§5. Взаємодія органів публічної влади з органами прокуратури

Прокуратура – єдина централізована система органів, що від імені держави забезпечує верховенство закону, підтримку державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадян або держави у суді, а також нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство і нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокурори при здійсненні своїх повноважень є незалежними від органів державної влади і місцевого самоврядування, але це ніяк не виключає їх взаємодії. Зокрема, значні взаємозв’язки прокуратури з вищими органами державної влади виявляються в установчій сфері. Адже Генеральний прокурор України призначається Президентом України за погодженням з Верховною Радою України, а звільняється з посади – самостійно Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокурору, який тягне його відставку. Водночас, порушення кримінальної справи відносно народних депутатів здійснюється Генеральним прокурором, що вносить у Верховну Раду України подання про зняття депутатської недоторканності. Для проведення розслідування у справі про усунення Президента України в порядку імпічменту Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включається спеціальний прокурор.

Прокуратура, як і інші державні органи, фінансується за рахунок Державного бюджету, що розробляється Кабінетом Міністрів і затверджується Верховною Радою України. Схеми посадових окладів керівних працівників і службовців органів прокуратури затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законодавством передбачено й широкий перелік форм участі прокурорів в організаційних заходах органів публічної влади. Так, Генеральний прокурор може брати участь у засіданнях Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, а прокурори нижчого рівня можуть виступати з доповідями про стан дотримання законності на відповідній території на сесіях місцевих рад, апаратних нарадах у місцевих державних адміністраціях. Прокурори узагальнюють факти порушення законності й можуть вносити подання про усунення їх причин в органи державної влади, місцеві ради та їх виконкоми. Прокурори можуть бути присутніми на засіданнях постійних комісій місцевих рад, на громадських засадах брати участь у роботі підкомісій і робочих груп у якості експертів, у роботі постійних комісій із законності й охорони громадського порядку.

§6.Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ

Взаємодію органів публічної влади з органами внутрішніх справ слід розглядати окремо по складових органів системи МВС, як міліція, внутрішні війська та органи пожежної безпеки.

У силу завдань, що стоять перед міліцією, – забезпечення правопорядку, захист власності, попередження правопорушень, – вона постійно повинна співробітничати з органами державної влади й місцевого самоврядування з питань, що відносяться до їх компетенції. Одним з провідних завдань міліції є сприяння в межах своєї компетенції органам публічної влади у виконанні покладених на них обов’язків. Зокрема, на міліцію покладено обов’язок надавати в межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів та органів місцевого самоврядування у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія чи загрожує небезпека з боку правопорушників. У випадку порушення законності депутат має право звернутися з вимогою припинити порушення до органів внутрішніх справ чи їх посадових осіб, може направляти їм депутатські звернення. Працівники органів внутрішніх справ зобов’язані вжити необхідних заходів для усунення порушень, а за необхідності – притягти винних до відповідальності, про інформувавши про це народного депутата.

У свою чергу, органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні сприяти міліції в її роботі.

Якщо проаналізувати структуру підрозділів міліції, то можна дійти висновку про те, що деякі підрозділи безпосередньо пов’язані з діяльністю місцевих органів влади. Наприклад, міліція охорони безпосередньо забезпечує охорону різних об’єктів, у тому числі й об’єктів державної та комунальної власності. Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, що постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи створюється спеціальний підрозділ, який повинен тісно співпрацювати з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування для виконання зазначених завдань. Ці підрозділи повинні координувати проведення тих або інших заходів з місцевими органами публічної влади, включаючи й органи територіальної самоорганізації населення.

Органи міліції зобов’язані повідомляти органи державної влади та органи місцевого самоврядування про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події, і разом з цими органами вживати негайні заходи для ліквідації їх наслідків, рятування людей, надання їм допомоги, охорони майна, що залишилося без нагляду. Органи міліції разом з органами місцевого самоврядування беруть участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій і епізоотій як на місцевому, так і на регіональному рівнях.

У випадку оголошення воєнного або надзвичайного стану на всій території України або в окремих місцевостях міліція сприяє органам державної влади та місцевого самоврядування в забезпеченні відповідного режиму.

Міліція відповідно до своєї компетенції забезпечує виконання рішень місцевих рад, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку і додержання правил торгівлі.

Під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій, що їх проводять на території певних адміністративно-територіальних одиниць, органи місцевого самоврядування дають згоду на проведення зазначених заходів, затверджують порядок їх проведення і залучають міліцію до забезпечення громадського порядку.

Працівники міліції мають право в будь-який час безперешкодно входити на територію й у приміщення органів публічної влади з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, при стихійних лихах та за інших надзвичайних обставин. Органи публічної влади, у свою чергу, повинні забезпечувати доступ міліції на свою територію й у приміщення. Міліції також надано право перебувати на території і у приміщеннях органів державної влади та місцевого самоврядування з метою гарантування безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочинам і затримки злочинців.

Відповідно до п.17 ст.11 Закону «Про міліцію», міліції надане право безкоштовно і безперешкодно отримувати від органів публічної влади за письмовим запитом відомості, необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції.

З метою профілактичного впливу на правопорушника міліція може повідомляти в органи публічної влади за його місцем роботи про їх вчинення. Органи міліції вносять до органів місцевого самоврядування обов’язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень.

У випадку виникнення надзвичайних ситуацій міліція разом з органами місцевого самоврядування у відповідності зі своєю компетенцією тимчасово обмежують доступ громадян на окремі ділянки місцевості або об’єкти з метою забезпечення суспільної безпеки, охорони життя і здоров’я людей і попередження настання іншого роду негативних наслідків.

Міліція за участю відповідних керівників органів місцевого самоврядування проводить перевірки охорони майна. Працівники міліції мають право вимагати від матеріально-відповідальних та інших посадових осіб органів місцевого самоврядування відомості про факти порушення законодавства, проведення документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій і ревізій, вимагати і за необхідності вилучати документи, опечатувати каси, приміщення й місця збереження грошей та матеріальних цінностей.

За надзвичайних умов, стихійних лих, для доставки в лікувальні установи осіб, що вимагають невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників і доставки їх у відділення міліції, працівники міліції мають право використовувати транспортні засоби, що належать органам публічної влади, а ті, у свою чергу, за таких умов повинні безперешкодно надати їх. Крім того, у невідкладних випадках працівники міліції мають право користуватися засобами зв’язку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Посадові особи органів публічної влади, які без поважних причин відмовляються надати допомогу працівникам міліції в реалізації їх прав, підлягають притягненню до юридичної відповідальності.

