- •Контрольна робота
- •1. Оберіть організацію, підрозділ де Ви працюєте або яку досить добре знаєте та зробіть короткий опис цієї організації (0,5-1 ст.).
- •1. Наукові підходи в психології управління
- •Психологічні закони управління
- •Наукові підходи в психології управління
- •2. Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні
- •3. Предмет та область дослідження економічної психології. Детермінанти економічної поведінки.
- •Детермінанти економічної поведінки.
- •Мал.1.1. Структура економічної поведінки.
- •Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці Психоаналіз, поведінкова школа та гуманістична психологія, як базові теорії системи управління
- •1.1. Психоаналіз
- •1.2. Поведінкова школа (біхевіоризм)
- •1.3. Гуманістична психологія
- •Теорія цілісного підходу до пізнання людини
- •2. Індивідуально-психологічні та психофізіологічні властивості особистості у системі управління
- •2.1. Темперамент
- •2.2. Характер
- •Зовнішні та суб'єктивні прояви поведінки різних соціальних типів
- •2.3. Здібності
- •2.4. Емоції
- •2.5. Вольові якості
- •2.6. Мотиви і мотивація
- •2.7. Соціальні установки
- •Організаційна поведінка, як інструмент прогнозування і впливу на поведінку персоналу на робочому місці
- •1. Головні поняття організаційної поведінки
- •Організаційна поведінка
- •Мал. 3.1. Визначники організаційної поведінки
- •Етичні принципи
- •Співро-бітники
- •Спільна реалізація задачі
- •Зверхзадача, яка висловлює спільність інтересів
- •Цілі організації
- •2. Моделі організаційної поведінки
- •Якість трудового життя
- •Мотивація
- •Мал.3.4. Політика мп ТзОв «Олісма» у сфері якості
- •Політика
- •Елементи філософії організації.
- •Моделі організаційної поведінки
- •Головні положення теорії д.Макгрегорі
- •Моделі організаційної поведінки
- •Авторитарна модель.
- •Опікунська модель.
- •Підтримуюча модель.
- •Колегіальна модель.
- •Використання моделей.
- •Управління через розуміння культури середовища
- •4.1. Психічні аспекти формулювання організаційної культури
- •4.2. Ідентифікація та формулювання змісту організаційної культури
- •7.1. Головні припущення у визначенні поняття лідерство
- •7.2. Історичний ракурс розвитку теорії лідерства
- •Якості лідера за Уорреном Беннісом
- •Сім основних навичок лідера за Барт Нанусом
- •Якості лідерів по Джону Гарднеру
- •7.4.Складові емоційного лідерства
- •Самоусвідомлення
- •Ознаки людини із високим рівнем самоусвідомлення
- •Саморегуляція
- •Мотивація
- •Емпатія
- •4.3.Управління через розуміння культури середовища
- •Критерії виміру та оцінки змісту культури
3. Предмет та область дослідження економічної психології. Детермінанти економічної поведінки.
Перші спроби поєднати в теорії економіку та психологію відносять до 18-19 віку. Адам Сміт, створюючи теорію вартості, ввів поняття “споживча вартість”, яке відображує суб’єктивну уяву про корисність товару.
В теперішній час можна виділити два напрямки, які прагнуть впровадити знання психологічної науки в економічні дослідження:
1. Соціоекономіка – це тип економіки, яка опирається при поясненні закономірностей економічної поведінки на психологічні, соціологічні, культурні і антропологічні знання про індивідуальну та соціальну поведінку, процеси прийняття рішень та процеси порівняння, норми та цінності.
2. Економічна психологія, вважає, що при розробці економічних підходів необхідно враховувати психологію людини, а дослідження економічної поведінки здійснювати на основі психологічних знань і термінології. Прихильники даної школи намагаються зрозуміти та описати поведінку не віртуальної “економічно-раціональної людини”, а поведінку реальних людей у реальному житті.
Як правило, економісти у своїх експериментальних дослідженнях опираються на теорію ігор та теорію очікуваної корисності. Головною догмою і стержнем економічної теорії є ідея “раціонально-економічної людини”, - людини, яка керується у своїй поведінці головним мотивом, - максимізувати свої вигоди та мінімізувати втрати. Тобто, досягти найбільш вдалого співвідношення затрат та вигоди. Тобто, людина подається як егоїстичний, позбавлений емоцій калькулятор і яка приймає рішення на підставі складних математичних розрахунків. Економічні фактори розглядаються як ключові та практично єдині детермінанти у поясненні економічної поведінки. Проте реальність життя стверджує про варіативність індивідуальної поведінки.
Економічна психологія, як наука, містить в собі більше подібності до психології ніж до економіки, а у своїх дослідженнях орієнтується на емпіричні дослідження і аналіз даних, які складають основу даної теорії
Економічна психологія – дисципліна, яка вивчає психологічні механізми та процеси, які лежать в основі економічної поведінки.
Економічна поведінка – поведінка людини, у якій має місце прийняття економічних рішень, а також детермінанти і наслідки економічних рішень.
Економічна психологія у теперішній час найбільш детально розглядає три вектори реального буття:
-
споживчий ринок, де в центрі уваги знаходяться поведінка споживача та ведення домашнього бюджету;
-
сферу бізнесу, де досліджується ділова та підприємницька поведінка;
-
сферу відношень “громадянин – суспільство”, де розглядають проблеми реакції громадян на економічну політику, соціальне благополуччя та пільги, а також на податкову політику.
Детермінанти економічної поведінки.
Дж. Катона, який є родоначальником наукового підходу в дослідженнях економічної поведінки запропонував у 1964 році базову економіко-психологічну парадигму поведінки людини, яка дає загальну уяву про фактори, що визначають зміст економічної поведінки:
|
Об’єктивне оточення |
|
Психічні процеси |
|
Економічна поведінка |
На основі даної моделі Х. Антонидесом було запропоновано у 1991 році структурну парадигму, у якій він розділив об’єктивні та суб’єктивні фактори і процеси, що впливають на економічну поведінку (Рис.1).
|
|
|
Громадська думка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
М |
|
Психічні процеси |
|
рішення |
|
Обмеження, що сприймаються |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О |
|
О |
|
|
|
С |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
З |
|
|
|
|



отиви
та особистість
Прийняття
собисті
ресурси
собиста
економічна ситуація
Економічна
поведінка
итуативні
обмеження
агальне
економічне оточення