1 Об'єднання підприємств як суб'єктгосподарювання

1.1 Критерії класифікації об'єднаних підприємств

Осуществівшиеся ринкові перетворення, що здійснилися, у результаті природних інтеграційних процесів концентрації виробництва й капіталу, реструктуризації економіки зложилися певні форми об'єднань виробництв. Деякі з них виникли в результаті приватизації, інші є договірною формою кооперації комерційних організацій.

Об'єднання підприємств для досягнення майнових і інших цілей, задоволення матеріальних і духовних потреб - об'єктивна закономірність суспільного розвитку. До деяких форм об'єднань право залишається байдужим, інші ж, навпроти, стають предметом суб'єкта правовідносин.

Об'єднання підприємств створюється для здійснення погодженої діяльності, спрямованої на одержання прибутку, тобто погодженої підприємницької діяльності.

Існують різні критерії класифікації об'єднаних підприємств:

• по правових формах їх організацій;

• по економічному втримуванню;

З погляду критерію економічного втримування, заснованого на меті створення об'єднання, принципах централізації тих або інших виробничо-господарських, комерційних функцій, розподіл повноважень між учасниками об'єднання. З погляду мети створення прийнято групувати об'єднання, спрямовані на обмеження конкуренції, або монопольні об'єднання. До числа таких об'єднань ставляться картелі, синдикати, трести.

• по спрямованості на обмеження конкуренції;

• по способі організації об'єднання (добровільні або примусовий) можна виділити об'єднання вертикального й горизонтального типів.

До об'єднань вертикального типу, або нерівноправним об'єднанням, заснованим на економічній субординації й контролі, ставляться властиво холдингові компанії, а також об'єднання холдингового типу: підприємства зі своїми дочірніми підприємствами, некомерційні організації зі створеними ними господарчими товариствами.

До об'єднань горизонтального типу, або рівноправним об'єднанням, заснованим на добровільних відносинах кооперації, ставляться договірні форми об'єднань: асоціації (союзи), некомерційні партнерства, прості товариства.

1.2 Об'єктивна необхідність і доцільність створення корпоративних об'єднань

Однією з основних вимог до економічного керування є ефективне керування розташованими накопиченими промисловими активами, підвищення економічної ефективності їхнього господарського функціонування шляхом трансформації окремих економічних агентів (підприємств і навіть окремих часток господарств) у більш ефективні тісно пов'язані між собою економічні системи.

Світовий досвід свідчить про те, що створення економічних систем (об'єднань) з окремих взаємозалежних господарських об'єктів приносить додатковий економічний ефект (названий синергетичним) завдяки виникненню між елементами створених систем керованої відповідності між економічними цілями розвитку системи й розподілом наявних у ній ресурсів (всіх видів активів).

У вхідних у систему підприємствах (у кожному окремо) є недолік одних активів і надлишок інших, які одне підприємство використати не може. При створенні об'єднання (корпорації) підприємств виникає можливість доцільного перерозподілу активів, використання синергетичного ефекту, який виникає при цьому, для максимізації прибутків, як різних сфер бізнесу, так і сумарного прибутку створеної корпоративної економічної системи.

Світовий економічний розвиток нині характеризується прискоренням темпів економічних процесів, широким впровадженням високих технологій, складністю планування й керування економічним розвитком, вимагає скорочення строків створення нових видів продукції й технологій.

Повний цикл відновлення базових моделей у світовій промисловості за останні 20 років скоротився в 2—3 рази. Жорсткість конкуренції між країнами, корпораціями, підприємствами показує, що окремі підприємства, як правило, програють у конкурентній боротьбі з більшими по активах корпораціями, які витісняють більш дрібні підприємства з ринків товарів і послуг завдяки тому, що корпорації швидше створюють нову продукцію й засвоюють нові технології, їхня продукція має більш високу якість, добре організоване післяпродажне обслуговування, нижчі ціни.

З цього короткого аналізу видно, що створення корпоративних об'єднань є важливим напрямком підвищення економічної ефективності, необхідною економічною потребою для розвитку економіки будь-якої країни.

Однак, питання формування раціональних корпоративних об'єднань, економічного керування корпораціями виявилися недостатньо розробленими в побудові ринкової інфраструктури, особливо в частині створення й впровадження прикладних методів корпоративного керування, які мають істотні особливості в порівнянні з методами керування підприємством.

