Питання для самоконтролю:

1. Дайте загальну характеристику радянського державотворення в Україні у післявоєнний період.

2. Проаналізуйте процес збирання українських етнічних земель у межах УРСР. Розкрийте умови входження Кримського півострова до складу Радянської України.

3. Розкажіть про державну символіку УРСР.

4. Порівняйте державотворчі процеси в УРСР упродовж другої половини 1940-х – першої половини 1980-х рр. за таким планом:

а) післявоєнна відбудова; б) доба «відлиги»; в) період неосталінізму.

5. Назвіть і прокоментуйте ключові терміни і поняття, що характеризують

соціально-економічне, суспільно-політичне і культурне життя України у

другій половині 1940 – першій половині 1980-х рр.

6. Розкрийте зміст Конституції УРСР 1978 р. та визначте головні тенденції трансформування радянського державотворення в Україні.

7. Поясніть, яку роль у післявоєнній історії УРСР відіграли наступні діячі:

а) Й. Сталін; б) М. Хрущов; в) Л. Брежнєв.

8. Назвіть та дайте оцінку діяльності партійних лідерів України другої

половини 1940 – першої половини 1980-х рр.

9. Розкажіть про дисидентський рух в УРСР.

Історичні дати:

1946-1950 рр., 1951-1955 рр. – четверта і п’ята п’ятирічки, під час яких відбулась післявоєнна відбудова зруйнованого війною господарства СРСР;

16 серпня 1945 р. – радянсько-польський договір про державний кордон, згідно із яким Східна Галичина увійшла до складу Радянської України;

10 лютого 1947 р. – радянсько-румунський договір, згідно із яким до складу УРСР увійшла Північна Буковина;

19 лютого 1954 р. – рішення Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області Українській РСР;

1954 р. – Українська РСР стала членом постійної комісії ООН у питаннях освіти, науки і культури (ЮНЕСКО);

8 жовтня 1963 р. делегація УРСР підписала Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою;

1953-1964 рр. – правління М. Хрущова: лібералізація суспільно-політичного життя – «відлига», засудження культу особи Сталіна на ХХ з’їзді КПРС у 1956р.;

31 травня 1957 р. – Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення раднаргоспів, який відчутно розширив права республіки;

20 квітня 1978 р. – Верховна Рада УРСР затвердила Конституцію Української РСР.

Персоналії:

Бажан Микола Платонович (1904-1983) – український радянський поет, державний діяч, академік АН УРСР з 1951 р., упродовж 1943-1948 рр. був замісником Голови Раднаркому УРСР (з 1946 р. Ради Міністрів УРСР), співавтор Гімну УРСР «Живи, Україно, прекрасна і сильна…», у 1958 р. став Головою редакції Української Радянської Енциклопедії.

Брежнєв Леонід Ілліч (1906-1982) – державний та партійний діяч СРСР. Народився у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області. У 1964-1982 рр. очолював ЦК КПРС. Окрім посади Генерального секретаря ЦК КПРС, з 1977 р. обіймав посаду голови Президії Верховної Ради СРСР. Був головою Ради Оборони і Головнокомандувачем Збройними Силами СРСР.

Кириченко Олексій Іларіонович (1908-1975) – партійний і державний діяч УРСР, у 1953-1957 рр. – Перший секретар ЦК Компартії України, був першим українцем, що обійняв цю посаду.

Корнійчук Олександр Євдокимович (1905-1972) – драматург, партійний і державний діяч СРСР і УРСР, перший нарком закордонних справ УРСР (1943-1944 рр.), академік АН СРСР з 1943 р., голова Спілки письменників УРСР у 1938-1941, 1946-1953 рр., член ЦК ВКП(б) з 1952 р., у 1953-1954 рр. був замісником Голови Ради Міністрів УРСР, у 1959 р. зайняв посаду Голови Верховної Ради УРСР.

Мануїльський Дмитро Захарович (1883-1959) – відомий діяч КПРС та міжнародного робітничого руху, академік Академії Наук УРСР, протягом 1944-1953 рр. був замісником голови Раднаркому УРСР та наркомом (міністром) закордонних справ УРСР.

