Лабораторна робота № 6 визначення економічної ефективності стандартизації

Ціль роботи – дослідження виникнення економічної ефективності стандартизації й елементів сумарної економічної ефективності стандартизації; вивчення методики розрахунку економічної ефективності стандартизації; визначення економічного ефекту стандартизації на конкретних прикладах.

1. Короткі теоретичні зведення

Техніко-економічна ефективність стандартизації багато в чому визначається показниками якості продукції, що встановлюються стандартами.

Оскільки промислова продукція характеризується великою кількістю показників, значення яких можуть бути встановлені у визначених межах, то при розробці стандартів на продукцію повинні бути, у першу чергу, вирішені дві основні задачі:

встановлено обґрунтовану кількість показників, що найбільше повно характеризують продукцію, як з технічної, так і з економічної сторони;

визначено такі значення цих показників, при досягненні яких забезпечується максимальна ефективність застосування продукції в народному господарстві.

Рішення цих задач досягається шляхом оптимізації показників виробів. В даний час у практиці робіт зі стандартизації застосовуються різні методи оптимізації: математичні, економічні,функціонально-вартісні й ін. Кожний з цих методів має визначені достоїнства і недоліками. Найбільш універсальні економічні, суть яких полягає в наступному.

Виріб, показники якого визначаються стандартом, повинне в процесі експлуатації дати економічний ефект. Він досягається за рахунок зниження витрат на проектування, виготовлення й експлуатацію виробу. Необхідно установити такі показники виробу, що забезпечили б найкраще співвідношення (максимальне чи мінімальне) між очікуваними витратами й очікуваним економічним ефектом. Залежність, що виражає це співвідношення, у практиці одержала назву цільової функції:

Ц = ( (Э, З) , ( 6.1 )

де Э – очікуваний ефект і З – очікувані витрати.

Для перебування оптимального значення цільової функції необхідно установити залежності очікуваного ефекту й очікуваних витрат від стандартизируемых показників. Ці залежності в загальному виді можуть бути записані в такий спосіб:

Э = _э (Р₁ ; Р_{2 . . .} Р_n) ; (6.2)

З = _з (Р₁ ; Р_{2 . . .} Р_n) ; (6.3)

де Р₁ ; Р₂ ; Р_n - показники виробу; n – кількість розглянутих показників.

Потім визначають залежності між показниками виробу і встановлюють обмеження, що враховують науково-технічні і виробничі можливості народного господарства (граничне значення показників, визначені розміри витрат, вимоги по охороні природи і т.д.) Задача оптимізації показників вважається вирішеної, якщо з урахуванням встановлених обмежень знайдені такі показники виробу Р₁ ; Р₂ ; . . . Р_n, при яких цільова функція досягає максимального (чи мінімального) значення.

1. Стадії економічної ефективності стандартизації

Практика і досвід проведення розрахунків економічної ефективності стандартизації показує доцільність визначення економічного ефекту на наступних стадіях (етапах): предпроектной, проектно-конструкторської, технологічної (підготовка виробництва), виробничої й експлуатаційний.

Предпроектный етап включає розробку вихідних даних, сіткових графіків на провадження робіт; вивчення патентів, аналогів; виявлення техніко-економічних параметрів виробів, що відповідають кращим світовим зразкам; проведення науково-дослідних і експериментальних робіт. Економічна ефективність на цьому етапі определеяется наступними факторами: глибока предпроектная пророблення виробу з обліком вітчизняних і закордонних патентів, технічної й економічної літератури; широке застосування типових схем; призначення попереднього оптимального рівня уніфікації і стандартизації виробу в порівнянні з базовою моделлю. Показниками техніко-економічної ефективності на предпроектном етапі є: кількість рекомендацій, що відрізняються новизною стосовно існуючого базовій моделі виробу і до вимог прогресивних стандартів; коефіцієнт корисної дії машини; величина оптимальної потужності, продуктивності; рівень надійності, довговічності; ступінь ремонтопригодности; витрати в грошовому вираженні.

