3.2. Соціально-економічна сутність і функції фінансів

Соціально-економічна сутність фінансових відносин полягає у дослідженні питання – за рахунок кого держава одержує фінансові ресурси й у чиїх інтересах їх використовує.

Суспільне призначення фінансів відображується у тому, що вони:

забезпечують розподіл ВВП на потреби юридичних і фізичних осіб;

забезпечують кругообіг фінансових ресурсів;

здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між облас­тями, регіонами, соціальними верствами, і окремими фізичними та юридичними особами;

впливають на суб'єктів розподільчих відносин;

відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою держави;

забезпечують контроль за використанням фінансових ресурсів.

Фінанси як економічний інструмент кількісно і якісно впливають на сус­пільне виробництво. Вплив фінансів на суспільне виробництво здійснюється через:

забезпечення джерел економічного розвитку;

регламентування процесу формування фінансових ресурсів і їхнього використання за допомогою фінансового механізму.

Кількісний вплив фінансів на суспільне виробництво характеризується пропорціями розподільного процесу – обсягом і про­по­зицією мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів. Якісний – впливом на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання, через різні форми організації фінансових відносин і пов'язаний з перетворенням фінансів у стимул розвитку економіки, що стає можливим, якщо умови й принципи формування прибутків, фондів, напрямів їхнього використання погоджено з еконо­міч­ними інтересами суб'єктів господарювання.

Сутність фінансів розкривають їхні функції. Фінанси виконують дві основні функції: розподільчу й контрольну.

Суть розподільчої функції полягає у тому, що фінанси виступають інструментом розподілу й перерозподілу ВВП. Механізм дії розпо­дільчої функції фінансів зв'язано зі схемою розподілу ВВП і містить у собі такі стадії:

1) первинний розподіл – це розподіл знову створеної вартості (V+m) і формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у форму­ванні ВНП. Первинні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва:

а) заробітна плата працівників сфери матеріального виробництва (V);

б) доходи підприємств сфери матеріального виробництва (m).

Проте первинні доходи не утворять суспільних грошових фондів, необхідних для розвитку пріоритетних областей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Тому необхідним є подаль­ший розподіл або перерозподіл національного доходу.

2) перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів;

3) вторинний розподіл – другий етап перерозподілу у частині формування первинних доходів фізичних осіб бюджетної сфери.

Перерозподіл національного доходу пов'язано з:

• міжгалузевим і територіальним перерозподілом коштів в інте­ресах найбільш ефективного й раціонального використання доходів і нагро­маджень підприємств;

• наявністю поряд із виробничою невиробничої сфери, в якій на­ціо­­­­нальний доход не створюється (охорона здоров'я, освіта, соціальне забезпечення й т.п.);

• перерозподілом доходів між різними соціальними групами населення.

Внаслідок такого перерозподілу утворюються вторинні доходи. До них відносяться доходи, отримані у галузях невиробничої сфери, податки. Вторинні доходи є основою для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу.

Отже, перерозподіл національного доходу здійснюється між вироб­­ничою й невиробничою сферами народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності й соціальними групами населення. Кінцевою метою розпо­ділу й перерозподілу валового внутрішнього продукту, що здійсню­ються за допо­могою фінансів, є розвиток продуктивних сил, створення ринкових структур економіки, зміцнення держави, забезпечення високого рівня життя населення.

Суть контрольної функції полягає у тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням доходів суб'єктів обмінно-розподільчих відносин. Контроль охоплює виробничу й невиробничу сфери, всю діяльність юридичних і фізичних осіб і держави.

Одним із важливих завдань фінансового контролю є перевірка дотримання законодавства по фінансових питаннях, своєчасності й пов­ноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, податковими органами, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств по розрахунках і платежах.

Контрольна функція фінансів реалізується через діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи й податкової адміністрації здійснюють фінансовий контроль у процесі фінансового планування, при виконанні доходної й видаткової частин бюджетної системи.