Мельников Леонід Георгійович (1906-1981) – партійний і державний діяч УРСР, у 1949-1953 рр. – Перший секретар ЦК Компартії України.

Підгорний Микола Вікторович (1903-1983) – державний і партійний діяч УРСР, у 1957-1963 рр. – Перший секретар ЦК Компартії України. У 1965-1977 рр. – голова Президії Верховної Ради СРСР.

Тичина Павло Григорович (1891-1967) – український радянський поет, державний діяч, академік АН УРСР з 1929 р., упродовж 1936-1943 рр. очолював Інститут літератури АН УРСР, з 1947 р. доктор філології, протягом 1943-1948 рр. займав посаду наркома освіти УРСР (з 1946 р. міністра освіти УРСР), співавтор Гімну УРСР «Живи, Україно, прекрасна і сильна…», у 1953-1959 рр. був Головою Верховної Ради УРСР.

Шелест Петро Юхимович (1908-1996) – партійний і державний діяч УРСР. У 1957-1962 рр. – перший секретар Київського обкому, у 1963-1972 рр. – Перший секретар ЦК Компартії України, автор книги «Україна наша радянська», підданій офіційній критиці за «недостатній інтернаціоналізм».

Щербицький Володимир Васильович (1918-1990) – партійний і державний діяч УРСР, у 1955 р. – перший секретар Дніпропетровського обкому партії, в 1957 р. – член президії і секретар ЦК Компартії України, в 1961-1963 і 1965-1972 рр. – голова Ради Міністрів УРСР, 1972-1989 рр. – Перший секретар ЦК Компартії України.

Хрущов Микита Сергійович (1894-1971) – радянський партійний і державний діяч. У 1938-1949 рр. (з перервою у квітні-листопаді 1947 рр.) – Перший секретар ЦК КП(б)У і водночас протягом 1944-1947 рр. – голова Раднаркому УРСР, сприяв возз’єднанню усіх етнічних українських земель у межах УРСР, перебуваючи на посаді Першого секретаря ЦК КПРС сприяв передачі Україні Кримського півострова.

Терміни:

Реевакуація – повернення вивезених на початку Великої Вітчизняної війни підприємств на місця їх довоєнного розташування.

Репатріація – повернення на Батьківщину громадян, які під час Другої світової війни опинилися за кордоном.

Депортація – насильницьке виселення корінного населення з місць постійного проживання.

Радянізація – приведення життя в Західній Україні у відповідність із життям у радянській Україні, комплекс заходів, що їх проводили державні і партійні органи УРСР з метою утвердження сталінського режиму на приєднаних впродовж 1944-1947 рр. територіях.

Десталінізація – звільнення радянського суспільства від тоталітарного режиму Й. Сталіна, як політична кампанія десталінізація пов’язана з ХХ з’їздом КПРС.

Хрущовська «відлига» – (синонімічне до десталінізації поняття), лібералізація суспільно-політичного життя в СРСР, що розпочалася після смерті Й. Сталіна з ініціативи М. Хрущова.

Раднаргоспи – органи управління економікою, запроваджені за М. Хрущова; останні руйнували жорстку вертикаль центральної влади і розширювали права союзних республік.

Шістдесятники – нова генерація радянської інтелігенції, що критично оцінювала здобутки соціалізму і прагнула реформації соціалізму.

Дисидентство – рух незгодних із радянською владою, носив поміркований характер.

Самвидав – спосіб розповсюдження несанкціонованої органами радянської влади літератури, написаної інакодумцями.

Маланчуківщина – режим тотального ідеологічного контролю, спрямований на упередження дисидентства, названий по імені секретаря ЦК КПУ з ідеологічних питань В. Маланчука.

Доба «застою» – період 70-80-х рр. минулого століття в СРСР, якому притаманні екстенсивна, енергоємна економіка, що утримувалася за рахунок експорту корисних копалин.

Неосталінізм – період правління Л. Брежнєва, коли у завуальованому вигляді відбулася реанімація сталінізму.