Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте положення України напередодні Північної війни (1700-1721 рр.) та Полтавської битви.

2. Чому Полтавська битва (1709 р.) стала переломним моментом в подальшій історії українського народу?

3. Поясніть, чому І.Мазепа вважав Швецію меншим злом для України ніж Росію. (Див.:„Маніфест до українського війська і народу 1708 р.”

4. Оцініть діяльність П. Орлика і охарактеризуйте його „Конституцію і пакти прав і вольностей Війська Запорізького” та дайте йому оцінку.

5. Доведіть на конкретних історичних фактах, що на кінець ХVІІІ ст. Україна втратила свою державність.

6. Чому Запорізька Січ в другій половині ХVІІІ ст. втратила політичний вплив в українсько-російських відносинах?

7. Дайте визначення головних автономних прав і привілеїв, якими користувалася Гетьманщина у складі Російської держави.

8. Поясніть різницю між „Військом Запорозьким” і „Військом Запорозьким низовим”.

Історичні дати:

1700 - 1721 рр. — Північна війна.

1701, 26 вересня — надання Київському колегіуму статусу академії.

1708, жовтень — перехід гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII. Підписання шведсько-української угоди про протекторат.

1709, 27 червня — Полтавська битва.

1708—1722 рр. — гетьманування П. Скоропадського.

1710, квітень — обрання на гетьманство П. Орлика. Затвердження "Пактів і Конституцій прав і вольностей Війська Запорозького".

1722, квітень — запровадження Малоросійської колегії.

1728—1734 рр. — гетьманування Д. Апостола.

1734—1750 рр. — Правління гетьманського уряду.

1750—1764 рр. — гетьманування К. Розумовського.

1764—1786 рр. — діяльність другої Малоросійської колегії.

1775, серпень — маніфест про скасування Запорозької Січі.

Терміни:

Генеральна старшина — збірна назва найвищих (генеральних) урядників у гетьманаті (Війську Запорозькому). Уряди старшини відповідали військо­вим посадам козацького війська, що сформували протягом кінця XVI — се­редини XVII ст.

Генеральна військова канцелярія — вища управлінська та військово-адміністративна установа Гетьманщини.

Малоросійські колегії — органи виконавчо-розпорядчої влади Російсь­кої держави в Лівобережній Гетьманщині XVIII ст. Перша Малоросійська колегія була заснована в 1722 р. з числа призначених царськими указами цивільних і військових урядовців з метою контролю діяльності українських центральних і місцевих установ і впорядкування їх роботи відповідно до інте­ресів російської політики. Існувала до 1727 р. Другу Малоросійську коле­гію засновано після скасування інституту гетьмана в 1764 р.; її діяльність поширювалася на всі сфери державного управління Гетьманщини; сприяла процесу остаточної ліквідації українських автономій (політичної, адмініст­ративної, військової та ін.). Ліквідована 1786 р. в ході реорганізації україн­ських адміністративних установ.

Гетьманщина – назва української національної держави, відновленої внаслідок національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, існувала впродовж 1648 – 1782. Офіційна назва держави – Військо Запорізьке. Царський уряд уникав вживання терміну Гетьманщини і в офіційних документах називав її – Малоросією. Столицями Гетьманщини в різні часи були Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів.

Козацька рада – колегіальний орган козацького управління, що існував на Запорізькій Січі.

Компанійські полки – вільнонаймані (“охотницькі”) кінні полки у Гетьманщині, створені в 60 – 70-х рр. XVII ст. гетьманським урядом з метою несення охоронно-поліцейської служби.

Корогва – бойовий прапор у військових підрозділах українського козацтва в XVI – XVII ст.

Лівобережна Україна – те саме, що й “Гетьманщина”, проте вживається і щодо інших періодів історії, а не лише другої половини XVI – XVIII ст.

Малоросія – в офіційних документах царської Росії назва тієї частини України, яка з другої половини XVII ст. входила до складу Російської держави.

Низ – те саме, що і Запорізька Січ. У XVI – XVIII ст. ця назва часто вживалася для означення території, освоєної козаками-запорожцями, де проживали нереєстровці.

Новоросія – штучний термін, що виник в офіційних документах царської Росії 1765 р. для означення обширної території на півдні держави без чітких кордонів. Нині це землі України, Росії та Молдови.

Правління гетьманського уряду – орган, створений російським урядом у 1734 - 1751 для управління гетьманщиною.

Персоналії:

Мазепа Іван (1639—1709) — гетьман Лівобережної України (1687— 1709). З початку XVIII ст. починає шукати нового протектора для козацької України. У жовтні 1708 р., після вторгнення шведських військ на Лівобережжя, Мазепа зі своїми прибічниками й частиною гетьманського війська переходить на бік короля, підписуючи угоду про оформлення шведського протекторату над Україною як незалежною державою. Після поразки королівської армії під Полтавою разом із Карлом XII переховувався в турецьких володіннях (м.Бендери), де й скінчив своє життя.

Орлик Пилип (1672—1742) — гетьман Правобережної України в 1710— 1714 рр., голова української політичної еміграції (1714—1742). Підтримавши антиросійський виступ, у 1709 р. разом із частиною гетьманського війська й старшини виїжджає до Бендер, де, після смерті Мазепи, був обраний новим гетьманом. Наслідуючи мазепинську політику, намагався через укладення системи військово-політичних договорів (зі Швецією й Кримським ханством) і організацію кількох походів визволити Лівобережну та Правобережну Україну з-під московської влади. Автор першої української конституції.

Розумовський Кирило (1728—1803) — гетьман Лівобережної України (1750—1764). Син незаможного козака, що зробив блискавичну кар'єру при петербурзькому дворі завдяки впливу свого старшого брата Олексія, який перебував у шлюбі з імператрицею Єлизаветою. Послідовно сприяв відновлення автономних прав Гетьманщини. Провів серію реформ у галузі судочинства (1760—1763), кодифікації права, політичного та військового устрою (1762— 1763). Занепокоєна цією діяльністю Катерина II в листопаді 1764 р. змусила піти його у відставку й підписала маніфест про скасування інституту гетьманства.