Міліція тісно співробітничає з органами місцевого самоврядування з питань соціального захисту своїх працівників. Працівники міліції користуються пільгами під час розподілу житла, встановлення квартирних телефонів, влаштування дітей у дошкільні установи, вирішення інших питань соціально-побутового забезпечення. Адже всі ці питання відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування. Приміщення для проживання надається місцевими радами в позачерговому порядку.

Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50%-ва знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, палива, а тим, що працюють у сільській місцевості, безкоштовне забезпечення житла з опаленням і освітленням за встановленими нормами. Ці ж пільги забезпечуються і працівникам міліції, звільненим із служби за віком, хворобою або вислугою років. Працівникам міліції дається право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво на 20 років із погашенням 50% суми за рахунок місцевих бюджетів. Місцеві ради можуть продавати працівникам міліції на пільгових умовах житло зі знижкою 50% його вартості. Відповідно до чинного законодавства, місцеві ради можуть встановлювати й інші соціальні гарантії для працівників міліції. Виконкоми місцевих рад надають безкоштовно органам і підрозділам міліції службові приміщення, а дільничним інспекторам міліції – приміщення для роботи, обладнані меблями і засобами зв’язку.

У межах своєї компетенції місцеві ради можуть здійснювати контроль за діяльністю міліції, однак не втручаючись в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну або адміністративну діяльність.

Чинним законодавством передбачено, що до виняткової компетенції сільських, селищних, міських рад належить заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність по охороні суспільного порядку на відповідній території, порушення перед керівниками вищих органів питання про звільнення з посади керівників цих органів у випадку визнання їх діяльності незадовільною. Керівники і працівники органів внутрішніх справ можуть брати участь на громадських засадах у роботі постійних комісій місцевих рад з питань боротьби зі злочинністю, у підкомісіях і робочих групах.

Сільські, селищні, міські ради можуть створювати місцеву міліцію, затверджувати і звільняти керівників і дільничних інспекторів цієї міліції, здійснювати матеріально-технічне забезпечення їх діяльності, створювати необхідні житлово-побутові умови. Одними з перших такі формування виникли у Харкові в 1993 р. Діяльну участь у створенні підрозділів міліції місцевого самоврядування, що дістали назву муніципальної міліції, взяло керівництво міськвиконкому, начальник ХМУ УВСУ в Харківській області, начальник блоку міліції громадської безпеки та ін. Під їх керівництвом був створений підрозділ патрульно-постової служби міліції для збільшення кількості піших та автомобільних нарядів на маршрутах патрулювання містом. Разом зі створенням муніципальної міліції був створений батальйон кінної міліції для патрулювання території лісопаркової зони та місць відпочинку біля води. Результатом діяльності цього підрозділу стало зниження кількості злочинів, що були скоєні на вулицях та інших громадських місцях м.Харкова. Нині позитивний досвід харківської муніципальної міліції переймається багатьма іншими територіальними громадами.

Нові можливості залучення громадськості до захисту правопорядку передбачає Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 р. Згідно з названим Законом, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування спільно з органами внутрішніх справ, підрозділами Прикордонних військ України організовують діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону шляхом залучення їх членів до проведення патрулювання та інших спільних заходів, проведення інструктажів та оперативного надання відповідної інформації, крім таємної, залучення їх членів до правового навчання та ознайомлення з формами і методами боротьби з правопорушеннями.

Внутрішні війська МВС, як і міліція, мають одним із своїх завдань охорону громадського порядку і в цій галузі вони також взаємодіють з органами публічної влади на місцях.

У випадку, якщо на території адміністративно-територіальної одиниці розташований важливий державний об’єкт, внутрішні війська МВС зобов’язані застосовувати усі заходи і засоби щодо його охорони. Оскільки значення цих об’єктів є великим, вони пребувають під наглядом органів місцевої влади.

У випадках аварій, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій внутрішні війська надають допомогу місцевим держадміністраціям та органам місцевого самоврядування в ліквідації їх наслідків.

У випадку проведення масових заходів, дозвіл на проведення яких дають органи місцевого самоврядування, внутрішні війська здійснюють забезпечення громадської безпеки і припиняють масові безладдя на них. У випадку оголошення воєнного часу внутрішні війська у співпраці з місцевими органами влади повинні брати участь у територіальній обороні в районах розміщення об’єктів, що охороняються.

В умовах переслідування і затримки злочинців, осіб, що втекли з-під стражі або зробили напад на охоронюваний об’єкт, військовослужбовці внутрішніх військ можуть безперешкодно заходити до приміщеннь органів місцевого самоврядування і здійснювати в них огляд. Посадові особи органів місцевого самоврядування повинні допускати на відповідні території та у приміщення, а також іншими засобам сприяти внутрішнім військам у виконанні покладених на них завдань.

Як і міліції, внутрішнім військам органи місцевого самоврядування повинні надавати транспортні засоби для переслідування і затримки осіб, що скоїли злочин або зробили напад на охоронюваний об’єкт. Що стосується соціально-побутового забезпечення військових внутрішніх військ, то на них поширюються положення, що стосуються працівників міліції.

Одними з найважливіших підрозділів органів внутрішніх справ є частини пожежної безпеки, що повинні гарантувати пожежну безпеку в підвідомчих адміністративно-територіальних одиницях. Аналогічне завдання покладене і на органи місцевого самоврядування через їх керівників і уповноважених ними осіб. Крім того, у випадку проектування і забудови населених пунктів, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переоснащення будівель гарантування пожежної безпеки покладається на органи архітектури.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції організують розробку і впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних замовлень по запобіганню пожеж і їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів. МВС України у свою чергу забезпечує здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об’єктів. Відповідно до цього МВС України одержує від органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну йому для виконання цих завдань. Рішення МВС України із питань пожежної безпеки, що віднесені до його компетенції, обов’язкові для виконання органами публічної влади.

Керівники органів державної влади і органів місцевого самоврядування повинні розробляти комплексні заходи для гарантування пожежної безпеки, затверджувати відповідні інструкції й положення, здійснювати контроль за їх дотриманням, забезпечувати дотримання протипожежних правил у відповідних органах влади.

Органи державного пожежного нагляду не залежать від місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Органи державного пожежного нагляду встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють в органах публічної влади. До повноважень органів пожежної безпеки належить контроль за додержанням актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державної влади і місцевого самоврядування.

У випадку, якщо на території, у приміщеннях та спорудах органів державної влади чи місцевого самоврядування мають місце злочини, пов’язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки, підрозділи пожежної безпеки проводять перевірки і дізнання. Тут органи публічної влади повинні сприяти цим підрозділам у проведенні перевірок та дізнання.

Державні інспектори з пожежного нагляду мають право давати керівникам органів державної влади і місцевого самоврядування обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної охорони, притягати до адміністративної відповідальності винних у порушеннях посадових осіб.

