3. Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку

Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відпо­відних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт); за місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними озна­ками (постійні та змінні); за калькуляційними статтями; за економічни­ми елементами; за періодами тощо.

Структуру витрат підприємства за економічними елементами — ма­теріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші витрати — відбивають у розд. II "Звіт про фінансові результати" [4]. Ці дані використовують для порівняльного аналізу структури витрат підприємств однієї галузі, а також для аналі­зу динаміки матеріало- або трудомісткості власного виробництва.

Облік витрат за місцями виникнення дає можливість контролювати формування затрат і відповідальність щодо їх доцільності (перше зав­дання) та обґрунтовано розподіляти непрямі витрати за носіями витрат (друге завдання) [32].

Дані обліку за носіями витрат (калькулювання собівартості оди­ниці продукції, роботи чи послуги) використовують для порівняння ціни продажу і собівартості. Облік за носіями тільки прямих витрат (без розподілу постійних витрат) дає змогу визначити маржинальний дохід на виріб як різницю між ціною реалізації та прямими витратами. Розмір маржинального доходу — істотна інформація для керівництва підприємства. Він показує "внесок" виробу в покриття постійних вит­рат і, отже, у такому самому обсязі — у прибуток підприємства (див. підрозд. 4.4).

4. Дані з первинної облікової документації (вибіркові дані)

Невід'ємною умовою бухгалтерського обліку є документальне офор­млення кожної господарської операції.

З метою поглибленого аналізу фінансового стану підприємства ви­бірково, на запит, можна скористатися даними з первинних докумен­тів оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунка­ми, наприклад: про часткову або повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; про структуру дебіторської та кредиторської за­боргованості за видами, термінами оплати та носіями; про виконання кредитних угод; про непродуктивні видатки та розкрадання матері­альних цінностей тощо. В Україні залучення первинних даних бухгалтерського обліку передбачено методикою поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій [12].

5. Експертні оцінки

У попередніх підрозділах розглядались інформаційні джерела, які міс­тять дані про те, що вже сталося, тобто про минуле. Аналізуючи фак­тичний фінансовий стан підприємств, до експертних оцінок вдаються насамперед з метою отримання даних про відносну значущість того чи іншого аналітичного показника під час розгляду їх сукупності: на­приклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показ­ника ліквідності балансу (див. розд. 9), класності підприємства як за­мовника (див. підрозд. 10.5) та рейтингового узагальнюючого показ­ника фінансового стану (див. підрозд. 10.3). Проте експертні оцінки використовують переважно для прогнозування фінансового стану підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Високо­кваліфіковані досвідчені фахівці можуть оцінити ймовірність очікува­них доходів і витрат, ступінь ризику реальних і фінансових інвес­тицій, зміни в курсі національної валюти, у податковому законо­давстві тощо.