20. Класовий поділ сучасних західних суспільств: види класів та критерії класового розшарування. Зміни класової структури сучасних західних суспільств та методи її дослідження.

Серед вчених досі немає спільної думки щодо наявності в сучасних західних суспільствах класового поділу, про який говорив К. Маркс. Деякі з них схильні до того, що в індустріальних суспільствах немає такого розподілу, але це не відповідає дійсності. Сьогодні існує дуже мало сфер, на які не мають впливу класові відмінності.

Маркс вважав, що з розвитком індустріального капіталізму прірва між багатством меншості та вбогістю основної маси населення зростатиме. Маркс мав рацію, коли говорив про те, що бідність не зникне в індустріалізованих країнах та те, що нерівність у статках та рівнях доходу триватиме. Проте він помилився, коли говорив про те, що доходи більшості населення залишаться надзвичайно низькими, а меншість ставатиме все багатшою порівняно із більшістю. Сьогодні більшість людей у західних країнах живуть набагато матеріально краще, аніж ці самі прошарки за часів Маркса. Для з’ясування причин цього ми повинні прослідкувати зміну розподілу багатства та прибутків протягом останнього століття.

Багатство – це все те, чим індивіди володіють. Доход – це платня, яку отримує робітник чи службовець, а також «незароблені» гроші (відсотки, дивіденди). Більшість людей отримує гроші за свою працю, а багаті мають головну частку своїх доходів від інвестицій.

Не викликає сумніву думка про те, що багатство сконцентроване в руках порівняно не багатьох людей. 10 % найзаможнішого населення Британії володіють майже половиною сукупного багатства. Щодо розподілу акцій та облігацій, то сьогодні 25 % населення мають власні акції (1986 рік – 14 %, 1979 – 5 %). Багатії в основному володіють корпоративними акціями та левовою часткою відсотків облігацій.

Одна з найзначніших перемін у західних суспільствах за останнє сторіччя – це зростання реального доходу більшості населення, яке працює («сині комірці» отримують у 3-4 рази більше аніж їх попередники на початку століття, зарплата керівників зросла трохи швидше). Одна з найважливіших причин зростання заробітків – це зростання продуктивності праці. Проте як і багатство, доходи також розподіляються нерівномірно.

Розглянемо класову структуру на прикладі Великобританії.

Вищий клас у Британії складається з відносно малої кількості індивідів і родин, які володіють значною власністю. В межах цього класу простежується статусний поділ на «багатих» (дістали гроші у спадок) та «скоробагатьків» (заробили гроші власними зусиллями). Власність наділяє владою, тож члени вищого класу непропорційно представлені на вищих рівнях влади, вони часто прямо контролюють індустріальний і фінансовий капітал, займають провідні позиції у політичній, освітній та культурній сферах. Джон Скот виділив 3 сектори у вищому класі ХІХ ст..: землевласники, фінансові підприємці і промисловці. Останніх не зараховували до свого кола аристократи, до яких входили перші дві групи. Але наприкінці сторіччя промисловці почали вкладати свої капітали в землю, а також у банки та страхові компанії, тимчасом як землевласники збільшували свої прибутки, обіймаючи посади директорів промислових компаній. Злиття різних угруповань усередині вищого класу тривало й у ХХ ст.., вважає Скот, хоча і досі деякі питання невирішені.

Поняття середнього класу об’єднує людей різноманітних завдань. Він включає три окремі сектори:

• Давній середній клас (власники невеликих бізнесів, що працюють самі на себе). Частка само зайнятих зменшувалась протягом останнього століття, але за останні 20 років ця тенденція набула зворотного напрямку. Малі бізнеси набагато менш стабільні, аніж великі, й більшість з них зазнає краху не даної як через два роки після створення.

• Вищий середній клас складається переважно з людей, що обіймають керівні посади або виконують роботу, яка вимагає високої кваліфікації.

• Нижчий середній клас – це неоднорідна категорія, до якої належать люди що працюють конторськими службовцями, вчителями, медсестрами і т. д.

Через неоднорідність середнього класу виникають конфліктні ситуації, коли люди з однаковими цінностями змушені отримувати нижчі доходи, аніж ті, що перебувають у значно вигіднішому становищі.

Робітничий клас складається з людей, що виконують ручну працю («сині комірці»). Через різні рівні кваліфікації на:

• Вищий робітничий клас, що складається із кваліфікованих робітників («робітнича аристократія»). У них вищі доходи і кращі умови праці, їм менше загрожує безробіття.

• Нижчий робітничий клас складається з тих, хто виконує некваліфіковану або напівкваліфіковану працю, що не вимагає тривалого навчання та підготовки.

За тривалістю робочого дня чи тижня та трудовими гарантіями види праці робітничого класу різняться на центральну (робітники тут працюють повний робочий день, дістаючи достатньо високу заробітну плату і мають довготривалі трудові гарантії зайнятості) та периферійну зону (гарантії зайнятості не існує, оплата праці низька, велика частка робітників, які працюють неповний робочий день) економіки.

Нижчий клас складають знедолені етнічні меншини. Члени цього класу трудяться в вочевидь гірших умовах і мають набагато нижчий вищий рівень життя, ніж більшість населення. Багато з них стають хронічно безробітними або часто змінюють місце роботи. Дослідник Мерей, дослідивши становище афроамериканців у США, застосував сої висновки до ситуації у Великобританії, і запропонував тезу про там відсутність чітко означеного нижчого класу, проте він швидко формується. Він складається не лише з етнічних меншин, а й з білих із зубожілих місцевостей. Однак ці висновки були розкритиковані.

Зміни в класовій структурі

Іноді вважається, що сьогодні вищого класу уже не існує внаслідок так званої революції менеджерів. Так землю, як джерело влади змінили корпорації. Власниками великих корпорацій є багато акціонерів, а контроль перебуває у руках виконавчих директорів. Це заважає концентрації значних капіталів у руках малої кількості осіб. Скот же вважає, що вищий клас змінив форму, але зберігає своє відокремленість. Вважається, що в ХХ ст.. влада перейшла до порівняно невеликої групи управлінців, що керують великими корпораціями. Саме вони визначають політику цих корпорацій. Тим більше, що їм часто вдається зібрати досить великий пакет акцій, або залучитися підтримкою більшості акціонерів.

Останнім часом з’являється все більше причин говорити про появу специфічного «професійного менеджерського класу». Професіонали, менеджери та адміністратори високого рівня досягають свого становища здебільшого завдяки тому, що мають в розпорядженні вчені ступені, дипломи, інші фахові свідоцтва.

Характерними для сучасного суспільства є фемінізація та декваліфікація певних певних видів робіт. Це означає, що більшість рутинної неручної роботи почали виконувати жінки. Також спростилися вимоги до кандидатів на виконання такої роботи, оскільки багато функцій тепер виконують машини. Проте виникає проблема: чи можемо ми віднести таких людей до середнього класу? Дослідник Бретермен стверджує, що внаслідок спрощення даної праці відбувається процес «пролетаризації», тобто процес внаслідок якого умови праці для багатьох людей спростились, або навіть декваліфікувались. Фемінізація і пролетаризація є взаємопов’язаними процесами. Чим більше зростала кількість людей клерківських та аналогічних професій, тим вищим ставав % жінок у цих галузях, і тим рутиннішими вони ставали. Окрім того такі професії втрачали престиж.

Із зростанням рівня доходів «синіх комірців» виникла думка, про віднесення їх до середнього класу, проте дослідження показало хибність такої думки. Вони дивились на працю як на засіб отримання гарної заробітної плати.