Зберігання шанцевого інструменту й догляд за ним
Зберігання шанцевого інструменту та своєчасний догляд за ним у військах є важливою умовою його постійної готовності до використання і тривалого терміну служби.
Шанцевий інструмент, як і зброя, завжди повинен бути справним. Інструмент повинен зберігатися не тільки до і після роботи, але і під час роботи, а для цього необхідно, щоб інструмент використовувався за його прямим призначенням й роботи ним виконувалися встановленими прийомами та порядком. Особливо старанно повинні зберігатися від псування і передчасного затуплення і зносу загостренні та заточенні робочі частини інструменту.
Перед роботою інструмент оглядається. Під час огляду звертають увагу на те, щоб на інструменті не було ушкоджень (зломів, тріщин, вм’ятин, вгнутостей тощо), які можуть призвести до його передчасного зносу й поломки під час роботи. Лопати і сокири повинні бути правильно заточенні. Робочі кінці киркомотик і ломів повинні бути гострими і не мати вм’ятин. Зуби пилок повинні бути заточені та розведені, а полотна пилок не мати вм’ятин і випуклостей. Інструмент має сидіти на держаках і сокирищах туго, без хитання.
По закінченні робіт шанцевий інструмент і чохли до нього варто старанно почистити від бруду, землі, пилюки і насухо витерти або просушити. Нефарбовані металеві частини повинні бути злегка змащені, а несправності усунені самими солдатами або ж у майстернях.
У холодний період року інструмент необхідно відігріти в теплому помешканні або біля вогнища, а після цього протерти і змастити.
Шанцевий інструмент, що знаходиться в індивідуальному і груповому користуванні підрозділів, зберігається в ротних ставницях, вийнятим з чохлів. Чохли зберігаються в окремих гніздах ставниць разом з інструментом.
У польових умовах необхідний шанцевий інструмент, як правило, знаходиться при солдаті, і під час відпочинку й у перервах між виконанням інженерних робіт зберігається: вийнятим з чохлів поруч з солдатом; без чохлів або в чохлах, покладеним поруч на підкладки з хмизу або дощок; без чохлів або в чохлах, приставленим до зброї у козлах.
Основними заходами збереження чохлів для шанцевого інструменту є їх ретельне очищення від землі, пилу й бруду, просушування та своєчасний ремонт.
Інструмент перед укладанням в чохли слід вичистити, насухо протерти і злегка змастити.
Чохли необхідно просушувати в тіні на вітрі, при цьому особливо необхідно звертати увагу на видалення вологи зі швів та дерев’яних вставок.
Після просушування шкіряні частини чохлів і металеві пряжки, ґудзики злегка змащують маслом, гарматним салом або іншими нейтральними мастилами.
Заточування шанцевого інструменту
Заточування шанцевого інструменту проводиться у такому порядку.
Лопати заточують на ручних (механічних) точилах, електро-заточувальних верстатах і за допомогою напилків.
Лопату саперну заточують тільки з передньої (увігнутої) сторони лотка. При цьому ширина фаски заточення повинна бути в межах 6-8 мм і товщина робочого леза 0,3-0,6 мм.
Лопату заточують на точилі або напилком.
Під час заточування на точилі лоток лопати слід притискати знизу до точильного круга, який обертається зверху вниз в бік того, хто проводить заточування.
З тильної сторони лотка заточування не роблять, а тільки знімають задирки, що утворяться під час заточування.
Незначні пошкодження лопат (місцеві вм’ятини, вгнутості лотка) усуваються солдатами. Вгнутості лотка виправляють на дерев’яній підкладці (дошка, колода, жердина) ударами молотка так, щоб на металі не залишалося вм’ятин від бойків молотка.
Сокири вигострюють на точилі на два спуски, після чого правлять і доводять бруском.
Рисунок 104 – Заточування сокири:
а – грубе заточування з одного боку; б – грубе заточування з другого
боку; г – правка бруском; д – доводка бруском
Точильник бере сокиру однією рукою за обух, а другою за топорище і щільно притискає сокиру (рис. 104, а) до точила під кутом 200. Після заточування на заданий спуск одного боку сокиру перекладають у другу руку й заточують на такий же спуск з другого боку (рис. 104, б). Після заточування з обох сторін на перший спуск, сокиру заточують на другий спуск.
Перший спуск для сокири починається з відстані 25 мм від леза і полягає в тому, що обидві сторони полотна сточуються, не зачепивши леза.
