаннях громадян, на пересування по території України і вибір місця проживання, на свободу совісті, а також обов’язки додержання Конституції і Законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, сплачувати податки і збори та ін. Варто розглянути обмеження в правовому статусі іноземців та осіб без громадянства, слід аргументувати доцільність таких обмежень. Особливу увагу звернути на забезпечення гарантій основних прав і свобод іноземців та осіб без громадянства в Україні. Пояснити підстави і види відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення ними українського законодавства, а також правові підстави їх видворення за межі України.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянст­ва: Закон України від 04.02.1994 р. (зі змін., та доп.) // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. -№ 23. - Ст. 161.

Про імміграцію: Закон України від 07.06.2001 р. // Там же.-2001. -№41.- Ст. 197.

Заржицький О. Бандуристий Р. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні // Право України. – 2007.- № 2.

Зарубей В. Правове регулювання перебування інозем­ців та біженців в Україні // Право України. - 1999. — № 8.

Кушніренко О.Г.. Слінько Т. М. Права і свободи лю­дини і громадянина. - X., 2001.

Мінкіна Т. Видворення іноземних громадян як міра відповідальності за порушення порядку перебування в Украї­ні // Право України. -2001.-№9.

Московченко М. Працевлаштування іноземців в Укра­їні //Юрид. Україна. -2003.-№7

Соколецька К.М. Правосуб΄ктність іноземних грома­дян в Україні // Вісн. Нац. ун-ту внутріш. справ України. - X., 2002 - Вип. 18.

Тодыка Ю.Н. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине - X., 1999.

Чехович С. Інститут права притулку як конституційно-правова гарантія захисту прав людини // Право України. — 2000. -№ 4.

Т е м а 13. Конституційне-правове регулювання права на інформацію в Україні

П л а н

1. Правове регулювання права на інформацію в Україні.

2. Конституційно-правові гарантії права на інформацію.

3. Підстави обмеження конституційного права на інформацію.

4. Проблеми реалізації права на інформацію в Україні.

При висвітлені першого питання необхідно проаналізувати законодавство в сфері доступу до інформації, насамперед процедуру та форми реалізації права на інформацію, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості органів державної влади», Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» та іншими нормативно-правовими актами. Розглянути питання щодо відповідності ст. 34 Конституції України положенням ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.

У другому питанні слід дати визначення та розкрити гарантії забезпечення права на інформацію.

У третьому питанні слід встановити межі, умови та підстави за яких можливо обмеження права на інформацію. Розкрити питання, які обмеження передбачені Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про державну таємницю», з’ясувати чи можливо обмежити право на інформації на підставі підзаконних нормативно-правових актів.

Наприкінці роботи (четверте питання) слід зупинитися на основних проблемах реалізації та захисту права на інформацію в Україні, факторах, що негативно впливають на забезпечення права на інформацію.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992  р. № 2657-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

Про державну таємницю: Закон України вiд 21.01.1994 р.  № 3855-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.

Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади: Постанова Каб. Міністрів України від 04.01.2002  р. № 3 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 2. – Ст. 57.

Інформаційне законодавство: Зб. законодав. актів: У 6 т. / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – К.: Юрид. думка, 2005. – Т. 1. Інформаційне законодавство України. – 416 с.

Кушакова Н.В.щ Конституційне право на інформацію: правомірні та неправомірні обмеження // Вісн. Конституц. Суду України. – 2002. – № 3. – С. 66 – 70.

Право на доступ до інформації: теорія та практика / Авт. О. Нестеренко, О. Северин; Харківська правозахисна група. – Х.: Права людини, 2008. – 348 с.

Нестеренко О.В. Підстави обмеження права на доступ до інформації // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. Вип. 86 – С. 49–55.

Речицкий В.В. Символическая реальность и право. – Львов: ВНТЛ-Класика, 2007. – 732 с.

Слінько Т.М. Конституційно-правові аспекти забезпечення права на інформацію в Україні // Проблеми законності: Республік. міжвід. наук. зб.– Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 40 – С. 32–38.

Т е м а 14: Право на доступ до інформації в Україні

План

1. Право на доступ до інформації: сутність, зміст

2. Співвідношення понять «право на доступ до інформації» та «свобода інформації»

3. Обмеження реалізації права на доступ до інформації

4. Проблеми реалізації права на доступ до інформації в Україні

У роботі необхідно проаналізувати сутність, зміст поняття “право на доступ до інформації”, його роль для гарантування інших прав та свобод, окреслити його відмінності від свободи масової інформації (свободи інформації). Проаналізувати проблеми обмеження реалізації права на доступ до інформації. Надати рекомендації щодо розмежування “обмеження реалізації права на доступ до інформації” від “порушення реалізації права на доступ до інформації”. Описати міжнародні правові стандарти в цій сфері.

Розкрити “трискладовий тест” навести приклади його застосування. Визначити основні проблеми забезпечення права на доступ до інформації в Україні, запропонувати рекомендації, що повинні подалати надмірну інформаційну закритість української влади.