3. Національні і світові релігії.
Розпад суспільства на класи спричинив зміну релігійної діяльності людей, а на місце давніх релігій прийшли нові. За змістом вони були складніші, тому їх називають розвинутими релігіями. Всі розвинуті релігії поділяють на три групи: ранні національні, пізні національні та світові. Розвинуті релігії наділені новими рисами. У них головними об'єктами релігійного поклоніння були не духи, а боги. Боги в уяві віруючих — це своєрідні вдосконалені духи, які мають владу і щодо надприродних об'єктів, і над людським суспільством. У класових суспільствах серед багатьох людей побутувало переконання, що саме боги встановлюють, проповідують і захищають нерівність людей. Класове розшарування суспільства зумовила появу церкви як спеціального ідеологічного апарату панівного класу. Церква користувалася всіма засобами для задоволення своїх потреб, контролювала дотримання віруючими релігійних обрядів, захищала існуючі порядки, пропагувала і насаджувала релігійні ідеї.
РАННІ НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ
Ранні національні релігії — релігійні вірування, які виражали ідеологічне протистояння різних верствнаселення у межах однієї національної держави. До них відносять давньоєгипетську, давньоіндійську, давньоєврейську, давньогрецьку, давньоперську, давньоримську та ін. Історичним підґрунтям їх виникнення та існування був рабовласницький лад. Ці релігії існували в умовах, коли найбільш пригнічені верстви населення тримали у покорі тільки шляхом насильства. Але тоді релігію ще не використовували як засіб ідеологічного впливу на них.
Головні риси ранніх національних релігій:
1. Усунення від офіційного культу низів суспільства. У цих релігіях до культових відправлень не допускали рабів, а в окремих випадках і частину сільської бідноти. Рабів і сільську бідноту, що належали до нижчих верств (каст), називали різнонародженими (їх породила мати). Двічі народженими називали тих, кого народила мати і хто пройшов обряд освячення Богом, тобто одержав друге народження.
2. Нетривалість існування. Давні національні релігії існували тільки в межах рабовласницького суспільства. Як тільки суспільство вичерпувало себе і релігію, на зміну приходили пізні національні або світові релігії.
3. Суворий політеїзм. Усі ранні національні релігії були політеїстичними (гр. poly — багато, teoc — Бог), тобто багатобожні. Із багатьох богів виділяли невелику групу головних, а серед них — верховного Бога. Його шанували як царя богів і людей, джерело й охоронця законів. Інших богів вважали його помічниками, які відповідали за окремі сфери земного і потойбічного життя. За віруваннями, наприклад давніх греків (VIII—IIIст. до н.е.), верховним богом був Зевс. Крім нього, вшановували богиню шлюбу і подружнього життя Геру, головного суддю в країні мертвих Аїда, богиню мудрості, наук і ремесел Афіну, бога мистецтва й охоронця доріг Аполлона та ін. У давньоіндійській релігії (X—-І ст. до н.е.) брахманізмі як верховного бога шанували Брахму. Йому допомагали Шива — бог створення і руйнування, народження і смерті, Вішну — бог-охоронець, Індра — бог війни та ін. У ранній національній релігії давніх євреїв верховний бог Ягве, богиня шлюбного життя Аннат, бог Сонця Самсон, бог війни Саваоф, бог землеробства — Ілія, бог пустелі — Аза-зел та інші утворили пантеон богів.
4. Зародження вчення про посмертну віддяку (наявність причинного зв'язку між поведінкою людини в земному житті та її долею у загробному). Це вчення визнає посмертну винагороду для одних людей (праведників) і кару для інших (грішників). Однак віддяку пропагували не всі релігії й течії й не на всіх етапах їхнього розвитку. До того ж ранні національні релігії не обіцяли небесної винагороди рабам.
5. Обов'язковість жертвопринесень. У жертву богам приносили пшеницю, виноград, мед, молоко, вино, запашні трави, дику птицю, півнів, кіз, овець, свиней, биків тощо. Чимало національних релігій вимагали і принесення в жертву людей. За повідомленням Плутарха (II ст. до н.е.), жителі Карфагена, прихильники давньофінікійської релігії, в жертву богу війни Молоху приносили не тільки військовополонених, а й дітей-первістків. Це було характерне і для давньоєврейської, давньовавилонської, давньоєгипетської та інших ранніх національних релігій.
Ранні національні релігії не збереглися, але багато мотивів і обрядів з них увійшли до сучасних релігій. Пізніше національні релігії охопили своїм впливом усі соціальні прошарки однієї національності. До таких належать багато нинішніх релігій: індуїзм, сикхізм, джайнізм (Індія), конфуціанство, даосизм (Китай), синтоїзм (Японія), іудаїзм (релігія євреїв у багатьох країнах світу) та ін.