Органи місцевого самоврядування зобов’язані за місцем проживання громадян організовувати навчання населення правилам пожежної безпеки у побуті та громадських місцях. Посадові особи під час прийняття їх на роботу проходять відповідний інструктаж. Для введення в експлуатацію нових і реконструйованих приміщень органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні мати дозвіл органів пожежного нагляду.

Органи публічної влади зобов’язані вести облік пожеж, які виникають на об’єктах, що належать або підконтрольні їм, аналізувати причини їх виникнення та вживати заходів для їх усунення, а також надавати інформацію з цих питань відповідним органам. Особовий склад органів пожежного нагляду під час виконання службових обов’язків може використовувати транспорт і зв’язок, що належить органам державної влади чи місцевого самоврядування.

Перелік рекомендованої літератури - До розділу І:

Барабашев Г.В., Шеремет К.Ф. Советское строительство: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1988.

Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. Навч. посібник. – К.: АМУУП, 1997.

Гарчева Л.П., Ярмыш А.Н. Конституционное право Украины: Учеб. пособие. – Симферополь: Доля, 2000.

Государственная служба: теория и организация: Курс лекций. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.

Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

Державно-правова реформа в Україні: Матеріали наук.-прак. конф. Листопад 1997 р. / Ред кол.: В.Ф.Опришко (голова) та ін. – К.: Ін-т зак-ства Верховної Ради України, 1997.

Законодавство України про місцеве самоврядування та компетенцію його органів: Зб. норм. актів / Уклад.: М.П.Воронов, В.Д.Яворський, П.М.Любченко та ін. – Х.: Факт, 2000.

Законодательство Украины о местном самоуправлении: Сб. норм. актов / Сост. В.Н.Игнатенко. – Х.: Одиссей, 1999.

Законодательство Украины о борьбе с преступностью: Сб. норм. актов / Сост.: В.Д.Брынцев, Д.В.Филин. – Х.: Одиссей, 1999.

Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999.

Конституційне право України / За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999.

Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000.

Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999.

Проблеми державно-правової реформи в Україні: Зб. наук. праць. Вип. 3 / Ред.кол.: В.Ф.Опришко (голова) та ін. – К.: Ін-т зак-ства Верх. Ради Укр., 1997.

Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. – К.: Основи, 1994.

Свирский Б.М. Государственное строительство и местное самоуправление в Украине. Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2001.

Серьогін В.О., Серьогіна С.Г. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. Частина Загальна. – Харків: Шрих, 2000.

Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учеб. пособие. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.

Советское строительство: Учебник / Под ред. А.А.Безуглова.- М.: Юрид. лит., 1985.

Советское строительство: Учеб. пособие / Под ред. О.Ф.Фрицкого, В.Ф.Кузнецовой. – К.: Выща школа, 1988.

Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Саломатина. – М.: ИНФРА-М, 1999.

Чукаева В. Государственное строительство и самоуправление Украины: Учеб. пособие. – Днепропетровск, 1999.

Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). – Х.: Право, 1996.

До розділу ІІ:

Битяк Ю. Конституційно-правові засади становлення та розвитку державної служби в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №2 (13). – С.75–83.

Битяк Ю. Оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади – головна мета адміністративної реформи в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №4(19). – С.10–19.

Гетманець О.П. Податок як основа формування державної власності // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – №9. – С.325–327.

Веніславський Ф.В. Конституційне визначення меж державної влади в Україні // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – №43. – С.17–22.

Гаращук В.М. Сутність, принципи та гарантії законності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. –№42. – С.106–112.

Гаращук В.М. Дисципліна в державному управлінні // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. –№43. – С.80–85.

Гончаренко В. Державно-правове будівництво в перші роки незалежності України (24 серпня 1991 р. – середина 1996 р.) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №4 (19). – С.76–87.

Дашковська О.Р. Конституційний статус і взаємодія гілок державної влади в Україні // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С.29–45.

Делія Ю. Компетенційні спори: причини і шляхи їх подолання // Право України. – 2000. – №6. – С.32–33.

Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) // Вісник Академії правових наук України. - 1998. – №1 (12). – С.3–15.

Заєць А. Принцип розподілу влад у новітній українській конституційно-правовій практиці // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №2(13). – С.40–50.

Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії та практики // Право України. – 2000. – №6. – С.39–43.

Кампо В. Адміністративна реформа в Україні: проблеми формування документально-інформаційної бази // Вісник Академії правових наук України. – 2000. –№2(21). – С.45–53.

Козюбра М. Державна влада: межі здійснення та форма організації (політико-правні аспекти) // Українське право. – 1995. – №1(2). – С.4–13.

Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. –№2. – С.10–14.

Колодій А., КопейчиковВ., Цвік М. Народовладдя як основа представницької демократії. – Українське право. – 1995. – №1 (2). – С.14.

Копєйчиков В., Павленко П. Деякі загальні питання правового статусу посадової особи // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №2 (21). – С.53–61.

Корнієнко М. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії і практики // Українське право. – 1995. – №1(2). – С.68–77.

Косюта М. Роботі з кадрами – постійну увагу // Право України. – 1998. –№2. – С.34–38.

Любченко П.М. Підсистеми публічної влади: правове регулювання їх взаємодії // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – №34. – С.38–44.

Медведчук В. Адміністративна реформа як засіб вдосконалення державного управління // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №2 (13). – С.66–75.

Мельниченко В. Пошуки моделі державного управління тривають // Віче. – 1999. - №12. – С.3-21.

Мельниченко В. Розподіл і єдність влади. Зарубіжна практика і потреби України // Віче. – 2000. - №9. – С.136-155.

Олейников С.М. Правові форми діяльності держави в контексті основ конституційного ладу України // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С.18–29.

Орзих М. Суверенитет Украины: конституционная регламентация // Юридический вестник. – 1997. - №1. – С.67-72.

Панкевич О. До питання про основні завдання соціальної держави (загальнотеоретичний аспект) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. –№2(21). – С.183–191.

Петришин О. Поняття посадової особи державного апарату // Вісник Академії правових наук України. – 2000. –№2(21). – С.37–45.

Петришин О. Види державної служби: загальнотеоретичний підхід // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - №4 (23). – С.116-128.

Погорілко В.Ф. Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1995. –№3. – С.21–27.

Пухтинський М. Територіальна організація влади в Україні // Українське право. – 1995. –№1(2). – С.24–39.

Рабіновіч П.Г. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування) // Українське право. – 1996. –№3. – С.30–34.

Станік С. Оптимізація нормотворчої діяльності як правового засобу утвердження прав і свобод людини // Право України. – 1999. –№5. – С.3–7.

