2. Експериментальна частина

Економічна ефективність стандартизації повинна визначатися комплексно, з урахуванням змін в економіці всіх галузей, зв'язаних із упровадженням стандарту. Розрахунок ефективності в значній мірі визначається специфікою стандартизируемой продукції, методами і формами організації її виробництва й експлуатації, ступенем розвитку спеціалізації й інших техніко-економічних факторів.

Вибір найбільш відповідної формули для розрахунку роблять на основі форми представлення вихідних даних.

1. Зробити аналіз умов формування економічної ефективності на різних етапах стандартизації. Виділити головні показники, що характеризують техніко-економічну ефективність на кожнім етапі.

2. Виконати розрахунок економічної ефективності стандартизації відповідно до завдань 2.1 – 2..4 відповідно до приклада 1.

Приклад 1. Упровадження стандарту знижує собівартість 1 т заготівель для штампів на 105 ден. ед., але збільшує питомі капітальні вкладення на 25 ден. ед.. Визначити річний економічний ефект при річному випуску 7300 т.

Рішення. Використовуючи формулу (6.7), одержуємо

Э = (105 – 0,12(25) 7300 = 745 тис. ден. ед.

1. За рахунок передбаченої стандартом економії сировини собівартість 1 т продукції знижується з 137,8 до 125,4 ден. ед., а питомі виробничі фонди – з 180,3 до 114,7 ден. ед. Річний випуск – 4300 т.

2. Упровадження стандарту дозволить зменшити собівартість одиниці продукції на 3,7 ден. ед. при річному випуску 14 700 шт., однак питомі капітальні вкладення збільшаться на 29 ден. ед.

3. При стандартизації устаткування собівартість випуску продукції збільшується з 1450 тис. до 1630 тис. ден. ед., однак річні капітальні витрати зменшуються на 15 400 тис. ден. ед..

4. При стандартизації типорозмірів нормалей собівартість річного випуску зменшується з 2327 тис. до 1985 тис. ден. ед. без зміни вартості виробничих фондів.

1. Стандартизація широко застосовуваних виробів, скорочуючи кількість типорозмірів, обумовлює доцільність їхній спеціалізованого виробництва. Економічну ефективність при спеціалізованому виробництві в машинобудуванні зручніше за усе визначати, користаючись спеціальною таблицею 6.1, де показаний відсоток зменшення собівартості від збільшення програми. Таблиця побудована для z, рівного 0,3.

Таблиця 6.1

Число, поки- зывающее, у скількох разів зменшене чи число типорозмірів збільшена програма підприємства	Собівартість стосовно первісного при долі матеріалів у собівартості				Число, поки- зывающее, у скількох разів зменшене чи число типорозмірів збільшена програма підприємства	Собівартість стосовно первісного при долі матеріалів у собівартості
	0,2	0,4	0,6	0,8		0,2	0,4	0,6	0,8
1,05	99	99	99	100	5,00	69	77	84	92
1,10	98	99	99	99	7,00	65	74	82	91
1,20	95	96	98	99	10,00	60	70	80	90
1,30	94	96	97	98	15,00	55	66	78	89
1,50	90	93	95	98	20,00	52	64	76	88
2,00	85	89	92	96	30,00	49	62	74	87
2,50	81	86	90	95	50,00	44	58	72	86
3,00	78	83	89	94	100,00	40	55	70	85
4,00	73	80	86	93	200,00	36	52	68	84

4. Визначити доцільність збільшення випуску виробів при організації їхній спеціалізованого виробництва й одержуваний у результаті цього річний економічний ефект. Розрахунок зробити відповідно до завдань 4.1 – 4.5 згідно прикладів 2 і 3.

Приклад 2. Випуск виробу на підприємстві зростає з 114 тис. шт. до 180 тис. шт. при колишній собівартості 90 ден. ед.., у тому числі матеріалів 30 ден. ед. Капітальні витрати не змінюються. Визначити економічний ефект.

Рішення. По табл. 6.1. для відношення 180\ 114 = 1,58 і частки матеріалів у собівартості 30\ 90 = 0,33 визначаємо, що нова собівартість складає ( 92 % первісної. Використовуючи формулу (6.7) , одержуємо:

Э = 90  (1 - 0,92) 180 000  1 300 000 ден. ед.

Приклад 3. Визначити доцільність збільшення на конкретному підприємстві випуску виробів з 5 тис. шт. до 20 тис. шт. при первісній собівартості 2,3 ден. ед. і долі матеріалів у собівартості 0,4, якщо при цьому питомі капітальні витрати зростають з 3 до 4 ден. ед.

Рішення. Для відношення 20\ 5 = 4 і частки матеріалів 0,4 по табл. 6.1 визначаємо, що нова собівартість складає 80 % первісної. Перетворивши формулу (6.7) маємо:

Э = [ c₁ (1 – c₂\ c₁) – E_н ( до₂ – до₁ )] У₂ = [ 2,3 (1 – 0,8) – 0,12 (4 – 3)] 20 000 = 6800 ден. ед.

Збільшити випуск виробів доцільно, оскільки отримане значення Э позитивне.

4.1. У₁ = 200 тис. шт.; У₂ = 900 тис. шт.; з ₁ = 0,5 ден. ед..; м₁\ з₁ = 0,8; до₂ – до₁ = 1,5 ден. ед.

4.2. У₂ – У₁ = 40 тис. шт.; У₂\ У₁ = 3,00; з₁ = 3,1 ден. ед.; м₁\ з₁ = 0,6; до₁ – до₂ = 6,4 ден. ед.

4.3. У₁ = 250 тис. шт.; У₂ = 800 тис. шт.; з₁ = 0,8 ден. ед.; м₁\ з₁ = 0,2 ; ДО₂ – ДО₁ = 1 млн. ден. ед.

4.4. З₁ = 230 тис. руб.; м₁\ з₁ = 0,4; У₂\ У₁ = 1,3; ДО₂ – ДО₁ = 370 тис. ден. ед.

4.5. У₂ -У₁ = 27 тис. шт.; У₂\ У₁ = 5,00 ; з₁ = 8,3 ден.. ед..; м₁\ з₁ = 0,8 ; ДО₂ – ДО₁ = 87 тис. ден. ед.

5. Проаналізувати наступну виробничу ситуацію і визначити річну економію від проведеного заходу щодо стандартизації. У результаті стандартизації елементів технологічного процесу виготовлення виробів більшість універсальних пристосувань було замінено на більш продуктивні сборно-разборные. При цьому собівартість знизилася з 150 ден.. ед. до 140 ден. ед.,а питомі капітальні витрати зросли з 10 до 16 ден. ед.. Кількість виробів, що випускаються підприємством, до і після стандартизації 3 000 шт. у рік.