Практичне завдання 3:

Часто програма будь-якого курсу, надаючи глибокі теоретичні та методологічні знання, на жаль, не дає можливості реалізувати їх у практичній діяльності з командою людей, кожен з яких має свою власну, унікальну думку. Тому нами розроблено окремо гру для магістрів з метою отримання ними навичок та вміння висловлювати особистий погляд на управління проектами та, можливо, змінити його в ході гри.

ДІЛОВА ГРА “КАНДИДАТ В МЕНЕДЖЕРИ ПРОЕКТУ”

Мета ділової гри – вивчення професійної майстерності в управлінні проектами, отримання практичних навичок в організації конкурсу проектів, вміння критично оцінювати проект виробничого спрямування, навики захисту та відстоювання власного проекту.

Загальне завдання гри – визначити найкращих менеджерів проекту за критерієм рівня інтелектуалізації управління, який вони можуть застосовувати в роботі.

Технологія і розподіл ролей. На протязі семестру студенти виконують індивідуальне практичне завдання, яке полягає у складанні та описі самостійно розробленого проекту, який і буде базою для проведення гри.

В грі беруть участь 16 чол., які розміщені за чотирма столами. Чотири гравці, що сидять за одним столом, приймають на себе роль ведучого, захисника, опонента і менеджера проекту. Ведучий надає слово по черзі кожному: менеджеру, опоненту, захиснику, дає зустрічні запитання і контрдоводи. Його завдання – провести дискусію так, щоб кожний мав можливість викласти та аргументувати свою позицію.

Учасники гри за певною схемою пересідають за інші столи, і дискусія починається спочатку, але кожний має інших гравців. І так чотири рази. В результаті кожний буде грати зі всіма. Захисник не вільний у виборі варіанту рішення, він задається розподілом ролей. Після пересаджування захиснику припадає другий проект і він перетворюється на ведучого і так далі. Кожний учасник буде грати всі ролі.

Технологія гри передбачає “нульовий” етап, коли кожен учасник сидить в “рідній” команді. На конкурсах проектів, де кожне підприємство представляє команду з чотирьох осіб, ця група учасників є “рідна“ команда. Без цього терміну важко було б пояснити , в яку саме команду і за які столи учасники повинні повернутися після пересаджування. Учасники разом вислуховують правила, обмінюються думками, дають запитання ведучому гри, отримують картки, на яких вказаний маршрут, ролі і бали.

Оцінка результатів. Після закінчення дискусії її керівник оцінює виступ захисника, опонента, менеджера, виставляючи кожному бали за ступенем їх активності, обґрунтованості, об’єктивності. Хтось отримує 1 бал, інший – 2 бали, а найкращий, на думку ведучого, ‑ 3 бали. Зрозуміло, що завдання кожного бути найкращим.

Зі свого боку гравці оцінюють ведучого, ознайомившись зі спеціальним бланком, де перераховані 14 типових помилок ведучого (йшов на поводу у учасників, не зупинив того, хто багато говорив, багатомовний сам, був захопленим одним із учасників, не припиняв демагогію і т. ін.), кожен вказує помилки, але не більше трьох. Якщо якась помилка вказана лише одним з учасників, вона оцінюється при обробці помилок як чіпляння. Якщо на помилку вказують двоє, вона розцінюється як ймовірний недолік, і ведучого карають штрафним балом. Єдність думок трьох гравців вважається очевидним доказом помилки, за яку ведучий поплатиться двома штрафними балами.

Ця гра, на відміну від життя, має критерії успіху, які чітко виражені: чим більше балів ви отримаєте, тим краще. Верхня межа – дванадцять балів. Вважайте, що до вашої мети – стати менеджером проекту – дванадцять кроків. Кожен з цих кроків буде складним.

Практика використання гри показала, що відбувається розшарування аудиторії на тих, хто володіє ситуацією, розуміє суть проектів, аргументацію “за” і “проти”, і тих, хто не вловлює суті діалогів й потребує постійних пояснень з боку інших учасників. Є учасники, які не здатні не тільки захищати або піддавати критиці захист проектів, але й самостійно хоча б їх переказати. Ті ж, хто володіє ситуацією, добре проникає в суть проектів виступає в ролі то учасника, то критика.

Бажаємо всім уважності, толерантності й успіху у грі.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бурков В. Н., Новиков Д. А. Как управлять проектами: Научно-практическое изданиє. – М.: СИНТЕГ-ГЕО, 1997.– 188с.

2. Воропаев В. И. Управление проектами в России. – М.: Аланс, 1995. – С. 25.