ПІЗНІ НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ
Пізні національні релігії — релігійні вірування, що постали з намагань приборкати найпригніченіші верстви населення держави.Виникли з розпадом рабовласництва і зародженням феодальних відносин. Вони позбавлені ідеологічного протистояння низів і верхів.
Головні риси пізніх національних релігій:1. Великі масштаби впливу. У відправленні культу брали участь не лише правляча верхівка, заможні та середні верстви, але й найбільш експлуатована частина суспільства. Так, індуїзм, який прийшов в Індію у І ст. н.е. на зміну брахманізму, зберіг поклоніння тим самим богам, але ліквідував поділ індусів на касти.
2. Живучість. Багато різних національних релігій існують і до цього часу.
3. Єдність політеїзму й монотеїзму (багатобожжя та єдинобожжя). Більшість релігій цього типу політеїстичні. Але СЄРЗД них є і монотеїстичні.
4. Спрощення жертвопринесень. Жертвопринесення худоби, птиці зменшено або зовсім відмінено. Повністю скасовано людські жертвопринесення.
5. Розвинутість учення про загробні відплати. На цьому етапі розвитку релігії уявлення про потойбічне ж и чтя набули першочергового значення. Сподівання на небесну винагороду за хорошу поведінку були поширені й серед найбільш пригноблених верств населення. Прикладом пізньої національної релігії є іудаїзм, який у VII ст. н.е. прийшов на зміну давньоєврейській релігії.
Світові релігії
Невід'ємна складова духовного життя народу - релігія. Релігійний світогляд не тільки визначає культурно-побутові відмінності та особливості демографічних процесів, а також впливає на політичне і соціально-економічне становище країн і регіонів.
Wedding photographer in Toronto
Найпоширеніші у світі три релігії, які через це дістали назву світових: християнство, іслам та буддизм. Крім того, значна частина людства сповідує індуїзм, синтоїзм, конфуціанство, даосизм.
Християнство поширене на всіх материках. Воно має три гілки - католицьку, православну і протестантську. Його сповідує понад чверть людства, з них 3/5 - католики, 1/3 - протестанти, 1/10 - православні.
Католицизм поширений у країнах Південної Європи, а також у Франції, Польщі, країнах Латинської Америки окремих країнах заходу та півдня Африки, на Філіппінах; протестантизм - у країнах Північної Європи, деяких країнах Середньої та Центральної Європи, у США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії. Православ'я дотримуються греки, народи півдня Центральної Європи (серби, македонці, болгари), країн СНД (росіяни, українці, білоруси, грузини тощо) та Ефіопії.
Послідовники ісламу становлять близько 20% населення землі. Іслам поширений переважно в країнах Центральної Азії.
Буддизм сповідують до 10% людства, він поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії.
Релігії, що притаманні одній нації, складають групу національних релігій: синтоїзм - Японія; індуїзм - Індія, Бангладеш; конфуціанство і даосизм - Китай; іудаїзм - Ізраїль.
Адвентизм - одна з течій протестантизму. Засновано у 1831 р. Вільямом Міллером (1782-1849), який був капітаном американської армії. Будучи якийсь час деїстом, В. Міллер потім встав на позиції баптизму, а пізніше заснував нову протестантську течію.
Баптизм - одна з найбільш чисельних течій протестантизму. Щодо джерел Баптизму єдиної думки немає. Деякі релігієзнавці вказують на зв'язок цієї течії з радикальним релігійним рухом епохи Реформації - анабаптизмом, однак будь-які документальні свідчення цього зв'язку відсутні. Разом з тим одне з відгалужень анабаптизму - меннонітство, очевидно, вплинуло на становлення Баптизму. Засновником Баптизму вважають Джона Сміта (1565- 1612).
Буддизм - одна зі світових релігій. Згідно палійської та санскритської традицій, засновник цієї релігії - Будда прожив на землі 80 років і пішов у "паринірвану" (остаточне звільнення від подальших перероджень) у 544 р. до нашої ери, тому сучасне буддійське літочислення ведеться з 544 до нашої ери і на 2002 рік відповідає 2546 року буддійського літочислення.
Даосизм - складне явище традиційної духовної культури китайців, що поєднує у собі численні древні народні міфологічні уявлення і філософські навчання, в основі яких лежить концепція "дао" ("шляху"). Китайська назва Даосизм даоцзяо, що переводиться як даоська релігія чи даоське вчення (вчення про "дао").