Тацій В.Я., Тодика Ю.М. Проблеми реалізації Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - №2 (21). – С.20-29.

Телешун С. Державний устрій України. Перспективи розвитку // Віче. – 2000. - №7. – С.56-67.

Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: Монография. – Х.: Факт, 2000.

Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика: Монография. – Х.: Факт, 2001.

Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності: поняття і сутність // Вісник Академії правових наук України. – 1998. –№1(12). – С.50–58.

Фрицький О., Солов’єва І. Державна влада в Україні як конституційно-правовий інститут // Вісник Академії правових наук України. – 1998. –№1(12). – С.34–41.

Цвік М.В. Взаємодія законодавчої, виконавчої гілок влади та референдуму в системі народовладдя // Вісник Академії правових наук України. – 1995. –№3. – С.27–35.

Цвик М.В., Дашковская Е.Р. О современной трактовке теории разделения властей // Проблемы законности. – 1993. - №28. – С.32-38.

Шестак В.С. К вопросу о понятиях «государственный контроль» и «государственный надзор» в системе права Украины // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. –№7. – Ч. 3. – С.51–54.

Яковюк И.В. Украинский конституционализм и социальное государство: истоки и перспективы развития // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – №34. – С.44–49.

До розділу ІІІ:

Абросимова Е.Б. Конференция по проблемам построения и функционирования парламентских служб в представительных органах власти стран Центральной и Восточной Европы // Государство и право. – 1993. –№10. – С.145–152.

Анохин А. Разработка законов в Верховном Совете Украины // Бизнес–Информ. – 1995. –№37–38. – С.10–11.

Бакланов Н. Украина: к многопартийному парламенту? // Народный депутат. – 1990. –№6. – С.18.

Бандурка О.М., Древаль Ю.Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток: Монографія. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999.

Бандурка О., Соколов А. Якщо депутат порушує регламент: Удосконалення регламенту і процедур, правил роботи парламенту України // Віче. – 1993. –№6. – С.141–147.

Бебик В. Культура депутатської діяльності // Право України. – 1992. – №8. – С.13–15.

Виноградская Т., Сахаров Н. Модели руководства парламентским аппаратом: анализ зарубежного и отечественного опыта // Власть. - 1996. – №8. – С.35-39.

Георгіца А.З. Структура і органи зарубіжних парламентів: (порівняльно-правовий аналіз) // Ерліхівський збірник. – Чернівці, 1995. – Вип.2. – С.57–67.

Георгіца А. Шляхи вдосконалення організаційної структури парламенту України // Українська державність. – К., 1993. – С.333.

Городецький О.В. Парламент і президент (проблеми відносин) // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. – Чернівці, 1996. – Вип.4–5. – С.144–149.

Гутнова Е.В. Эволюция парламентаризма в Европе от средневековья до современности // Новая и новейшая история. – 1992. – №6. – С.207.

Депутат парламента в зарубежных государствах. – М.: Юрид. лит., 1995.

Дьомін О. Ефективність діяльності Верховної Ради – необхідна передумова побудови правової держави // Право України. – 1995. – №12. – С.3.

Древаль Ю. Парламенти і парламентаризм: уроки і перспективи // Віче. – 1999. – №11. – С.35–43.

Заєць А. Удосконалення організаційно-правових засад і нормативної основи законодавчої діяльності парламенту на основі Конституції України // Українське право. – 1996. – №3(5). – С.50–59.

Заєць А. Український парламентаризм: Формування й удосконалення // Віче. – 1999. – №2. – С.13.

Законотворча кухня – комісії (Верховної Ради України) // Голос України. – 1996. – 30 січня.

Ківалов С.В., Орзіх М.П. Парламентський контроль у системі парламентського права України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції. – К.: Ін-т зак-ства Верх. Ради України, 1999. – С.203-207.

Кириченко Н.А. Идеи и практика парламентаризма в Украине // Вестник межпарламентской Ассамблеи. – 1996. –№2. – С.65.

Керимов А.Д. Парламентские представительства как средство контроля за исполнительной властью (Пятая Французская Республика) // Государство и право. – 1992. –№7. – С.139.

Ковтунець В. Шануймо регламент. Він того вартий // Голос України. – 1995. – 24 березня.

Корнієнко М. Цікавий досвід парламентської роботи: Досвід роботи Бундестагу Німеччини // Право України. – 1994. –№3–4. – С.53.

Корявин Л. Два крыла Капитолия: Как работают Сенат и Палата представителей Конгресса США // Российская Федерация. – 1994. –№7. – С.58–59.

Кривенко Л. Верховный Совет Украины: место в системе государственной власти // Государство и право. – 1995. – №6. – С.86.

Кривенко Л. Зміцнення українського парламентаризму: конституційні аспекти // Віче. – 1995. – №5. – С.17.

Кривенко Л.Т. Конституційна доктрина компетенції парламенту в сфері законодавства // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Ін-т зак-ства Верх. Ради України, 1999. – С.108–111.

Кривенко Л. Світовий досвід і утвердження парламентаризму в Україні // Віче. – 1996. – №2. – С.28.

Кривенко Л. Суверенітет парламенту: Теорія і практика // Віче. – 1998. –№4. – С.32–48.

Кривенко Л. Український парламент: двопалатність чи однопалатність // Віче. – 1999. –№9. – С.3.

Кривенко Л. Хто ж у нас законодавець? (Колізія актів законодавчої та виконавчої гілок державної влади) // Віче. – 1995. –№11. – С.29.

Кузнецов С. Парламентский запрос: (из практики стран Запада) // Народный депутат. – 1990. –№5. – С.23–24.

Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Комітети Верховної Ради України і проблеми підвищеня ефективності їх діяльності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. –№42. – С.36–41.

Лазарєва А. Французька модель: не тільки сім разів відміряти (Французький парламентаризм) // Віче. – 1994. –№12. – С.136–143.

Лінецький С. Парламентська законотворчість: практика і перспективи // Юридичний вісник України. – 1996. – 26 грудня – 1 січня.

Линц Х. Достоинства парламентаризма: Парламент, система // Век ХХ и мир. – 1994. – №7–8. – С.53.

Лук’яненко Є. Парламентські слухання: спрямування пошуку // Віче. – 1999. –№7. – С.77.

Макаров А. Парламентаризм ще чекає свого розвою // Віче. – 1996. –№8. – С.45.

Мальцев Г. Разделение властей и парламентаризм в России // Народный депутат. – 1993. –№9. – С.4.

Медведчук В. Ідея парламентаризму та її реалізація в Україні // Голос України. – 1995. – 13 вересня.

Медведчук В. Правові висновки щодо правової природи, можливості, підстав, порядку і правових наслідків застосування Верховною Радою України вето відносно Указів Президента України // Урядовий кур’єр. – 1995. – 23 листопада.