Проектно-конструкторський етап включає вивчення технічного завдання, доповнення його новими вимогами, виявленими конструкторами на основі аналізу взаємодії виробу з іншими механізмами в процесі виконання їм функцій, запропонованих технічними умовами з урахуванням реальних можливостей експлуатації; ознайомлення з матеріалами науково-дослідних і експериментальних робіт предпроектного етапу; проведення прочностных і ресурсних іспитів моделей і зразків; техніко-економічне обґрунтування конструкції проектованого виробу і його експлуатаційних характеристик. До факторів, що визначають техніко-економічну ефективність на цьому етапі відносяться: нормоконтроль; ритмічність виконання робіт у повній відповідності із сітковим графіком; наукова організація праці конструкторів.

Технологічний етап (підготовка виробництва) – це розробка директивних і операційних технологічних процесів, їхня типізація, установлення норм часу і витрати матеріалів; проведення перевірки якості і взаємного ув'язування креслень; складання технічних умов на проетирование оснащення; постачання елементів конструкцій цехами і заводами-постачальниками; оформлення замовлення і придбання необхідного нестандартного, універсального устаткування, що ріже і вимірювального інструмента; виготовлення технологічного оснащення; шаблонів і іспитових засобів; підготовка кадрів; реконструкція, технічне переозброєння і нове капітальне будівництво, висновок договорів з постачальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів, уніфікованих і стандартизованих елементів конструкцій, покупних і комплектуючих виробів; складання кошторису витрат і калькуляцій; визначення собівартості, розрахунок, узгодження і твердження оптової ціни.

Основні фактори, що визначають економічну ефективність: ступінь досконалості технологічних процесів, засобів оснащення, що забезпечують високу продуктивність праці, економічність і випуск необхідної кількості продукції; розробка циклових і оперативних графіків планування, що передбачають взаємопогоджувану, ритмічну роботу всіх підрозділів підприємства; типізація технологічних процесів;максимальне використання уніфікованих і стандартизованих елементів конструкцій в оснащенні й устаткуванні; агрегирование; організація централізованого спеціалізованого масового і потокового виробництва.

Техніко-економічні показники: коефіцієнти оснащеності, уніфікації, стандартизації, механізації, автоматизації, використання металу, застосування пластмас; фактична трудомісткість на новий виріб у порівнянні з базовою моделлю; собівартість підготовки виробництва; величина капітальних вложени, тривалість виробничого циклу.

Виробничий етап характеризується наступним обсягом робіт оперативне матеріально-технічне постачання; виготовлення деталей, вузлів, агрегатів, зборка, іспит виробів; упакування, консервація, укупорка і відправлення їхньому споживачу.

Основні фактори, що визначають техніко-економічну ефективність: висока кваліфікація кадрів, свідома трудова, виробнича і виконавська дисципліна, творчий підхід до роботи,раціоналізація і винахідництво, постійне підвищення якості продукції, що випускається.

Головні техніко-економічні показники: зниження собівартості, підвищення фондовіддачі, ріст рентабельності; збільшення випуску продукції з одного квадратного метра виробничої площі; поліпшення використання основних і оборотних фондів.

На етапі експлуатації технічних пристроїв основними факторами, що визначають економічну ефективність, варто вважати: використання машин, устаткування, виробів по прямому призначенню; повне завантаження машин, устаткування по їхній потужності; скорочення експлуатаційних витрат; зниження витрат на виконання планово- попереджувального, поточного і капітального ремонтів; дотримання графіків ремонту.

Головними показниками техніко-економічної ефективності на цьому етапі є: коефіцієнт використання потужності машин і механізмів, коефіцієнт завантаження устаткування, коефіцієнт змінності роботи технічних пристроїв, зниження експлуатаційних витрат.