Джайнізм - древня національна релігія Індії. Самі джайни дійсне зародження своєї релігії відносять до незапам'ятних часів і зв'язують його з ім'ям Рішабхи, першого провісника віри.
Зороастризм - релігія, що одержала поширення в стародавності і раннім середньовіччі в ряді країн Ближнього і Середнього Сходу. Зороастризм був державною релігією Ірану до його завоювання арабами. Свою назву Зороастризм одержав від імені пророка Заратуштри (Зороастра), який вважається його засновником.
Індуїзм - найдавніша національна релігія Індії. Термін "Індуїзм" був уведений європейцями як релігієзнавчий у 19 столітті. Звичайно під Індуїзмом розуміють сукупність релігійних, міфологічних, філософських, правових і етичних уявлень, формально найчастіше зв'язаних з культами основних індуїських божеств Шіви й Вішну.
Іслам - одна зі світових релігій, її послідовники - мусульмани. Іслам виник у Західній Аравії, у Хіджазу, на початку 7 століття. Засновником Ісламу вважається житель Мекки Мухаммед (570-632).
Іудаїзм - (іврит - yahadut, у росіянині з грецьк. - Io`uda), найдавніша монотеїстична релігія, що лежить в основі єврейської культури. Іудаїзм виник у 2-му тисячолітті до нашої ери у середовищі скотарського і землеробського населення Східного Середземномор'я.
Кальвінізм - одна з основних течій протестантизму. Виник у 30-х роках 16 століття у Франції. Назва течії пов'язана з ім'ям його засновника Жана Ковена (латинізована форма - Кальвінус, Кальвін).
Католицька апостольська церква - одна з двох основних церков апостольських католиків. Іноді послідовників цієї церкви називають ірвінгітами. Інша альтернативна назва - Староапостольская церква.
Кришнаїзм - одна із значних самостійних течій вішнуїзму. В основі Кришнаїзму лежить шанування Кришни (буквально, "Чорного") - однієї з аватар (втілень) Вішну.
Лютеранство - одна з основних і найбільших за чисельністю послідовників течія протестантизму. Церковні організації, що належать до цієї течії, звичайно називають євангелічно-лютеранськими церквами. Лютеранство назване по імені засновника Мартіна Лютера (1483-1546).
Методизм - одна зі значних по числу послідовників течій протестантизму. Як течія всередині англіканства Методизм виник у 1720-х роках в Оксфорді, однак далеко не відразу відокремився в окрему конфесію. Засновником Методизм був Джон Уеслі (1703-91).
Мормони - одна з найбільших груп маргінальних протестантів. Мормонство виникло у 1830 у штаті Нью-Йорк у невеликому містечку Фейєтт. Засновником його був Джозеф Сміт-молодший (1805-44), виходець з бідної родини у штаті Вермонт.
Православ'я - один з основних напрямків християнства. Хоча православними, чи ортодоксальними (від грецького 'orqodoxa - православ'я), називали себе у 1-му тисячолітті обидві галузі християнства - східна і західна, що прийняли постанови Халкідонського собору, після розколу 1054 року назва "православна" закріпилася за Східної церквою.
Пресвітеріанство - одна з трьох форм кальвінізму. Виникнення Пресвітеріанство можна датувати 1560 р., коли шотландський парламент прийняв підготовлене відомим діячем Реформації Джоном Ноксом (1514-1572) і п'ятьма іншими священиками Шотландську сповідь, що складалася з 25 статей і носила типово кальвіністський характер.
Протестантизм - один з основних напрямків християнства, найпізніший за часом виникнення. Звичайно часом виникнення Протестантизм вважається 16 століття.
П`ятидесятництво - течія у протестантизмі. Хоча риси, властиві П`ятидесятництву, з'явилися у деяких конфесій ще у 18 столітті, офіційним "днем народження" цієї течії вважається 1 січня 1901.
Реформатство - одна з трьох основних форм кальвінізму. Виникло у Швейцарії в результаті реформаторської діяльності швейцарця Ульріха Цвінглі у Цюріху і французів Гійома Фареля і Жана Кальвіна в Базелі та Женеві у 20-30-х роках 16 століття.
Римсько-католицька церква - церковна організація, що представляє один з основних напрямків християнства - римський католицизм. Питання про час появи Римсько-католицької·(римо-католицької) церкви складне. Появу християнської церкви в Римі нерідко відносять до 50 р. н.е., однак у той час християнський світ був єдиним і його поділом на західну і східну галузі ще не відбулося. Датою розколу найчастіше називається 1054 р.