Медведчук В. Профессиональное мнение о непрофессиональном парламенте // Киевские новости. – 1994. –№12. – С.11.

Митюков М. Рабочие органы парламента // Народный депутат. – 1992. –№17. – С.16.

Мікула Л. Конституційні основи організації та діяльності Верховної Ради України // Українська державність: історія і сучасність. – К., 1993. – С.333–335.

Невмержицький Є., Фаринович А. Кого захищає депутатський імунітет? // Урядовий кур’єр. – 1995. – 19 вересня.

Нельга О. Новий парламент України у контексті професіоналізму // Віче. – 1999. – №4. – С.50.

Неофіт О. Вітчизняне лоббі відкидає густу тінь (Лоббізм в українському парламенті) // Галицькі контракти. – 1996. – №9. – С.10.

Опришко В. Однопалатна і саме Рада – це наша традиція: Структура законодавчого органу України: Бесіда з директором Ін-ту законодавства Верховної Ради України // Голос України. – 1996. – 30 січня. – С.10.

Очерки парламентского права: Зарубежный опыт / РАН. Ин-т государства и права. – М., 1993.

Присягати народові – перед народом: Процедура присяги народних депутатів // Голос України. – 1997. – 14 січня.

Процюк І.В. окремі повноваження парламенту в системі стримувань і противаг // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип.34. – С.15–19.

Сахаров Н., Виноградская Т. Модели руководства парламентским аппаратом: анализ зарубежного и отечественного опыта // Власть. – 1996. – №8. – С.35.

Свиридов Б. На терені законотворення: законодавча діяльність Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. – 1996. – 20 червня.

Скиба В. Чи потрібен українській демократії двопалатний парламент? // Нова політика. – 1996. –№2. – С.5.

Сохар О. «Звичайний» лоббізм // Нова політика. – 1995. – №6–7. – С.37.

Станкевич С. Парламентские дебаты: теория, практика, зарубежный опыт // Вестник АН СССР. – 1990. – №3. – С.8.

Табачник Д. Як перейти рубікон: Парламент України – статус і організація роботи // Віче. – 1993. – №5. – С.15.

Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі: (Функціонування Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу України) // Віче. – 1995. – №7. – С.3–10.

Типове положення про Комітет (назва комітету) Верховної Ради України // Вісник ПСПУ. – 1996. –№11.

Тодика Ю., Серьогін В. Гласність роботи парламенту України: проблеми нормативного регулювання і практики реалізації // Вісник Академії правових наук України. – 1999. –№1(16). – С.32–41.

Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Выборы народных депутатов Украины: конституционно-правовой аспект. Учеб. пособие. – Харьков: Факт, 1998.

Тресков В. Аппарат Думы // Российская Федерация. – 1995. – 1995. – №22. – С.17.

Тюхтій П. Ще раз про депутатську недоторканість // Голос України. – 1997.

Український парламентаризм – історія і сучасність // Рада. – 1992. – №21.

Устинов Г. Непозволительная роскошь или необходимый минимум? // Российская Федерация. – 1994. – №4. – С.12–14.

Хто в Україні хазяїн? (Про розподіл функцій законодавчої та виконавчої влади в Україні) // Вечірній Київ. – 1992. – 25 лютого.

Чушенко В. Концепція структури парламенту України // Вісник Львівського ун-ту. Серія юрид.– Львів, 1994. – Вип.32.: Проблеми державотворення в Україні. – С.25.

Шаповал В. Двопалатність: мета, функції // Віче. – 1992. –№12. – С.146–154.

Шаповал В. Парламент як орган народного представництва // Віче. – 1999. –№5. – С.3–11.

Шаповал В. Побудова українського парламенту: у пошуках істини, або хоча б реалії // Урядовий кур’єр. – 1996. – 27 лютого.

Шаповал В. Розподіл влад і конституціоналізм: досвід України. – Вип.28. – К.: НІСД, 1994.

Шаповал В., Журавльова Г. Концепція парламентського права в Україні // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996. – С.185–187.

Шишкін В. Законотворча діяльність республіканського парламенту: перші кроки і найближчі плани // Радянське право. – 1990. – №9. – С.7.

Швець М. Системна інформатизація законотворчого процесу // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №2(21). – С.3–11.

До Розділу ІV:

Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України // Віче. – 2000. - №7. – С.34-38.

Белебеха І. Президенти і Україна: Інститут президентства в Україні // Українська газета. – 1995. – 16 лютого.

Веніславський Ф.В. Роль інституту Президента України у механізмі взаємовідносин законодавчої та виконавчої гілок влади // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства: Темат зб. наук. праць. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1997. – С.18–24.

Влада і народ: Про розробку і прийняття Закону України «Про регулювання доходів Президента України, народних депутатів України, членів уряду і державних службовців» // Голос України. – 1997. – 12 березня.

Георгиян Э. Институт президентской власти в современном мире: На примере США и Франции // Социалистическая законность. – 1991. –№11. – С.68–72.

Головатенко В. Окремі аспекти конституційно-правового статусу Президента України // Право України. – 1999. –№5. – С.30–33.

Городецький О.В. Парламент і президент (проблеми відносин) // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. – Чернівці, 1996. – Вип.4–5. – С.144–149.

Закусило О., Мельниченко В. Для чого державі Президент: Про інститут президентства // Віче. – 1993. –№12. – С.18–28.

Златопольский Д.Л. Институт Президента в Восточной Европе: порядок выборов и ответственность // Вестник Московского ун-та. Серия 11. Право. – 1994. – №5. – С.13–21.

Иванян Э. Президенты: уроки мировой истории (Институт президентства: мировой опыт) // Российская Федерация. – 1996. – №3. – С.40–42.

Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн. – Харків: Основа, Ун-т внутр.справ, 1998.

Кононенко Н. Інститут президентства в Україні: тенденції та перспективи розвитку // Молода нація. – 1996. –№2. – С.165–168.

Кононенко Н. Інститут президентства в Україні: трансформації напередодні виборів 1999 р. // Людина і політика. – 1999. –№3. – С.3–5.

Кривенко Л. Конституційні моделі легітимації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади // Віче. – 2000. - №9. – С.19-37.

Кривенко Л. Президент України: конституційно-правовий статус // Віче. – 1994. – №12. – С.3–17.

Кривенко Л. Хто ж відповідальний за державу: Конституційний статус Президента потребує вдосконалення // Голос України. – 1994. – 21 жовтня. – С.4.

Кудряченко А. Президентуру України – на рівень вимог часу // Розбудова держави. – 1996. – №5. – С.17–22.

Куценко В. Відзнаки Президента України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. –№2. – С.124–135.

