2.7. Соціальні установки

Одним із центральних у психології є поняття «уста­новка» як готовність людини до певної активності, спрямованої на задоволення конкретної проблеми чи їх сукупності. Із різних її видів психологію управління ці­кавить передусім соціальна установка. Оскільки знач­ною мірою вона стосується позиції, відносин особистості в організації, регулюють соціальну поведінку, ціннісні орієнтації особистості.

Соціальна установка — суб'єктивна орієнтація індивідів, як пред­ставників групи, на певні цінності.

Орієнтації диктують людині соціально прийнятні способи поведінки. У психології управління установку використовують під час вивчення: 1) ставлення особистості як члена групи (організації, установи тощо) до об'єктів, механізмів саморегуляції; 2) стійкості та пого­дженості соціальної поведінки індивіда під час прийнят­тя управлінського рішення, прогнозування можливих норм поведінки персоналу за певних обставин тощо.

В уп­равлінській діяльності важливими є наступні орієнтації переконаності (установки):

— визначення і забезпечення стійкості, послідовності, цілеспрямованості діяльності;

— забезпечення стабільної діяльності в ситуації, схильній до змін;

• звільнення суб'єкта від необхідності приймати рі­шення і мимовільно контролювати діяльність у стан­дартних ситуаціях;

• визначення інертності діяльності, ускладнень пристосування суб'єкта до нових ситуацій.

Ефекти орієнтації переконаності (установки) безпосередньо проявляються в управління тіль­ки за зміни умов діяльності, спричинюються відповід­ністю чи невідповідністю внутрішніх потреб, ставлен­ням людини до себе, соціальних вимог узагалі, конкрет­них фактів дійсності зокрема.

Організаційна поведінка, як інструмент прогнозування і впливу на поведінку персоналу на робочому місці

1. Головні поняття організаційної поведінки

Головна якість лідера – вміння керувати хаосом, який виникає у процесі радикальних перетворень основ бізнесу компанії у культурному, структурному та емоційному аспектах. Для цього необхідні знання та досвід. Одним із інструментів управління організацією є наука про організаційну поведінку, яка досліджує шляхи та інструменти організаційного розвитку в узгодженні із розвитком рівня бізнесу.

Організаційна поведінка – це наука про зміст та методи вивчення і вдосконалення поведінки людини у процесі трудової діяльності з метою систематизації, пояснення, передбачення та оволодіння навичками управління нею.

Адекватне сприйняття менеджером змісту організаційної поведінки є інструментом отримання взаємної вигоди індивідів та організації.

Відповідно, ціллю організаційної поведінка є сприяння менеджеру:

• систематизувати опис поведінки людей у різноманітних ситуаціях, що виникають у процесі праці;

• пояснити причини та поступки індивідів у певних визначених умовах;

• передбачити поведінку працівника у майбутньому;

• вдосконалити володіння навичками управління поведінкою людей у процесі праці.

Головними визначниками організаційної поведінки є люди, технології, організаційна структура та зовнішнє середовище (Мал.3.1.). Організаційна поведінка - це наука, яка об’єднує в собі знання про характер та причини вчинків людини з такими дисциплінами як менеджмент, економічна теорія, кібернетика. З цих навчальних дисциплін запозичаються всі можливі ідеї, які сприяють покращенню розуміння взаємовідношень між людьми та організацією.

Люди

• Індивіди

• Групи

Зовнішнє середовище

• Уряд

• Конкуренція

• Соціоетичні фактори