4.2. Зміст, мета і завдання фінансової політики

Фінансова політика визначається як:

• політика держави та інших суб’єктів господарювання у сфері фінансів;

• складова частина економічної політики держави (суб’єктів економіки);

• сукупність фінансових заходів (розподільчих та перероз­подільчих), які здійснюються відповідними суб’єктами через фінансову систему.

Залежно від півня економічної системи розрізняють:

• фінансову політику держави (макрорівень);

• фінансову політику підприємства (мікрорівень).

Фінансова політика держави є складовою економічної полі­тики держави. У ній конкретизуються головні на­прями розвитку народного господарства, визначаються загаль­ний обсяг фінансових ресурсів, їх дже­рела та напрями вико­ристання, розробляється механізм регулювання та стимулю­вання соціально-економічних процесів фінан­со­вими методами. Зміст фінансової політики подано на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Зміст фінансової політики держави

Водночас фінансова політика – відносно самостійна сфера діяльності держави, найважливіший засіб реалізації політики держави у будь-якій сфері суспільної діяльності.

Основною метою фінансової політики є оптимальний роз­поділ ВВП між галузями народного господарства, соціальни­ми групами населення, територіями. На цій основі мають за­безпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, поліпшення добро­буту населення.

Головне завдання фінансової політики – це забезпечення відповідними ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми соціально-економічного розвитку.

Поняття фінансової політики держави можна розглядати у вузькому та широкому розумінні (табл. 4.1).

Фінансову політику держави спрямовано на мобілізацію, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів. В основі цих операцій лежить вибір:

• джерел та методів формування фінансових ресурсів;

• суб'єктів – власників чи розподілювачів фінансових ресурсів;

• пріоритетних напрямів використання фінансових ре­сурсів;

• ступеня централізації фінансових ресурсів у рамках дер­жави.

Ці завдання вирішують залежно від сутності та функцій держави.

Таблиця 4.1

Сутність фінансової політики

У вузькому розумінні	У широкому розумінні
Включає дві підсистеми, або взаємо­пов'язані напрями діяль­ності, держави: політика у сфері державних фінансів; політика у сфері недержавних фінансів (за галузями, регіо­нами тощо)	Механізм державного регулю­вання всіх соціально-еконо­мічних процесів та явищ, що включає широкий арсенал фі­нан­сових інструментів, засобів, форм і ме­то­дів роз­по­ділу та пе­рерозподілу ВВП й націо­наль­но­го доходу і діє через національну фінансову систему країни
Ефективним методом взаємодії дер­жавних і недержавних фі­нансів вва­жається такий, що сприяє оптималь­ному зростан­ню національного доходу. Під останнім розуміється макроеконо­мічний стан співвідношення доходів і витрат у складі бюдже­тів усіх учасників національно­го господарства, що забез­печу­ють оптимум процесів зберіган­ня, накопичення та споживання	Складові фінансової політики: бюджетно-податкова; грошово-кредитна; інвестиційна; страхова; амортизаційна; валютна; митна; інші

Механізм реалізації фінансової політики держави вклю­чає такі елементи:

• розробка концепції розвитку фінансової системи держави;

• визначення основних напрямів використання фінансової системи в економічній політиці держави;

• складання цільових програм щодо розвитку загальнодер­жавних та територіальних фінансів;

• розроблення конкретних заходів реалізації концепції, на­прямів та програм.