Класифікація податків

Класифікаційна ознака	Види податків
За об’єктом обкладення	Прямі
	Непрямі
В залежності від органу який взиває податок	Загальнодержавні
	Місцеві
За порядком використання	Загальні
	Спеціальні
За економічним змістом та сутністю	На доходи
	На майно
	На споживання
За способом стягнення	Розкладні
	Окладні

Прямі податки – це податки, які сплачуються платником у залежності від величини доходу, що він отримує. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об’єкта оподаткування й ухилення від сплати.

Непрямі податки – це податки, які сплачуються у залежності від зроблених витрат. Як правило, вони становлять деяку частку від ціни товарів (робіт, послуг), які є об’єктом купівлі платника податків.

Загальнодержавні податки – податки, які встановлюються вищим органом влади.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків:

• у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень;

• введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами влади;

• впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади.

Загальні податки – податки, які сплачує платник оподаткування у звичайних умовах. Більшість податків відносяться до цієї групи податків.

Спеціальні податки – це податки, які сплачуються на випадок стихійного лиха, зумовлені війною та іншими надзвичайними діями.

Податок на доходи – податки, які сплачуються у залежності від рівня прибутку чи доходу, що отримує платник податків. Вони можуть бути єдиними (податок на прибуток підприємств) чи диференційованими (прибутковий податок).

Податок на споживання (на витрати) – це обов’язковий платіж, що сплачується покупцем при покупці того чи іншого товару (робіт чи послуг). Його розмір не залежить від рівня доходів, що отримує платник податку.

Податок на майно – це платіж, який сплачує власник майна.

Розкладні податки спочатку встановлюються у загальній сумі відповідно до потреб держави у доходах, потім цю ж суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні – між платниками.

Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.