Російська православна церква - найбільша з автокефальних православних церков. Колись називалася Греко-католицька російська православна церква. Відповідно до переказу, ще у 1 столітті нашої ери землі, на яких пізніше виникла Давньоруська держава, відвідав один з 12 апостолів - святий Андрій Первозванний.
Російська православна церква Київського Патріархату - розкольницька організація, створена колишнім ногінським священиком архімандритом Адріаном (Старовиною).
Самаритяни - (самоназва шаммарім - "хоронителі"), прихильники іудаїстської секти. Самаритяни вважають себе нащадками давньоєврейських колін Ефраїма і Менаше, що залишилися в Самарії після ассірійського завоювання 722 р. до нашої ери.
Свідки ієгови - послідовники конфесії маргінальних протестантів. Конфесія заснована у 1878 р. у Пітсбурзі Чарлзом Тейзом Расселлом (1852-1916). У 1884 на базі створеної Расселлом церкви була організована Громада сторожової вежі, Біблії і трактатів, а з 1931 організація стала називатися Свідки ієгови
Сикхизм - одна з національних релігій Індії. Її вважають або однією з галузей індуїзму, або визнають як самостійну релігію. Назва Сикхизм походить від санскритського "сикх" - учень. Сикхизм склався в Індії у 15 столітті.
Синтоїзм - комплекс вірувань, культів японців, що часто називають споконвічною японською релігією. Термін "синто" з'явився у середньовіччі (6-7 століття) і позначає "шлях богів".
Спіритуалізм - група окультних сект, один з основних рухів так званого Нового століття. Інша форма назви - спіритизм. Сучасний Спіритуалізм як релігійна течія зародився в кінці 19 століття.
Старообрядництво - релігійні групи, що відокремилися від Російської православної церкви в результаті розколу, що відбувся у 17 столітті в зв'язку з проведенням патріархом Никоном церковних реформ.
Суботники - секта в Росії, що відкололася від православ'я й увібрала в себе численні риси іудаїзму; на думку деяких дослідників, має спадкоємний зв'язок з поширеною у Новгороді і Москві в 2-ій половині 15 століття єрессю жидовствуючих.
Сунізм - один з основних напрямків ісламу. Вважається ортодоксальним, "правовірним". Послідовники Сунізму називають себе "ахль ас-Сунна" (людьми Суни), що продовжують діяння і традиції пророка Мухаммеда.
Українська автокефальна православна церква - церковна організація, що відокремилася від Російської православної церкви. Була створена в травні 1920 р.
Українська православна церква Канади - найбільша українська православна церковна організація за межами України.
Українська православна церква Київського патріархату - церковна організація, що поєднує частину православного духівництва і віруючих України. На скликаному в червні 1992 р. Всеукраїнському православному соборі було прийнято рішення про об'єднання проукраїнськи налаштованої частини Української православної церкви (що була екзархатом Російської православної церкви) та Української автокефальної православної церкви і створення нової релігійної організації - Української православної церкви Київського патріархату.
Українська православна церква Московського патріархату - канонічна православна церковна організація, що діє на Україні. Українська православна церква московського патріархату входить у Російську православну церкву.
Українська православна церква США - одна з православних церковних організацій українців. Веде своє походження від українських греко-католицьких приходів, заснованих у США у 19 столітті.
Унітаріанство - одна з форм маргінального протестантизму. Джерела Унітаріанства походять до навчання Арія й інших ранньохристиянських єресів, які намагалися заперечувати один з найважливіших християнських догматів - положення про Божественну Трійцю.
Хасидизм - (іврит, "шлях праведності"), загальна назва для ряду сучасних містичних течій і шкіл в іудаїзмі. Хасидизм виник у Західній Україні в середині 18 століття. Засновником його вважається проповідник Ісраель бен Еліезер, на прізбисько Баал-шемтов ("добрий чудотворець"), абревіатура прізвиська - Бешт (1700-60).
Християнство - найбільша по числу послідовників світова релігія. Виникла в Палестині навколо особи Ісуса Христа, у результаті Його діяльності, а також діяльності Його найближчих послідовників. Час виникнення Християнство звичайно відносять до 33 р. нашої ери.
Шиїзм - (від араб. шиа - партія, група прихильників), другий за значенням і числом послідовників (після сунізму) напрямок в ісламі. Шиїзм як течія виник у 2-ій половині 7 століття в Іракові серед арабських племен, що підтримали Алі ібн Абі Таліба, двоюрідного брата і зятя пророка Мухаммеда