1. Любов - найкраща духовна перлина.

В середині нашого серця зберігається найкраща і найкоштовніша перлина -це любов. «Любов - це відповідь на запитання людського існування» (Еріх Фромм). В людській любові захований увесь сенс її існування, життя та почуттєвий поривів. Ця перлина дуже гарна, з якого лиш боку не подивитися вона чудесно виблискує. Такими відблисками цієї перлини є: любов до Творця, до ближнього, до Батьківщини, до навколишнього світу, до себе.

Кожна тваринка, рослинка, людина, все що є на землі і сама Земля є Творінням Божим. Оскільки Бог є невидимий, то людині нелегко Його любити. Проте найкращим проявом любові до Творця є любов до Його створіння, до наших ближніх і навколишнього світу.

Любов до ближнього є джерелом величі людини. Хіба людина була б щасливою, коли б володіла цілим світом, але була б самотньою, не відчувала б любові і не любила? Є такий вислів Зеновія Филипчука: «Допоможи ближньому піднестися на висоту любові, тоді ніколи не будеш наодинці потерпати в долині ненависті». Як ви розумієте цей вислів? Що потрібно, щоб його реалізувати? (Студенти висловлюють свої міркування)

Любов до ближнього приносить щастя. Які ж прояви цієї любові? Найкращим виявом любові до ближнього є милосердя, безкорислива допомога. Дорогі студенти, скажіть будь ласка, як ми повинні виявляти своє милосердя? (Проводиться бесіда із студентами)

Отже, наша любов до ближнього проявляється, коли ми:

• допомагаємо бідним і подорожуючим;

• доглядаємо хворих;

• відвідуємо самотніх;

• даємо пораду у сумнівах;

• прощаємо кривду;

• доброзичливо і щиро без лицемірства ставимося до оточуючих. Давайте послухаємо невелику розповідь, яку нам зачитає студент. Розповідь

називається «Постанови».

Один хлопець, нахилившись над столом, записував свої постанови. Його мати у той час прасувала білизну.

«Коли побачу когось, хто потопає, - писав хлопчина, - то відразу кинусь у воду, аби допомогти йому. Якщо загориться дім, то виноситиму з вогню дітей. Коли трапиться землетрус, без жодного страху піду між будинків, що валяться додолу, рятувати людей. А потім усе своє життя присвячу бідним цілого світу».

За якийсь час він почув голос матері:

• Синку, будь такий добрий, піди до крамниці і купи хліба.

- Мамо, хіба ти не бачиш, що надворі дощ? - з докором відповів син. (Пауза)

Скільки уже було таких «хотів би» у нашому житті. Завжди пам'ятайте, що все починається з малого. Перед тим, як допомогти ближнім, навчімося допомагати нашим рідним, нашим батькам. «З родини йде життя людини» - говорить народна мудрість. Тож намагаймося бути слухняними, любімо своїх батьків, турбуймося про них, не завдаваймо їм прикрощів. Пам'ятаймо, що вони завжди з нетерпінням чекають на нас. Вони вкладають у нас свою душу і серце. Ви вже дорослі і можете виявити їм сою вдячність, але на так, як героїня вірша, якого зачитає студент (студентка).

Якось літом донечка Залишила хату І поїхала кудись На курси вступати. Чи вступила, а чи ні (Буває помилка) На четвертий день прийшла Додому посилка. Мати глянула, а там -Прозорий мішечок. В нім картопля молода, Цибулі пучечок. І записочка лежить Тривожного змісту: «Неможливо мамо жити Без тебе у місті.... В мене вже не вистача Ні часу, ні коштів, То звари картоплю цю І неси на пошту. Висилай лиш заказним Ви точно по списку, Не забудь покласти ще Вареників миску. Ну бувай, і ще одне -За тиждень приблизно Надішлю тобі попрати Пакунок білизни. Не забудь пришить гаплик

Бо лихо зі мною,

Щоб не спала кофта з пліч -

Тримаю рукою».

Прочитала мама лист

І втратила спокій,

Має ненька радість, бач,

На старості років.

Отже, вмійте виявляти і берегти свою любов, адже кажуть: «На любові світ тримається».

Ще одним відблиском перлини любові є любов до рідної землі. Батьківщина як мати у кожного одна. Вона, як і життя дається людині один раз. Прекрасно сказав про це поет Василь Симоненко:

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Ви, як майбутні будівники нашої держави, любіть її і бережіть.