Тема 9. Врегулювання конфліктів за участю третьої сторони

1.Поняття про медіації

Медіація - термін, використовуваний для визначення одного зі способів рішення конфлікту. Тобто, це завершення конфлікту за участю третьої сторони, безпосередньо не зацікавленої результуючим продуктом конфлікту. У ролі третьої сторони може виступати одна людина, групи професіоналів або навіть держави (США, Росія у війні в Югославії).

Медіація - не менш древнє поняття, чим сам конфлікт (у сфері соціальних конфліктів). Воно існувало ще в Китаї, у країнах Африки, де в ролі медіаторів виступали старійшини племені. Як суспільно значима діяльність медіація виникла в США на початку 60-х років. Медіація - це спеціальний вид діяльності, що полягає в оптимізації за участю третьої сторони процесу пошуку конфліктуючими сторонами рішення проблеми, та припинити конфлікт.

Медіація (посередництво) - процес, у ході якого учасники конфлікту за допомогою нейтрального посередника (медіатора) планомірно виявляють проблеми та шляхи їхнього вирішення, шукають альтернативи та намагаються досягти консенсусу, який би відповідав їхнім інтересам. Медіація має багато спільного із технологією фасилітації, але є і відмінності (Таблиця ):

Медіацію варто розуміти насамперед як процес, що просуває конфлікт у сторону його вирішення і носить характер цілеспрямованого втручання.

У ролі медіатори можуть виступати будь хто. Однак існують групи людей, які, у силу їхнього статусу належать до офіційних медіаторів. Наприклад:

• міждержавні організації (ООН);

• державні правові інститути (арбітражний суд, прокуратура);

• державні спеціалізовані комісії (наприклад із врегулювання страйків);

• представники правоохоронних органів (дільничний у побутових конфліктах);

• керівники структур стосовно підлеглих;

• громадські організації (профспілки);

• професійні медіатори-конфліктологи;

• соціальні психологи.

Таблиця

Порівняння медіації та фасилітації

Медіація	Фасилітація
Означає «стати між» двома або більше групами чи особистостями.	Означає «зробити легше» (для групи бути ефективною)
Медіатор може працювати зі сторонами як разом, так і роздільно.	Фасилітатор працює у присутності членів групи
Завдання медіатора – розв'яза-ти конфлікт, що сторонам складно вирішити самостійно.	Фасилітатор: працює не обов'язково в конфліктній ситуації, його основна мета – поліпшення процесу групової роботи.
Медіатор у більшій мірі контролює процес, ніж безпосередньо членів груп	Фасилітатор завжди контролює процес спільно із членами групи.

 

До переліку неофіційних медіаторів, до яких звертаються за допомогою, довіряючи їхній освіті, статусу або досвіду можна віднести:

• представників релігійних організацій;

• психологів;

• соціальних педагогів;

• юристів.

У ролі спонтанних медіаторів можуть виступати також свідки конфліктів, друзі та родичі, неформальні лідери, колеги по роботі. Але в цьому випадку ми не говоримо про рівень професійної допомоги.

До медіатора, як правило звертаються у випадках, коли:

• сторони споконвічно відстоюють взаємовиключні інтереси;

• всі аргументи, засоби вичерпані, але вихід не знайдено;

• споконвічно по-різному трактуються критерії оцінки (наприклад, законодавство)

• однієї зі сторін нанесено суттєвий збиток (психологічний або фізичний);

• сторонам важливо зберегти гарні стосунки;

• існує тимчасове перемир'я, але конфлікт не вичерпаний;

• потрібна третя сторона для контролю за виконанням угоди.

Втручатися у конфлікт в ролі медіатора доцільно у ситуаціях, коли:

• відбувається небезпечна ескалація конфлікту та виникає загроза прояву насильства;

• вам особисто невигідний цей конфлікт;

• конфлікт негативно впливає на підзвітну вам групу (ви - керівник, а конфліктують підлеглі);

• ви бачите реальний вихід із становища;

• у вас є те, що усуне конфлікт.

Розрізняють п'ять типів медіаторів:

1. "Третейський суддя" - має максимальні можливості для рішення проблеми. Він вивчає проблему всебічно і його рішення не підлягає оскарженню;

2. "Арбітр" - теж ж саме, але сторони можуть не погодитися із його рішенням і звернутися до іншого;

3. "Посередник" - нейтральна роль. Має спеціальні знання та забезпечує конструктивне рішення конфлікту. Але остаточне рішення належить опонентам.

4. "Помічник" - організує зустріч, але не бере участь в обговоренні.

5. "Спостерігач" - своєю присутністю в зоні конфлікту зм'якшує його протікання.

Перші два стилі називають високоавторитарними. Вони вигідні, якщо потрібне швидке рішення. Якщо конфлікт не занадто напружений, кращими є останні три способи.

Третя сторона може впливати на конфлікт шляхом вольового припинення конфлікту; як третейський суддя (розведення конфліктуючих сторін); як арбітр (застосування санкцій, визначення правого й неправого, надання допомоги в пошуку рішення); як помічник (сприяння нормалізації стосунків); як посередник (надання допомоги в організації спілкування); одночасно як арбітр, посередник, спостерігач (контроль за виконанням угоди); одночасно як третейський суддя, арбітр та спостерігач (блокування боротьби).

Процес медіації включає три основних етапи:

1. Знайомство з конфліктом (складання карти конфлікту:

 

Хто ________________________________ Претензії____________________ _____________________________________ Загрози_____________________________________________________________ Хто ________________________________ Претензії___________________________________________________________ Загрози___________________________ ___________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

Залежно від числа учасників карта конфлікту може мати вигляд:

  

 

 

 

 

 

Рис. Карта конфлікту

2. Робота з конфліктними сторонами (зустрічі з кожною зі сторін, підготовка спільних переговорів).

3. Ведення переговорів (функції медіатора зводяться до ролі провідного, тренера, педагога і т.п.).

Важливо, щоб кожна зустріч сторін закінчувалася нехай невеликим, але просуванням уперед.