Тема 4 фінансове право і фінансова політика

4.1. Фінансове право: предмет, методи та зв'язок з іншими галузями права України

4.2. Зміст, мета і завдання фінансової політики

4.3. Складові фінансової політики

______________________________

4.1. Фінансове право: предмет, методи та зв'язок з іншими галузями права України

Фінанси мають об'єктивний характер і втілюються у суб'єк­тивних діях держави – законах країни і фінансовій політиці, які спрямовано на досягнення конкретних цілей регулювання та зумовлено певними завданнями й особливостями розвитку країни.

Фінансова політика та фінансове законодавство несуть на собі від­би­ток суб'єктивних дій певних соціальних верств су­спільства або окре­мих груп людей. Вони пов'язані з процесом прийняття рішень у галузі політики, економіки, фінансів і со­ціальній сфері.

За допомогою фінансів та фінансової політики здійснюєть­ся багатосторонній регулюючий вплив на ринкові відносини й процес розширеного відтворення.

Фінансове право – це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, виникаючі у процесі утворення, розподілу і викорис­тання грошових фондів фінан­сових ресурсів.

В процесі формування фінансове право України відображає нові економічні умови держави:

по-перше, особливості економіки перехідного періоду обумовили зміну фінансово-правових норм. Тепер ці норми базуються на прин­ципах рівності суб'єктів права всіх форм власності і їхніх фінансових обов'язків перед державою;

по-друге, підсилюється фінансова відповідальність за право­порушення в області фінансів, це стосується й державних органів, які займаються фінансовою діяльністю;

по-третє, установлюються нові методи фінансової діяльності держави.

Предмет фінансового права – це суспільні відносини, які спря­мо­­вано на утворення, розподіл та викорис­тання централізованих і децентра­лізованих грошових фондів дер­жави з метою реалізації її зав­дань в інтересах усього суспільства.

Як і інші галузі права, фінансове право забезпечує економічну, організаційну і виховну діяльність держави, зумовлену його примусо­вою силою. Держава здійснює діяльність у сфері утворення, викорис­тання і роз­­поділу ресурсів централізованих і децентралі­зованих фінансових фондів, організує їх кругообіг. Фінансове право утворює і організовує бюджетну систему держави, розподіляє доходи і витра­ти між її ланками, встановлює обов'язкові податкові та неподаткові платежі, визначає умови фінансування і кредитування, регулює гро­шовий обіг, визначає заходи для розвитку соціальної сфери.

Зміст предмета фінансового права зумовлює особливості методів правого регулювання, властивих даній галузі права, тобто прийомів і способів юридичного впливу на поведінку учасників фінансових відносин. Основним методом фінансово-правового регулюван­ня є метод владних приписів. За своєю структурою це органічно цілісна система безперервного впливу на учасників фі­нансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій у сфері обігу централізованих і децентралізованих фінансів.

За своїм змістом фінансово-правові владні приписи стосуються: порядку і розмірів стягнення податків, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету, позабюджетних державних централізованих і децентралізованих фондів; напрямків використання державних кош­тів; порядку і розмірів їх використання і т. д. Метод владних при­писів реалізується і під час формування державою своїх ресурсів за рахунок платежів добровільного характеру – державних позик, казначейських зобов'язань, лотерей тощо.

Крім методу владних приписів, фінансово-правовому регулю­ванню властивий і метод рекомендації.

Під системою галузі права взагалі розуміється об'єктивно зу­мовлена внутрішня побудова, об'єднання і розміщення фінансово-правових норм у визначеному взаємозв'язку і послідовності. Однак система норм фінансового права не має єдиного кодифікованого джерела та чіткого розподілу на загальну й особливу частини. Тому сис­тему фінансового права можливо визначити лише умовно.

1. Правове регулювання фінансового контролю: система суб'єктів фінансового контролю, валютне регулювання та валютний контроль, фінансовий моніторинг.

2. Підгалузь «Бюджетне право» та його інститути:

• інститут бюджетного права – державних витрат;

• інститут бюджетного права – державного страху­вання.

• Підгалузь «Податкове право» та його інститути:

• інститут правового регулювання податкового процесу;

• інститут правового регулювання податкового конт­ролю;

• інститут правового регулювання податкової системи;

• інститут правового регулювання альтернативної податкової системи;

• інститути правового регулювання окремих податків.

4. Інститут грошово-розрахункових відносин.

5. Інститут правового регулювання ринку фінансових по­слуг.

6. Інститут правового регулювання ринку страхових по­слуг.

7. Інститут правового регулювання фондового ринку цінних паперів і вексельного обігу.

8. Інститут правового регулювання бухгалтерського обліку.

Місце фінансового права у системі права України втілюєть­ся у взаємозв'язку між фінансовим правом та іншими галузями права України.

Конституційне право має базове значення для всіх правових галузей і інститутів, і таку ж роль конституційне право відіграває у відношенні податкового права. Принципове значення для форму­вання і функціонування всієї системи фінансового законодавства дає норма Конституції, відповідно до якої закони й інші правові акти не повинні суперечити Конституції. Одночасно деякі норми консти­туційного права входять до складу фінансового права. Так, Консти­туція містить положення, відповідно до яких кожного зобов'язано сплачувати законно встановлені податки і збори. Ця ж норма Консти­туції виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, яке забороняє необґрунтоване збіль­шення податкового тягаря шляхом додання податковим нормам зворотної сили.

Адміністративне право виявляється у встановленні відпо­відальності за порушення фінансового законодавства. Охоронна функція фінансового права зумовлена тим, що адміністративна відповідальність забезпечує виконання учасниками фінансової ді­яль­ності своїх обов'язків.

Існує тісний взаємозв'язок фінансового права з цивільним правом, хоча фінансове право є публічною галуззю права. Фінан­сове право охоплює регулювання господарських процесів, як і ци­вільне, але у зовсім інших аспектах, іншими методами. Такі категорії цивільного права, як доход, майно, споживання, витрати і багато інших використовуються у фінансовому праві, де вони формуються та інституціоналізуються. Саме цивільне право регулює відносини, у результаті яких досягаються господарські результати. А фінан­сове право регулює процес мобілі­зації, розподілу та використання результатів, виражених у формі фінансів. Так, наприклад, після одержання результатів цивільного обігу діє підгалузь фі­нансового права – податкове право, що визначає розміри і порядок сплати відповідних платежів, санкції за відхилення від сплати відпо­відних платежів, санкції за ухиляння від сплати податків, зборів. На підставі цивільного договору здійснюються господарські операції. У залежності від виду господарської операції виникає той чи інший об'єкт оподаткування, а отже, і розмір податкового платежу.

Зв'язок фінансового і карного права має двійчасту природу. З одного боку, окремі норми карного права спрямовано на захист тих об'єктів, що є об'єктами фінансових відносин, а з іншого – кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування катего­рій фінансового права.

Особливістю взаємозв'язку фінансового і міжнародного права є вища юридична сила міжнародних договорів у порівнянні із за­конами України.