3.4 Моделі архітектури світової спільноти та сценарії еволюції сучасної цивілізації

Міхаель Вальцер в статті «Управління земною кулею» обкреслює три моделі архітектури світової спільноти. Перша приводить до уніфікації культур і способів існування, але згодом звертається повною звироднілістю системи. Друга модель має на увазі децентралізований мир і відсутність міжнародного порядку. В таких умовах сильні держави прагнуть підпорядкувати собі слабкі, що супроводжується нескінченними війнами і конфліктами. Аналізуючи недоліки цих «крайніх моделей», Вальцер бачить самою оптимальною ту модель розвитку, при якій можливо збереження свободи волі і різноманіття вибору. Цю модель він назвав «світовим плюралізмом третього ступеня». Єство її полягає в трьох шарах недержавних структур: альтернативні міжнародні центри управління; мережа міждержавних соціальних зобов'язань, що постійно розширяється; асоціації міжнародного цивільного співтовариства [9]. Л.В. Лесков виділяє шість сценаріїв еволюції сучасної цивілізації:

1. збереження сучасного положення (контроль ІНК над світовим ринком, високий рівень ВМП, оновлення технологічної структури розвинених країн);

2. світова тоталітарна система (стратегія «золотого мільярда», повільний темп розвитку третього миру);

3. нове середньовіччя (демографічний вибух в країнах третього світу, технологічне гальмування, втрата Заходом соціокультурної єдності);

4. розкол світової спільноти (загострення суперечностей між світовими центрами сили, вичерпання можливостей стабілізації, множинні військові конфлікти в регіонах, тероризм);

5.екологічна катастрофа (стрибкоподібне погіршення екологічної обстановки на планеті);

6. перехід до ноосфери (підтримка фундаментальної науки, високих технологій, освіти, зміцнення світової єдності) [10].

Складність синергетического прогнозування Л.В. Лесков бачить в тому, що «якщо в сталому режимі розвитку системи, що самопідтримується, її поведінка була детермінована і майбутнє визначається найближчим минулим, то в околицях крапки бифуркации система поводиться абсолютно інакше. Фундаментальну роль починають грати випадковості, другорядні чинники». На думку автора, роль другорядних чинників надзвичайно зростає у зв'язку з тим, що система втрачає властивість саморегулювання.

М.А. Чешков пропонує п'ять проектів становлення глобального суспільства. Перший проект – західний, або ліберально-ринковий, в якому гегемоном виступають прозахідні світові організації і прозахідна світова інтелігенція при опорі на транснаціональні сили і підтримці частини міждержавних сил.

Другий проект – мир рівноположених різноманітностей; гегемон – світова гуманітарна інтелігенція при підтримці міждержавних сил і частини релігій. Третій проект – мир рівно значимих держав; гегемон – міждержавні об'єднання при підтримці частини представників світових організацій і великих релігій. Четвертий проект – мир через домінування локального; гегемон – фундаменталістський перебіг східних релігій при підтримці частини міждержавних сил. П'ятий проект – мир без пригноблення і нерівності; гегемон – частина гуманітарної інтелігенції при підтримці деяких великих релігій [8]. Академик Э.А. Азроянц, для прогнозування історичного розвитку людства, запропонував теорію глобальної циклічності, згідно якої він виділяє три антропологічні цикли: становлення людини (його фізіології); становлення соціальної спільності (соціальної організації і соціалізації); становлення Мегасоциума (духовно-етичної організації) [11].

Існування деяких відмінностей між прогнозами багато в чому визначається світоглядними позиціями учених. Але, не дивлячись на ці відмінності, всі вони допускають три основні сценарії майбутнього світового розвитку. Саме такими представляються перспективи майбутнього миру російським дослідникам А.Б. Веберу і Ю.В. Яковцу. Перший сценарій – інерційний – має на увазі продовження спостережуваних тенденцій в руслі неолиберальної глобалізації і збільшення глобальних загроз. Розвиток миру за другим сценарієм – тоталітарному – припускає встановлення жорсткої світової диктатури в умовах монополярного світу. Найприйнятнішим представляється трансформаційний сценарій – перехід до стійкого розвитку, можливий тільки в атмосфері міжнародного довір'я і співпраці. Проте саме цей шлях розвитку на практиці є найважчим.