3. Грабовый П. Г., Петрова С. М. и др. Риски в современном бизнесе. – М.: Аланс. – С. 95–200.

4. Джонс Дж. К. Методы проектирования. – М.: Мир, 1986.

5. Друкер Питер Ф. Управление, нацеленное на результаты. – М., 1994.– 191с.

6. Ильин Н.И., Лкуманова И.Г., Немчин А.М. и др Управление проектами=Project managment: Учебник для студ. Экон.напр. и спец. Вузов. – СПб., 1996.- 610с.

7. Катасонов В. Ю., Морозов Д. С. Проектное финансирование: организация. управление риском, страхование. – М.: Анкил, 2000.–272 с.

8. Кобиляцький Л.С. Управління проектами: Навч. посібник / МАУП.- К.: МАУП, 2002.-198с.

9. Кочетков А.И., Никешин С.Н., Рудаков Ю.П. и др. Управление проектами: (Зарубежный опыт ) .Санкт-Петербургская академия недвижимости. СПб: ДваТрИ, 1993.- 446с.

10. Литвак Б. Г. Разработка управленческого решения. – М.: Дело, 2000.

11. Маудер У. Выбор проекта. Планирование работ над проектами и руководство проектами. – М.: Мир, 1991.

12. Мир управления проектами: основы, методы, организация, применение / Под ред. X. Решке, X. Шелле. – М.: Алане, 1994.– 304с.

13. Практикум з курсу «Управління проектами» для студентів-магістрів уcix спеціальностей / Укл. Л. П. Батенко, О. А. Загородніх, Г. М. Хворова. – К.: КДЕУ, 1996. – 15 с.

14. Словник-довідник з питань управління проектами/ Українська асоціація управління проектами під ред. Бушуєва С.Д..- К.: Видавничий дім “Деловая Украина”, 2001.- 640с.

15. Стоянов Е. Финансовый менеджмент. – М.: Перспектива, 1994.

16. Топка В. В. Вероятностное моделирование в управлении проектами. – М.: Институт проблем управления. 1995. – С. 33.

17. Тян Р.Б., Холод Б.І., Ткаченко В.А. Управління проектами: Навч.посіб. для студ.екон.спец./ Дніпропетровська академія управління , бізнесу та права. Кафедра економіки підприємства. – Д.,2000.-222с.

18. Управление программами и проектами / М. Л. Разу и др. – М.:ИНФРА, 1999–392с.

19. Управление проектами / Под ред. Шапиро. – СПб: Два-Три, 1996–610с

20. Фальцман В. К., Давыдова Л. А. Основы управления предприятием. – М.: ТЕИС, 2000.

21. Харрингтон Дж. Управление качеством в американских корпорациях. – М.: Экономика, 1990.

22. Холм Р. Н. Основы финансового менеджмента. – М.: Дело, 1993.

23. Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г., Юркевич А.А. Управление проектами= Project managment: Толковый англо-русский словарь-справочник. М.: Высшая школа,2000.- 379с.

24. Шефов А.А. Управление проектами: Учебное пособие /Владимир: Издательство Владимирского гос. Ун-та, 2000.- 128с.

25. Celeland D. Project management: Strategic Design and Implementation. New York, 1989.

26. Аронов И. З., Мирющенко Е. Е., Мирющенко Н. Е. Управление проектами и всеобщее управление качеством // Стандарты и качество. – 1996. –№ 9– С. 43–48.

27. Вайнинг Роб. Два взгляда из-за океана на проблему управления проектами // ЭКО. – 1994. – № 5.

28. Воропаев В. И. Управление проектами как фактор повышения эффективности инвестиционно-строительной деятельности // Экономика. – 1996 – № 10. – С. 37–52.

29. Воропаев В. И. Управление проектами – проблема международная // Финансовый бизнес. – 1997. – № 5. – С. 12.

30. Лукманова И. Г., Поляков В. Г., Квашин А. Г. Управление проектами – дань моде или насущная потребность? // ЭКО. – 1994. – №5. – С. 151–158.

31. Huкешин С., Немчин А. От строительного треста до проектно-ориентированной компании // Проект. – 1994. – № 1. – С. 30–34.

32. Резниченко В. Определение стоимости строительства в составе инвестиционного проекта // Проект. – 1994. – № 3. – С. 10–13.

33. Резниченко В. Современная технология управления инвестиционными проектами // Проект. – 1995. – № 2–3. – С. 31–35.

34. Солунский А. И. Порядок подготовки, организации и проведения торгов // Проект. – 1993. – № 5–6. – С. 261–262.

ДОДАТОК