Так, нині, більшість підприємств не охоплено ні корпоративним, ні ефективним галузевим керуванням, а багато створених корпоративних об'єднань є конгломератами слабопов’язаних виробництв, внаслідок чого мають потребу в реструктуризації. Внаслідок цього й багатьох інших факторів, що ініціюють економічну кризу, спостерігається низька ефективність господарської діяльності підприємств, недолік фінансових ресурсів для економічного розвитку й виходу із кризи.

Шляхом створення раціонально сформованих корпоративних об'єднань можна буде домогтися найбільш доцільного розподілу й використання для розвитку виробництва наявних ресурсів, підвищення економічної ефективності господарської діяльності.

Як показує світовий і вітчизняний досвід, функціонування окремого підприємства істотно залежить від багатьох зовнішніх факторів, на які окреме підприємство дуже слабко може впливати й практично буде незручно їх змінити в потрібний час у необхідному напрямку.

До зазначених зовнішніх факторів відносяться: енергетичні ресурси, обсяг і якість необхідних для випуску продукції матеріалів, сировини, їхня переробка в напівфабрикати, комплектуючі частини й деталі, елементи транспортної й складської інфраструктури, фінансові ресурси для одержання додаткових обігових коштів, інвестицій у розширення й реконструкцію підприємства, у відновлення технології продукції, що випускається, у створення спеціалізованих і кооперованих виробництв. Стан цих некерованих факторів може істотно змінюватися в часі, що впливає на виробничу діяльність підприємства.

Однак, те, що практично незручно сформувати окреме середнє підприємство, з успіхом може бути організовано об'єднанням підприємств за участю фінансових організацій. Так, наприклад, нафтовий концерн (об'єднання багатьох різнорідних підприємств) здатний організувати й профінансувати весь ланцюг необхідних робіт: розвідку нафтових родовищ, нафтовидобуток, транспортування нафти і її переробку, продаж на внутрішньому ринку нафтопродуктів через мережу власних автозаправних станцій, а на зовнішньому ринку - через систему збутових філій.

Те, що не вдається здійснити окремому підприємству, може бути реалізовано об'єднанням підприємств завдяки координації їхніх спільних дій, централізації керівництва, концентрації наявних фінансових коштів і їхнього напрямку на необхідні всім підприємствам види забезпечення.

Централізована реалізація основних функцій керування: маркетингу, планування діяльності й організації виробництва й збуту продукції, постачання всіма видами ресурсів - знижує сумарні витрати підприємств, збільшує їхню прибутковість, забезпечує скоординоване науково-технічне співробітництво підприємств, обмін технологіями, більш швидке впровадження й освоєння науково-технічних досягнень, надання фінансової допомоги для розширення виробництва й освоєння нових ринків збуту.

Таким чином, створення механізму ефективного корпоративного керування взаємодії між підприємствами забезпечує максимізацію прибутків всіх сфер бізнесу об'єднання, стійке функціонування підприємств, підвищує їхню безпеку при зміні зовнішніх умов. Цим і пояснюється ріст масштабів корпоративного об'єднання підприємств у всіх розвинених країнах світу, поява у високорозвинених країнах трансконтинентальних корпорацій (ТКК), що мають свої філії в різних частинах світу.

Доцільність створення корпоративних об'єднань обумовлена двома основними факторами: зниженням у них загального рівня транссанкціонованих витрат, що приходяться на одиницю продукції, а також позитивним впливом ефекту масштабу виробництва (зменшенням собівартості продукції) при укрупненні виробництва.

Транссанкціоновані витрати - це витрати на здійснення актів купівлі-продажу, угод на постачання сировини, матеріалів, комплектуючих, збут готової продукції, витрати на транспортування, координацію цієї роботи, на збір, обробку, аналіз і оцінку численної інформації з різних джерел, витрати, обумовлені багатьма невизначеними факторами в прогнозуванні зовнішніх умов (ринкових і багатьох інших).

Перевага корпорацій чітко спостерігається в сфері інформації: загальний рівень і якість їхнього інформаційного забезпечення істотно вище, ніж у окремих підприємств. У корпораціях більш точно прогнозуються напрямки науково-технічного прогресу, централізовано й вчасно проводяться НИОКР по створенню й освоєнню нової продукції й технології, найбільш повно реалізується весь цикл робіт з підвищення якості продукції і її післяпродажного обслуговування.