
- •Контрольна робота
- •1. Оберіть організацію, підрозділ де Ви працюєте або яку досить добре знаєте та зробіть короткий опис цієї організації (0,5-1 ст.).
- •1. Наукові підходи в психології управління
- •Психологічні закони управління
- •Наукові підходи в психології управління
- •2. Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні
- •3. Предмет та область дослідження економічної психології. Детермінанти економічної поведінки.
- •Детермінанти економічної поведінки.
- •Мал.1.1. Структура економічної поведінки.
- •Теорії особистості та їх використання в управлінській практиці Психоаналіз, поведінкова школа та гуманістична психологія, як базові теорії системи управління
- •1.1. Психоаналіз
- •1.2. Поведінкова школа (біхевіоризм)
- •1.3. Гуманістична психологія
- •Теорія цілісного підходу до пізнання людини
- •2. Індивідуально-психологічні та психофізіологічні властивості особистості у системі управління
- •2.1. Темперамент
- •2.2. Характер
- •Зовнішні та суб'єктивні прояви поведінки різних соціальних типів
- •2.3. Здібності
- •2.4. Емоції
- •2.5. Вольові якості
- •2.6. Мотиви і мотивація
- •2.7. Соціальні установки
- •Організаційна поведінка, як інструмент прогнозування і впливу на поведінку персоналу на робочому місці
- •1. Головні поняття організаційної поведінки
- •Організаційна поведінка
- •Мал. 3.1. Визначники організаційної поведінки
- •Етичні принципи
- •Співро-бітники
- •Спільна реалізація задачі
- •Зверхзадача, яка висловлює спільність інтересів
- •Цілі організації
- •2. Моделі організаційної поведінки
- •Якість трудового життя
- •Мотивація
- •Мал.3.4. Політика мп ТзОв «Олісма» у сфері якості
- •Політика
- •Елементи філософії організації.
- •Моделі організаційної поведінки
- •Головні положення теорії д.Макгрегорі
- •Моделі організаційної поведінки
- •Авторитарна модель.
- •Опікунська модель.
- •Підтримуюча модель.
- •Колегіальна модель.
- •Використання моделей.
- •Управління через розуміння культури середовища
- •4.1. Психічні аспекти формулювання організаційної культури
- •4.2. Ідентифікація та формулювання змісту організаційної культури
- •7.1. Головні припущення у визначенні поняття лідерство
- •7.2. Історичний ракурс розвитку теорії лідерства
- •Якості лідера за Уорреном Беннісом
- •Сім основних навичок лідера за Барт Нанусом
- •Якості лідерів по Джону Гарднеру
- •7.4.Складові емоційного лідерства
- •Самоусвідомлення
- •Ознаки людини із високим рівнем самоусвідомлення
- •Саморегуляція
- •Мотивація
- •Емпатія
- •4.3.Управління через розуміння культури середовища
- •Критерії виміру та оцінки змісту культури
2.5. Вольові якості
Прийняття й реалізація будь-яких рішень чи утримання себе від конкретних дій потребують відповідних вольових зусиль людини, актуалізації її волі.
Воля — здатність людини, що виявляється у самодетермінації та саморегуляції діяльності, а також різних психічних процесів.
Вольові акти індивіда пов'язані з докладанням зусиль, прийняттям рішень та їх реалізацією. В управлінській діяльності вольове рішення приймається в умовах різноспрямованих гіпотез, конкуруючих поглядів. Жодна з позицій не здатна остаточно перемогти без прийняття вольового рішення, під час якого відбувається самообмеження, стримування окремих сильних потягів, свідоме підкорення їх іншим, значущим цілям. Вольова дія передбачає наявність продуманого плану здійснення вчинку. Особливою ознакою вольової дії є посилена увага до діяльності та відсутність безпосереднього задоволення у процесі і результаті її здійснення. Іноді людина спрямовує вольові зусилля на те, щоб не перемогти обставини, а подолати себе.
Воля проявляється в таких характеристиках особистості, як сила волі, енергійність, витримка тощо. Це первинні вольові якості, що визначають поведінку людини. Вольову особистість вирізняють рішучість, сміливість, упевненість у собі, віра у справу. В управлінській діяльності без впевненості в собі, вмінні демонструвати довіру не обійтися. Навіть у надто складних ситуаціях, настроївши свої думки на перемогу, постійно заохочуючи позитивні емоції, віру в успіх, людина неодмінно їх досягне. Такою є формула перетворення будь-якого прагнення у реальність.
Віра — особливий стан психіки людини, що полягає в повному і беззастережному прийнятті будь-яких повідомлень, текстів, явищ, подій чи власних уявлень і висновків, які надалі можуть виступати основою людського «Я», визначати вчинки, судження, норми поведінки і відносини.
Віра виражає внутрішні переконання людини щодо істинності ідеї, правильності плану, тому і є одним із енергетичних джерел волі.
Волю людини характеризують відповідальність, дисциплі-нованість, принциповість, обов'язковість, діловитість, ініціативність.
Основними психологічними функціями волі є:
-
вибір мотивів і цілей;
-
регуляція спонукування до дій за недостатньої чи надлишкової їх мотивації;
-
організація психічних процесів у систему, адекватну виконуваній людиною діяльності;
-
мобілізація психічних і фізичних можливостей у ситуації подолання перешкод при досягненні поставлених цілей.
Розвиток вольової регуляції поведінки в людини відбувається у кількох напрямах: перетворення некерованих психічних процесів у керовані; набуття контролю над своєю поведінкою; вироблення вольових якостей особистості; свідома постановка перед собою все важчих завдань, які потребують прояву значних вольових зусиль.
2.6. Мотиви і мотивація
Психічну природу діяльності людини неможливо пізнати без з'ясування її мотивів, які психологія розглядає як складні інтегральні психологічні утворення.
Мотив (лат. moveo — штовхаю, рухаю) — стійка особистісна властивість, яка охоплює потреби та є спонукальною причиною дій і вчинків.
До структури мотиву, на думку психологів (Є. Ільїн), належать такі психологічні компоненти:
— блок, що визначається потребами;
-
блок «внутрішнього фільтру» (моральний контроль, оцінювання зовнішньої ситуації, своїх можливостей, інтереси, нахили, рівень домагань);
-
цільовий блок (образ предмета, що може задовольнити потребу; ціль; процес задоволення потреб).
За своїм мотиваційним значенням особливо важливою є потреба.
Потреба — стан індивіда, пов'язаний з відчуттям необхідності в чомусь важливому для свого існування та розвитку.
Потреби є джерелом активності людини, завдяки їм здійснюється регулювання її поведінки, визначається спрямованість мислення, емоцій, почуттів і волі.
Серед основних потреб особистості виокремлюють:
-
біологічні (потреби в їжі, повітрі тощо);
-
матеріальні (потреба в одязі, житлі тощо);
-
соціальні (потреба в предметно-суспільній діяльності, в усвідомленні свого місця в суспільстві);
-
духовні (потреба в інформації — пізнавальній, моральній та ін.).
Всебічне пізнання причин поведінки людини пов'язане з аналізом її потреб, мотивів, які спричинилися до її конкретних вчинків, поведінки загалом. У таких випадках ідеться про мотивацію.
Мотивація — сукупність причин психологічного характеру (система мотивів), які зумовлюють поведінку і вчинки людини, їх початок, спрямованість і активність.
Феномен мотивації реалізується в різних її формах, що залежить від змісту і психічної сутності мотивів, особливостей структури особистості, віку, статі, соціальної диспозиції тощо.