3.2 Модель мир-3 Донелла і Денніса Медоузів

Модель Форрестера, що отримала назву МИР-2, була допрацьована групою учених під керівництвом Донелла і Денніса Медоузів, які розробили і дослідили модель МИР-3. Ця модель також описує світ в цілому, без розділення на країни і регіони. Основні елементи світової системи: населення, економіка, сільське господарство, невідновлювані природні ресурси, забруднення навколишнього середовища. Проте ця модель набагато докладніша, ніж попередня. Наприклад, в блоці населення були виділено чотири групи (до 15 років, 15-44 року, 45-64 року, старше 65 років), загальна кількість причинно-наслідкових зв'язків в 3 рази більше, ніж у Форрестера. Розрахунки по цій моделі показали, що при інерційному розвитку до 2030 р. наступить обвальне зменшення всіх макропоказників системи, викликане виснаженням природних ресурсів, забрудненням середовища, обмеженістю сільськогосподарських площ і надмірним зростанням населення. Стабілізація умов життя і чисельності населення можлива, якщо з 1990 р. індустріальний капітал стабілізується, середній термін служби капіталу збільшиться в 1,5 рази, споживання ресурсів на душу населення зменшиться до рівня 1970 р., а забруднення середовища знизиться в 4 рази в порівнянні з рівнем 1970 р.

Дослідження Форрестера і Медоузів сходяться на тому, що світова система має межі зростання, і якщо індустріально розвинені країни не встануть на шлях інерційного розвитку, то вже в першій половині XXI в. людство зіткнеться з глобальною кризою. Проте, як ми вже відзначили, наявність у розроблених моделей методологічних недоліків привела до того, що багато хто із зроблених прогнозів вже не виправдався. В 1970-е рр. для реалізації проекту ООН «Майбутнє світової економіки», під керівництвом лауреата Нобелівської премії В.В. Леонтьева, була побудована глобальна міжгалузева модель, що охопила основні параметри розвитку 15 регіонів миру, з'єднаних в три групи: розвинені регіони; регіони, багаті природними ресурсами, що розвиваються; і бідні ресурсами країни, що розвиваються. Модель включала 2625 сумісних рівнянь, що дозволяють описати структурні міжгалузеві зв'язки 45 галузей, а також враховувала екологічні параметри забруднення, демографічні зміни і інші ендогенні параметри. На основі моделі були вироблено два основні сценарії на 1980, 1990 і 2000 рр., проте згодом жоден з них не підтвердився унаслідок несподіваних структурних зсувів [7]. Метою подібних глобальних досліджень було з'ясування характеру розвитку кризових тенденцій у взаємостосунках між суспільством і довкіллям при незмінних соціально-економічних відносинах.

3.3 Сучасні моделі кризових ситуацій та глобальної багатовимірної міжцивілізаційної моделі

Разом з ними широко практикувалося моделювання конкретних кризових ситуацій. Так, в 1983 р., на базі унікальної моделі ноосфери, під керівництвом академіка Н.Н. Моісеєва було перевірено сценарії Американського астрофізика Карла Сагана. Дослідження дозволило встановити наслідки «ядерної ночі» і «ядерної зими», після яких в біосфері встановиться нова квазірівновага, в якій немає місця людині. Аналогічна модель була розроблена і Американськими ученими.

В даний час деякі дослідники бачать необхідність в розробці так званої глобальної багатовимірної міжцивілізаційної моделі. Така модель припускає дослідження взаємодії між цивілізаціями в шести різних аспектах. Відповідно в ній виділяються шість функціональних блоків (геодемографічний, геоекологічний, геотехнологічний, геоекономічний, геополітичний, геосоціокультурний), кожен з яких фактично є самостійною моделлю. Для вирішення цієї задачі необхідно здійснити системний аналіз теоретичних знань в області природних наук, соціології, економіки, психології і т.д. Передбачається, що ця модель, розробка якої вимагає значних фінансових витрат і часу, дозволить виявити і прогнозувати циклічність в динаміці геосистем, оцінювати взаємодію циклів різних видів [7].

Тим часом досвід попередніх досліджень дозволяє нам припустити, що виявлення характеру соціально-економічної динаміки на регіональному і глобальному рівнях є непродуктивним, оскільки соціальні процеси мають не лінійний, а поступально-хвилеподібний характер. Як відзначає І.А. Василенко, згідно принципу дискретності простору-часу, в точках бифуркации утворюються передумови для якісно нових станів, що дають якісно інше майбутнє. Це припускає, що механічні екстраполяції наявних тенденцій некоректні і не можуть служити підставою для довгострокового прогнозу [8]. Крім цього, саме суспільство, як динамічна система, що самоорганізується, також схильна до ірраціональних змін. Потрібно відзначити, що останніми роками інтерес до використовування математичних методів в цілях створення моделей цивілізаційного розвитку і з'ясування кількісних меж реагування системи на якісні зміни значно впав. В той же час спроби створення сценаріїв історичного розвитку, що містять постановку проблеми, опис потенційних змін в системі і дій, необхідних для скорочення розриву між очікуваним і бажаним ходом розвитку, робляться багатьма дослідниками. У. Ганнерс указує на чотири можливі сценарії глобалізації. Він надає переваги до сценарію «дозрівання», або глобалізації без вестернізації. При цьому метрополії виступають як стимулятори, оживляючі розвиток периферії і сприяючі збагаченню місцевих культурних традицій. Разом з тим периферійні культури, істотно модифікуючи культурний потік, впливають на культуру метрополії. Сценарій «глобальної гомогенізації» припускає повне домінування в світі західної культури. Згідно сценарію «насичення» периферійні культури поступово вбирають в себе культурні зразки Заходу, що, зрештою, теж приводить до повної уніфікації і зникнення локальних культурних традицій. Нарешті, сценарій «периферійної корупції» приводить до звироднілості західної культури в процесі адаптації на периферії. І. Валлерстайну бачиться перспектива «грандіозної політичної боротьби» між двома таборами – тими, хто хоче зберегти міжнародну систему, яка забезпечує привілейоване положення Заходу, і тими, хто хотів би створення нової, більш елітарної і демократичної системи. Результат цієї боротьби Валлерстайн вважає непередбачуваним, але саме в цій непередбачуваності він убачає шанс для політичної дії, для людського втручання і творчості. На думку А.І. Уткіна, «в майбутній боротьбі супротивником Заходу буде не традиційний військово-політичний антагоніст, а інше бачення місця на планеті людини і Бога. Результат грядущої битви, перш за все, залежатиме від діяльності освітніх систем, від орієнтації мас-медіа, від переважаючої громадської думки, від сприйняття молодим поколінням нашого миру, від домінуючої культури і чинника рішучості захистити її». Деякі західні політологи були переконані в тому, що нинішній світовий порядок неминуче трансформований, і вирішальну роль в цьому процесі зіграють міжетнічні конфлікти. «сучасний світовий порядок існуючих державних меж, проведених з мінімальним обліком етнічних і культурних побажань що живе в межах цих меж населення, нині в своїй основі застарілий, – вважає колишній голова Національної ради з розвідки ЦРУ США Грехем Фуллер. – сили націоналізму і культурного самоутвердження, що Підіймаються, вже виготовилися, щоб затвердити себе. Держави, нездатні задовольнити компенсацію минулих образ і майбутніх очікувань, приречені на руйнування».