1. Наукові підходи в психології управління

У 70-ті роки XX ст. нове бачення системи управління і уп­равлінської діяльності стали базуватися на визнанні пріоритету особистості перед виробництвом, прибут­ком, інтересами підприємства, фірми, установи. Такий підхід є найсуттєвішим елементом сучасної культури управління, важливим чинником впливу на свідомість особистості, її вчинки, помисли, бажання та очікування.

Керівнику необхідні наукові знання про психологічні особливості свого «Я», особистості працівника, що є передумовою професійного підходу в роботі з персоналом.

Психологія управління – галузь психології, що продукує психологічні знання про управлінську діяльність.

Предметом психології управління є психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ та відносин в організації.

Об’єктом психології управління є організована (індивідуальна та спільна) діяльність, об’єднаних спільними інтересами і цілями, симпатіями і цінностями людей, підпорядкованих правилам і нормам організації

Психологія управління, як наука опирається на засадні принципи, що були сформульовані:

• загальною психологією – що досліджує характер, здібності, функціонування психічних процесів людини (воля, емоції, уявлення, мислення…);

• психологією особистості, що як наука досліджує психологічну (інтелектуальна, вольова, емоційна) структуру особистості, загальні і специфічні особливості її психіки. Вона вивчає особистісно-індивідуальні передумови ефективної управлінської діяльності, виробляє типологію керівників і науково-обгрунтовані методики діагностики їх особистісних якосте;

• соціальною психологією, яка аналізує різні аспекти поведінки працівника, групи у контексті функціонування організації, у межах якої реалізується управлінський процес.

• психологією творчості;

• інженерною психологією;

• практичною психологією, яка орієтована на вироблення конкретних методик спрямованих на розвиток умінь і навичок ділового спілкування, взаємодії керівників та спеціалістів;

• віковою і педагогічною психологією;

• психологією праці;

• економічною психологією та психологією бізнесу, що досліджує особливості поведінки людини у підприємницькій сфері, яка передбаачє ініціативність, самостійність, відповідальність, здатність до ризику;.

• акмеологією – галузь психологічних знань, зосереджена на проблемах удосконалення професійної діяльності, ділової взаємодії, професійного спілкування, методів запобігання професійній деформації, досягнення професійних вершин спеціалістами різних сфер життєдіяльності суспільства;

• етнопсихологією – наукою про психічні особливості, ментальність народу, властивості національного характеру.

Психологічні закони управління

Закони психології управління проявляються під час взаємодії у міжособових стосунках і у груповому спілкуванні, та діють, як і будь-який закон, незалежно від того, чи знаємо, чи не знаємо ми про його існування. Головними законами психології управління та управлінської діяльності в цілому є:

1. Закон невизначеності відгуків.

2. Закон неадекватності взаємного сприйняття.

3. Закон неадекватності самооцінки.

4. Закон спотворення інформації.

5. Закон самозбереження.

6. Закон компенсації.