Кушниренко А. Вето Президента Украины: Юридическая природа и содержание // Бизнес-Информ. – 1996. –№6. – С.24–25.

Лаки К. Сводная таблица президентских полномочий в странах Восточной Европы // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1993. –№4; 1994. – №1.

Лашко О., Кучеренко О. Президентська вертикаль: так чи ні: (в контексті історичних реалій) // Розбудова держави. – 1995. –№5–6. – С.46–50.

Лінецький С. Феномен Адміністрації Президента України // Підтекст. – 1998. – №7. – С.6–10.

Линц Х. Угрозы президентства: Особенности системы президентской власти // Век ХХ и мир. – №7–8. – С.15–36.

Марченко М.Н. Политико-правовой статус института президента: Ист. аспект // Вестник Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 1992. –№2. – С.3–12.

Мельниченко В.І. Президент у структурі державної влади: конституційний досвід західних демократій // Трибуна. – 1995. –№1–2. – С.34–37.

Молодецький В. Президент України – Верховний головнокомандувач Збройних Сил України // Вісті Комбатанта. – 1999. – Ч.3. – С.29–32.

Новицький П. З чого починається держава? (Інститут президентства в Україні) // Урядовий кур’єр. – 1994. – 7 липня.

Огризко В. На сторожі національних інтересів держави: Зовнішньополітична діяльність Президента України в 1998 р. // Всесвіт. – 1999. –№2. – С.111–115.

Обзор президентских полномочий: формальных и реальных // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1993–1994. –№4–№1. – С.75–96.

Плахотнюк Н. Повноваження Президента України як основний елемент інституту президентства в Україні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1998. –№1. – С.138–146.

Плахотнюк Н. Реалізація положень Конституції України щодо питання інституту президентства // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – К., 1999. – Вип.1. – С.223–229.

Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. – М.: Юрид.лит., 1994.

Семиволос В. Президентская вертикаль – новое вино в старые мехи: (Президент.вертикаль власти. Украина) // Бизнес-Информ. – 1995. – №31–32. – С.4.

Серегина С.Г. Конституционные основы взаимодействия законодательной и президентской властей // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства: Темат. зб. наук. праць. – Харків: Нац. юрид. академія України, 1997. – С.12–18.

Серьогіна С.Г. Теоретичні аспекти компетенції Президента України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Вип.3–4. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – С.170–177.

Серьогіна С.Г. Функції Президента України // Проблеми законності.№34. Респ. міжвід. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. академія України, 1998. – С.54–59.

Серьогіна С.Г. Питання нормотворчої діяльності Президента України // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999.–№37. – С.61–67.

Серьогіна С.Г. Організаційно-правові аспекти вдосконалення законодавства про вибори Президента України // Вибори Президента України – 99: проблеми теорії і практики: Зб. мат. наук. конф. / Голова редкол. М.М.Рябець. – К.:ЦВК, 2000. – С.215–221.

Серьогіна С.Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту представництва в Україні. Монографія. – Харків: Ксілон, 2001.

Сушинський О. Інститут президентури в Україні в контексті влади // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – №2. – Ч.2. – С. 63-72.

Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. – Харьков: Факт, 1999.

Холмс С. Посткоммунистический институт президента: Вост. Европа // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 1993–1994. –№4–№1. – С.53–57.

Черниловский З.М. Институт президентуры в свете исторического опыта // Советское государство и право. – 1991. –№6. – С.110–116.

Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник Академії правових наук України. – 1999. –№1(16). – С.51–61.

До розділу V:

Авер’янов В.Б. Правовий статус Кабінету Міністрів України: конституційні засади // Правова держава: Щорічник наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 1997. – Вип.8. – С.28–36.

Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади України. – К.: Ін Юре, 1997.

Авер’янов В. Центральні органи виконавчої влади України: концептуальний підхід до класифікації в контексті адміністративної реформи в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1999. –№1(16). – С.42–50.

Батанов О. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади // Право України. – 1999. –№5. – С.25–29.

Бейкун А. Структурно-функціональний аспект діяльності органів державного регулювання аграрного сектора національної економіки // Право України. – 2000. –№8. – С.28–30.

Величко В.О. Проблеми визначення функцій та організаційної структури місцевих органів виконавчої влади в Україні // Актуальні проблеми юридичної науки: Тези доп. Та наук. повідомлень наук. конф. молодих учених та аспірантів / За ред. М.І.Панова. – Х.: Нац. юрид. академія України, 2000. – С.27–29.

Величко В.О. Управлінське рішення як форма діяльності місцевої державної адміністрації // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. –№43. – С.75–80.

Железняк Н. Міністерство юстиції України – провідний орган у забезпеченні реалізації державної правової політики // Право України. – 2000. –№8. – С.38–41.

Кампо В. Проблеми еволюції урядової влади // Українське право.– 1995.–№1(2).– С.44–51.

Коваленко Л.П. Особливості підбору кадрів для Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і його органів // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. –№43. – С.90–93.

Коваль О. Місцеві органи державної виконавчої влади: структура, повноваження та компетенція в умовах регіоналізації України // Вісник Української Академії державного Управління при Президентові України. – 2001. – №2. – Ч.1. – С. 82-84.

Коліушко Ш., Тимощук В. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права // Право України. – 2001. – №5. – С. 30-34.

Макаренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління» // Право України. – 2000. –№6. – С.23–26.

Медведчук В. Вертикаль управління. Пошук оптимальної моделі // Президентський вісник. – 2001. – 1 вересня. – С.1,6.

Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. – 2000. –№8. – С.24–28.

Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Монографія / О.О.Кордун, К.О.Ващенко, Р.М.Павленко; За заг. ред. О.О.Кордуна. – К.: МАУП, 2000.

Тодика Ю.М., Серьогін В.О. Парламентський контроль як одна з форм реалізації принципу гласності щодо діяльності Кабінету Міністрів України // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип.40. – С.26–32.

До розділу VI:

Демидов Г.В. Конституция Автономной Республики Крым и решение концептуальных проблем статуса Автономной Республики // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. –№7. – Ч. 3. – С.12–16.

Кичун В.І. Специфіка правового статусу автономії в унітарній державі // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. –№34. – С.59–64.

Кичун В.И. Конституционно-правовой аспект разграничения полномочий между Украиной и Автономной Республикой Крым // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С.65–73.

До розділу VII:

 Ант А. Чи буде самоврядування в Україні європейським // Віче. – 1998. –№10.– С.48–61.

Баймуратов М.О., Сосновських Ю.Ю. Муніципальні права особистості: становлення та сутність // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. –№4. – С.3–10.

