Лабораторна робота №4
на тему: “Вимірювання швидкості корозії електрохімічним методом”.
Мета роботи: Практичне ознайомлення з методом визначення швидкості корозії металів в агресивному середовищі.
1 Теоретичні основи
Корозією металів називають самовільне руйнування металічних матеріалів внаслідок хімічної, електрохімічної і біохімічної взаємодії їх з навколишнім середовищем.
Корозійний процес протікає на межі двох фаз метал-навколишнє середовище, в тому числі це гетерогенний процес взаємодії рідкого або газоподібного середовища (або їх окислювальних компонентів) з металом.
Корозія являє собою небажаний процес.
Розрізняють хімічну, і електрохімічну корозії металів.
Електрохімічна корозія зустрічається частіше інших видів корозії і найбільш небезпечна для металів. Вона може відбуватися в газовому середовищі, коли на поверхні металу можлива конденсація вологи.
Електрохімічна корозія підпорядковується законам електрохімічної кінетики. Швидкість її можна визначити на основі закону Фарадея.
В залежності від характеру руйнувань, які супроводжують процес електрохімічної корозії, розрізняють суцільну, місцеву, плямисту, вибіркову, транскристалічну та інтеркристалічну корозію.
Швидкість і характер електрохімічної корозії визначається природою металу та навколишнього середовища. На основі того, з якою швидкістю дане середовище руйнує метал, його вважають як агресивне чи не агресивне в корозійному відношенні.
Швидкість корозії визначають декількома методами. Звичайно використовують ваговий, струмовий і лінійний показники корозії. Перший із них дає втрату ваги за одиницю часу, віднесену до одиниці площі досліджуваного зразка. В другому випадку швидкість корозії визначається силою струму в амперах, яка припадає на одиницю площі зразка:
(1)
(2)
(3)
де В – валентність металу;
Rn – поляризаційний опір, ом·м
СС,СВ, СЛ – - відповідно швидкість корозії;
КС,КВ, КЛ – відповідно струмовий, масовий і лінійний коефіцієнти рівні: Kс = 0,02, КВ = 0,021, КЛ = 0,023;
В – валентність металу електроду (для заліза – II);
S – площа змоченої поверхні одного із електродів, см2.
Поляризаційний опір визначається за формулою:
(4)
де S - площа змоченої поверхні одного із електродів, см2 ;
R1 - показання приладу.
-
Посуд та обладнання
- Вимірювальний стакан ємкістю 250 см3;
- піпетка Мора ємкістю 10 см3;
- вимірювач швидкості корозії Р-5035.
-
Розчини, та допоміжні матеріали
- Кислота соляна, розчин з масовою часткою 15%;
- вода дистильована;
- спирт етиловий нерозбавлений;
- папір наждачний;
- папір фільтрувальний;
- Салфетка бязева;
4 Опис лабораторної установки
Лабораторна установка для вимірювання швидкості корозії складається із двох металевих електродів (1), розмішених у вимірювальному стакані (2) з розчином соляної кислоти. Електроди розміщені паралельно на відстані 0,5 см, і сполучені з вимірювачем швидкості корозії Р-5035 (3) за допомогою електричного дроту, через вивідні контактні пристрої.

1- залізні електроди; 2- вимірювальний стакан; З - вимірювач швидкості корозії Р-5035.
Рисунок 1- Схема лабораторної установки для вимірювання швидкості корозії металів
5 Послідовність виконання роботи
Проводимо зачищення металевих електродів наждачним папером до повного зникнення слідів корозії, вимірюємо їх площу поверхні, знежирюємо поверхню етиловим спиртом, та розміщуємо їх у вимірювальному стакані. За допомогою піпетки Мора заливаємо 30 см3 розчину соляної кислоти з масовою часткою – 15% у вимірювальний стакан. Поверхня електродів повинна повністю покритися розчином кислоти. Вмикаємо прилад Р-5035 натисненням кнопки "Вкл". Вмикаємо перший піддіапазон вимірювання натисненням кнопки "0,1". Виконуємо компенсацію опору розчину "Кр", для чого натискаємо кнопку "^" і, повертаючи ручку "Rр", добиваємося нульового положення стрілки індикатора. Проводимо компенсацію початкової ЕРС, корозійного датчика, для цього: натискаємо кнопку "+" або "–", натискаємо кнопку "компенсація Ен", та за допомогою ручок "грубо" і "точно" добиваємося нульового розміщення стрілки індикатора. Проводимо вимірювання поляризаційного опору "Rп", для чого: повертаємо кнопку "компенсація Ен" в початкове положення повторним натисканням кнопки; повертаючи ручку "Кп" добиваємося нульового положення стрілки індикатора. Натискаємо кнопку "компенсація "Ен" і переконуємося, що стрілка індикатора знаходиться на нулі. проводимо відлік виміряного поляризаційного опору по рахуючому пристрою "Rп" з урахуванням множника діапазону "0,1".
6 Опрацювання результатів
За формулами 1 – 4 виконати розрахунки поляризаційного опору процесу корозії металу та швидкості корозії.
Зробити висновок про корозійну стійкість зразка металу.
7 Контрольні запитання
1. Які методи захисту металу від корозії вам відомі ?
2. Поясніть механізм катодного захисту металу від корозії з допомогою анодного протектору.
3. Якими параметрами характеризується робота анодних протекторів ?
4. У чому складається розрахунок багатоелектродної системи ?
8. Список рекомендованої літератури
1. Жук Н.П. Курс коррозии и защита металлов. - М.: Металлургия, 1968. - 408 с.
2. Улиг Г.Г.,. Реви Р.У. Коррозия и борьба с ней. Введение в коррозионную науку и технику. - Ленинград: Химия, 1989. - 454с.
3. Рачев Х и др. Справочник по коррозии / Пер. с болг. - М.: Мир, 1982. –
520 с.