Другий спуск виконується з відстані 10-15 мм від леза. Сокиру після заточування правлять на точильнім бруску. Для цього сокиру беруть за обух обома руками таким чином, як це показано на рисунку 104, г і прикладають до змоченого водою бруска під кутом 250. Щільно притиснувши до бруска лезо сокири, плавно рухають ним з натиском від себе й без натиску на себе. Направивши одну сторону леза, сокиру перевертають й правлять другу сторону. Остаточно правлять (доводять) лезо бруском. Для цього сокиру лівою рукою обхоплюють за полотно (рис. 104, д), лезом вперед, а брусок беруть в праву руку й обертовим рухом проходять бруском по всій ширині спуску. Топорище при цьому притискають до лівого плеча. Потім для правки (доводки) леза з другого боку сокиру повертають у тій самій руці топорищем вниз.
Розведення зубів пилки виконується спеціальними розводками, які є універсальні й звичайні. Розведення пилок допускається також плоскогубцями, хвостом напилка або дерев’яними розводками, які виготовляються з дерева твердих порід (дуб, ясен, бук).
Для розводки зубів пилку вкладають на коліно правої ноги, зубцями догори з невеликим нахилом пилки від себе. Потім вводять зуб пилки у прорізь розводки й рухом ручки розводки вниз на себе відгинають зуб до дотику упору накладки з полотном пилки. Після цього у прорізь розводки вводять наступний зуб й відгинають його рухом ручки розводки догори від себе. Діючи таким чином, поперемінно відгинають всі зубці пилки.
Під час роботи зі звичайними розводками зуби пилки відгинають на величину 0,4-0,6 мм на око. Це відповідає відгину зуба приблизно на півтори-дві його товщини. Зуб повинен бути відігнутий весь, від основи до вершини. Вершини всіх зубів однієї сторони повинні лежати в одній площині.
Для м’якого і сирого дерева розведення зуба роблять більше, ніж для твердого і сухого. Після правки і розведення зуби пилки заточують вручну напилком або на точилах зі спеціальними точильними кругами.
Пилки точать трьохгранними, ромбічними і напівкруглими напилками на руках або у спеціальних дерев’яних тисках.
Під час заточування напилком зрізають на зубі фаску під кутом 55о. Заточивши пилку з одного боку, повертають її і заточують з іншого боку. Під час заточування пилки слід рухати напилком з рівномірним натискуванням на зуб і точити тільки від себе, заточуючи зуб зсередини від основи до вершини, точити через один зуб. Заточивши зуби з одного боку, перевернути пилку і точити зуби з іншого боку. Необхідно стежити, щоб висота зубів на обох сторонах пилки була однакова, в іншому випадку пилка буде зарізати убік з більш високими зубами.
Киркомотики, при невеличких забоїнах і затупленнях їхніх кінців, заточують на механічних або ручних точилах. Значні виправлення робочих кінців киркомотик роблять ковальським способом у військових майстерних, де відтягнуті кінці заточують і загартовують на довжину 35 мм.
Заточування мотичних кінців киркомотик роблять в один спуск на однаковий розмір з верхньої й нижньої сторони. Фаска заточування для легкої киркомотики повинна дорівнювати 7 мм і для важкої 12 мм, а товщина робочої грані 1,0-1,5 мм.
Киркові кінці заточують у два спуски: перший спуск – на відстані 30 мм від вістря для легкої і 35 мм для важкої киркомотики зі всіх чотирьох сторін; другий спуск – з відстанню 6 мм також зі всіх чотирьох сторін, але з таким розрахунком, щоб вістря вийшло з затупленням близько 3 мм2.
Перед заточуванням киркомотику знімають з держака. Потім киркомотику необхідно взяти правою рукою у обхват за кирковий або мотичний кінець, а долонею лівої руки притискати кінець, що заточують, до набігаючого на нього точильного каменя.
Незначні зношення робочих кінців звичайних ломів виправляють на точилах. Якщо ж лом погнутий або робочі кінці його сильно зношені, ці недоліки усовують правкою й відтяжкою у кузні. Відтягнуті у кузні кінці ломів заточують і потім загартовують на довжину 60 мм.
лопатковий кінець гострий кінець
Рисунок 105 – Заточування робочих кінців лома
Лопатковий кінець заточують у два спуски з обох сторін лопатки (рис. 105). Перший спуск починають на відстані 40-55 мм від робочої грані, а другий – на відстані 8-10 мм. Товщина робочої грані повинна бути близько 2 мм.
Гострий кінець заточують також у два спуски, але зі всіх чотирьох сторін: перший спуск проводять з відстані 40-55 мм від вістря, другий спуск з відстані 6-8 мм також з чотирьох сторін, але з таким розрахунком, щоб вістря лому виходило з затупленням близько 3 мм2.