Баймуратов М.О., Батанов О.В. Деякі теоретичні аспекти становлення функцій територіальних громад в Україні // Вісник Одеського ін-ту внутрішніх справ. – 1999. –№1. – С.31–36.

Батанов О. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади // Право України. – 1999. –№5. – С.25–30.

Батанов О.В. Основні напрями і види діяльності територіальних громад: проблеми класифікації // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. –№4. – С.19–25.

Безсмертний Р. Самоврядування. Конституційна модель і проблеми повноцінного функціонування // Віче. – 1997. –№11. – С.45–56.

Белоус А. Местное самоуправление: мир и мы // Финансовая Украина. – 1995. –№48. – 28 ноября.

Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000.

Бодрова І.І. Роль асоціацій місцевих рад у політико-правовому механізмі функціонування місцевого самоврядування в Україні // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. –№9. – С.258–264.

Волинець В. Місцеве самоврядування: яким воно має бути? // Радянське право. – 1991. –№5. – С.9–11.

Волков В.Д. Правовий статус міста// Вісник Академії правових наук України. – 1995.–№3. – С.58–65.

Воронов М.П. Місцеве самоврядування та його акти: Навч. посібник. – К., 1992.

Воронов Н.П. Понятие и особенности правовых актов местных Советов народных депутатов // Проблемы законности. –1993. – Вып. 28.

Головченко В., Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. – 1998. –№3. – С.14–17, 30.

Граб В., Білик Ю. Місцеве самоврядування: закони і реальність // Віче. – 1998. –№5. – С.32–40.

Григорьев В. Идейные и институциональные истоки местного самоуправления в Украине (до середины ХІХ века) // Юридический вестник. – 1998. –№2. – С.76–81.

Делія Ю. Місцеве самоврядування як суб’єкт конституційних правовідносин // Право України. – 1999. –№11. – С.24–27.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні»: науково–практичний коментар / Ред. кол.: В.Ф.Опришко (голова), М.Ф.Верменчук, В.В.Медведчук та ін. – К.: Ін-т зак-ства Верх. Ради України, 1999.

Исполком отчитывается перед харьковчанами: справочно-информационные материалы к отчету исполкома // Слобода. – 1996. –№22.

Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Ін Юре, 1997.

Корнієнко М. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії і практики // Українське право. – 1995. –№1. – С.68–77.

Корнієнко І.М. Місцеве самоврядування: вибір зроблено, проблеми залишилися // Вісник Академії правових наук України. – 1996. –№7. – С.87–92.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. – К.: Знання, 1999.

Крижанівський С. Територіальній громаді – належні повноваження // Місцеве самоврядування. – 1998. –№5–7. – С.137–140.

Крусян А. Местное управление и самоуправление: к постановке вопроса о содержании и понятии // Юридический вестник. – 1998. –№1. – С.84–87.

Куйбіда В., Чушенко В. Поняття місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 1998. –№5. – С.17–21.

Кучма Л.Д. Засади місцевого самоврядування: Виступ на зборах Української Асоціації місцевих та регіональних влад. 19 червня 1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. –№111–112. – 21 червня.

Любченко П.Н. Вопросы правового регулирования компетенции местного самоуправления // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства: Темат. зб. наук. праць / Відповід. ред. М.І.Панов. – Х.: Нац. юрид. академія України, 1997. – С.24–29.

Любченко П.Н. Местное самоуправление в городском районе // Становлення правової системи демократичної України та юридична наука: Короткі тези доп. та наук. повідом. наук. конф. молодих учених та аспірантів / За ред. М.І.Панова. – Х.: Нац. юрид. академія України, 1998. – С.21–22.

Любченко П.Н. Организационно-правовые вопросы разработки и принятия уставов территориальных громад // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х., 1998. – Вип.34. – С.64–69.

Любченко П.М. Конституційні гарантії місцевого самоврядування // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редкол. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С.229–239.

Мельниченко В. Коли місцеві власті не жебракують: фінансові та матеріальні засади місцевого самоврядування // Віче. – 1997. –№11. – С.66–81.

Місцеве самоврядування: світовий та український досвід / Програма сприяння парламентові України. – К.: Заповіт, 1997.

Мишина Н., Фельдман Е. Местное самоуправление: понятийно-терминологический состав в теории и законодательстве // Юридический вестник. – 1999. –№4. – С.99–102.

Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького. –  К.: Юрінком Інтер, 2001.

Соболев В. Финансовая база местной власти в переходной экономике // Бизнес Информ. – 1995. –№2. – С.4–8.

Столичні міста Європи: як формується представницька влада // Місцеве самоврядування. – 1998. –№5–7. – С.20–30.

Ткаченко А. Місцеве самоврядування в Україні на сучасному етапі: проблеми становлення і перспективи розвитку // Голос України. – 1999. –№155. – 21 серпня.

Ткачук А., Саєнко Ю., Привалов Ю. Місцеве самоврядування в Україні // Розбудова держави. – 1997. –№7/8. – С.71–83;№9. – С.37–41;№10. – С.52–58.

Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Выборы органов местного самоуправления: конституционно-правовой аспект. Учеб. пособие. – Х.: Факт, 1998.

Фрицький О.Ф. Порівняльний аналіз досвіду, становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні і у Франції // Вісник Академії правових наук України. – 1995. –№ 3. – С.73–81.

Ярмиш О.Н. Історичні віхи розвитку самоврядування в Північному Причорномор’ї // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. –№7. – С.163–168.

Ярмиш О.Н., Головко О.М. До питання про типи місцевого самоврядування // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. –№1. – С.3–13.

До розділу VIII:

Давиденко Л.М. Місце прокуратури у системі державної влади в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1995. –№3. – С.58–65.

Лук’янов Д.В. Політичні партії як політичний і правовий інститут // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юр. акад. України, 1999. – С.100–108.

Петренко М.Я. Роль органов местного самоуправления в материальном и социальном обеспечении органов внутренних дел (на опыте Харькова) // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. –№8. – С.291–294.

Роль політичних партій в творенні державності України / М.І.Горлач, В.О.Ковальов, О.І.Крюков та ін. – Х.: Харк. держ. технічн. ун-т радіоелектроніки, 1994.

Рудейчук В. Про прокурорську владу, місце і роль прокуратури в правовій державі // Право України. – 1996. –№ 5. – С.43–44.

Соболєв О.В. Шляхи вирішення житлової проблеми співробітників ОВС // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. –№8. – С.108–113.

Старов О.Я. Деякі аспекти правового регулювання взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С.239–245.

Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навч. посібник / Автори і упорядники: М.І.Мельник, М.І.Хавронюк. – К.: Атіка, 2000.

Тацій В., Грошевий Ю. Прокуратура в системі поділу влади // Вісник Академії правових наук України. – 1999. –№1(16). – С.61–69.

