Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
державне регулювання.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
124.93 Кб
Скачать

ПЛАН

1.ВСТУП

2.Поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування

3. Управління загальнообовязковим

державним соціальним страхуванням

4. Нагляд у сфері загальнообовязкового державного соціального страхування

5.Кошти загальнообовязкового державного соціального страхування та порядок їх використання.

6.Бюджет, облік та звітність цільових страхових фондів

7.Забезпечення за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням

8.Відповідальність страхувальників, страховиків та осіб, які надають соціальні послуги

9.Висновок

10.Використана література

Вступ

Соціальне страхування це гарантована державою система заходів щодо

забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати

працездатності, щодо підтримки материнства, а також з охорони здоров’я

членів суспільства в умовах безплатної медицини.

Ніхто, крім держави, не може законодавче захистити життя людей від

можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль, механізми

такого захисту в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з

державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і

диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша

частина людей потребує державної допомоги, претендує на соціальні

трансферти.

До урядових трансфертів традиційно відносять допомогу з безробіття,

пенсії, допомоги малозабезпеченим, старим, хворим. Тому формування

системи соціального страхування в Україні – одна з найактуальніших

проблем і наріжний камінь політики зайнятості. Для її розв'язання

необхідно вивчити досвід функціонування аналогічних систем у розвинутих

країнах у поєднанні з ретроспективним дослідженням вітчизняної практики.

У країнах із розвинутою ринковою економікою досягнення високого рівня

зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави.

Система заходів щодо регулювання зайнятості базується на державній

концепції стимулювання економічного зростання, підвищення ефективності

виробництва і продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші

умови підтримання і створення додаткової зайнятості.

1. Поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Державне регулювання соціального страхування включає:

- управління їм

- формування та використання коштів фондів

Ціль державного регулювання:

1) Проведення єдиної політики

2) Реалізація прав населенню

3) Забезпечення ефективності функціонування системи соціального

страхування

4) Реалізація законів

5) Адаптація соціального страхування до міжнародних стандартів

Державне регулювання включає:

- розробку законів та правової основи

- щорічне затвердження, перегляд страхових внесків, норм, нормативів з

урахуванням розвитку економіки

- перегляд видів та розмірів соціальних виплат

- затвердження обов’язкових вимог до створення страхових резервів

- контроль за реалізацією фондів державного регулювання

В Україні з 1991 року склалась правова база соціального страхування.

аза соціального страхування.

Основа страхування закладена в законі 1991 року «Про пенсійне

забезпечення». В 1993 році затверджена концепція соціального

забезпечення. В 1996 році – Конституція України (ст. 46, 48, 49)

визначила права по забезпеченню соціального захисту.

1998 рік – прийняття Закону України «Про введення в України

обов’язкового державного соціального страхування» та «Основи

законодавства України по обов’язковому державному соціальному

страхуванню»

З 1998 року по теперішній час – прийняті 7 Законів за основними

напрямками соціального страхування, які деталізуються в інструкціях,

постановах.

Система соціального захисту в Україні включає :

Ш пенсії (ПФ, ФСС);

Ш допомога по безробіттю (ФЗ);

Ш система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при

народженні дитини (ФСС, ПФ).

Універсальні системи:

Ш програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);

Ш державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

Ш допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

Ш державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);

Ш державна система освіти(МБ, ДБ).

Ш Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

Система соціальних допомог:

Ш цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по

оплаті);

Ш соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних

центрів).

Соціальний захист через недержавні організації:

Ш Соціальна допомога з фондів підприємств

Система соціального захисту населення складається з :

o Соціального страхування

o Соціальної допомоги

o Соціальних гарантій

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в

Україні включає у себе :

§ пенсійну систему

§ соціальне страхування на випадок безробіття

§ соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

§ соціальне страхування від нещасних випадків

За даними Міністерства праці і соціальної політики України і пенсійного

фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечення

охоплено приблизно 21 млн. застрахованих осіб та 14,4 млн. пенсіонерів.

Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити

відповідно до критеріїв відбору отримувачів:

- соціальна допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без

урахування майнового стану або доходу.

- адресна соціальна допомога, яка надається з урахуванням доходу або

майнового стану

В Україні у 2000 році було прийнято Закон “Про державні соціальні

стандарти та державні соціальні гарантії” , у якому зазначено, що

основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення

конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору. Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Залежно від страхового випадку є такі види агальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

1. законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2. обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

3. надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

4. обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

5. солідарності та субсидування;

6. державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

7. забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування; 8. цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

9. паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

пенсійного страхування;

медичного страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами України. Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Роботодавцем відповідно до цих Основ вважається:

  1. власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю;

  2. власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду. Інформація у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію. Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи відомості про страховий стаж, страхові випадки, результати медичних обстежень, суми одержуваних виплат тощо.

Страховики через засоби масової інформації зобов'язані роз'яснювати населенню права та обов'язки, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страховики надають страхувальникам та застрахованим особам консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування на безоплатній основі.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.