Фролов М.Ю. Міліція місцевого самоврядування (муніципальна міліція): проблеми, перспективи розвитку // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. –№9. – С.282–285.

Шаповал В. Принцип поділу влади і незалежність суду. // Голос України. – 1996. – 18 квітня.

Ярмиш О.Н. Проблеми взаємовідносин між правоохоронними органами та населенням: вітчизняний та зарубіжний досвід // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – №8. – С.245–252.

Питання для самоперевірки - До Розділу I:

1. Дайте поняття і вкажіть особливості науки державного будівництва і місцево­го самоврядування в Україні.

2. Визначте особливості предмету і методології науки державного будівництва і місцевого самоврядування в Україні.

3. Дайте характеристику джерел науки державного будівництва і місцевого са­моврядування в Україні.

4. Розкрийте основні завдання і значення науки та навчального курсу державно­го будівництва і місцевого самоврядування в Україні.

5. Визначте основні етапи розвитку науки державного будівництва і місцевого самоврядування в Україні, назвіть її основоположників.

До Розділу II:

1. Визначте систему органів публічної влади в Україні.

2. Розкрийте роль і значення органів державної влади і місцевого самоврядуван­ня в суспільстві.

3. Розкрийте матеріально-фінансову основу діяльності органів державної влади.

4. Назвіть основні принципи та джерела формування місцевих бюджетів.

5. Дайте поняття функцій та компетенції органів публічної влади та вкажіть від­мінності в їх правовому регулюванні.

6. Визначте основні принципи організації та діяльності органів публічної влади в Україні.

7. Дайте поняття форм діяльності органів державної влади і місцевого самовря­дування в Україні та класифікуйте їх.

8. Назвіть основні організаційні методи діяльності органів публічної влади.

До Розділу III:

1. Вкажіть правову основу діяльності Верховної Ради України.

2. Визначте особливості підготовки і проведення виборів народних депутатів України.

3. Розкрийте значення Регламенту Верховної Ради України для організації робо­ти парламенту.

4. Визначте організаційну будову парламенту України.

5. Охарактеризуйте форми діяльності Верховної Ради України, дайте поняття сесії. Доведіть, що сесія є головною організаційною формою роботи парла­менту.

6. Назвіть особливості підготовки і проведення першої сесії Верховної Ради України нового скликання.

7. Визначте основні етапи підготовки і проведення чергових парламентських се­сій.

8. Дайте класифікацію і детальну характеристику методів діяльності Верховної Ради України.

9. Розгляньте порядок обрання Голови Верховної Ради України та його заступників, а також розкрийте їх основні повноваження.

10. Визначте правову основу діяльності, порядок формування та структуру пар­ламентського апарату.

11. Охарактеризуйте порядок формування комітетів Верховної Ради України.

12. Розкрийте основні функції та повноваження комітетів Верховної Ради Украї­ни.

13. Визначте форми і методи діяльності парламентських комітетів.

14. Дайте поняття робочих груп і підкомісій та вкажіть відмінності між ними.

15. Вкажіть види актів комітетів та з яких питань вони приймаються.

16. Розкрийте організацію роботи голови, заступників голови та секретаря парла­ментського комітету.

17. Вкажіть права та обов’язки народного депутата у Верховній Раді України.

18. Визначте випадки дострокового припинення повноважень народного депутата України.

19. Дайте поняття депутатського імунітету та депутатського індемнітету.

20. Визначте відмінності між депутатським запитом і депутатським зверненням.

21. Класифікуйте гарантії депутатської діяльності та дайте їм характеристику.

22. Розкрийте особливості організації роботи народних депутатів України у ви­борчих округах.

До Розділу IV:

1. Вкажіть правову основу діяльності Президента України.

2. Визначте етапи виборчого процесу по виборах Президента України.

3. Сформулюйте функції Президента України та розкрийте їх зміст.

4. Розкрийте зміст компетенції Президента України.

5. Дайте характеристику форм діяльності Президента України.

6. Розгляньте систему, структуру та основні напрямки діяльності апарату Пре­зидента України.

7. Визначте основні етапи підготовки і прийняття актів Президента України. Вкажіть відмінності між указами та розпорядженнями глави держави.

8. Визначте статус, структуру та організацію діяльності Представництва Прези­дента України в Автономній Республіці Крим.

9. Охарактеризуйте особливості правового статусу та організаційної структури Ради національної безпеки та оборони України.

10. Розкрийте гарантії діяльності глави Української держави.

До Розділу V:

1. Визначте правову основу діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади.

2. Охарактеризуйте основні етапи процесу формування Кабінету Міністрів України.

3. Визначте випадки припинення повноважень Кабінету Міністрів України та членів уряду.

4. Розкрийте основні функції Кабінету Міністрів України.

5. Дослідіть порядок розподілу повноважень між членами Кабінету МіністрівУкраїни.

6. Дайте детальну характеристику актів Кабінету Міністрів України та процесу вироблення урядових рішень.

7. Визначте особливості підготовки і проведення засідань Кабінету Міністрів України.

8. Розкрийте основні функції та форми діяльності робочих органів Кабінету Мі­ністрів України.

9. Вкажіть порядок формування, структуру та організацію роботи апарату Кабі­нету Міністрів України.

10. Дайте класифікацію форм діяльності Кабінету Міністрів України. 11 .Розкрийте методи діяльності Уряду України.

12. Визначте види центральних органів виконавчої влади та розкрийте відмінно­сті між ними.

13. Назвіть структуру центральних органів виконавчої влади в Україні та особ­ливості організації їх роботи.

14. Назвіть систему та організаційну структуру місцевих державних адміністра­цій.

15. Охарактеризуйте порядок формування місцевих державних адміністрацій.

16. Дослідіть процес підзвітності й підконтрольності у системі місцевих держав­них адміністрацій.

17. Дайте загальну характеристику функцій та повноважень місцевих державних адміністрацій.

18. Визначте особливості правового статусу та порядку формування управлінь і відділів місцевих державних адміністрацій.

19. Вкажіть основні форми та методи діяльності місцевих державних адміністра­цій.

20. Які акти приймають місцеві державні адміністрації та який порядок вироб­лення рішень у місцевих державних адміністраціях?

До Розділу VI:

1. Вкажіть правову основу діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

2. Визначте особливості підготовки і проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

3. Розкрийте структуру Верховної Ради Автономної Республіки Крим і дайте хара­ктеристику порядку формування її структурних елементів.

4. Розкрийте основні функції та повноваження Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим.

5. Визначте форми діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

6. Розгляньте особливості правового статусу депутатів Верховної Ради Автоно­мної Республіки Крим

7. Охарактеризуйте організацію роботи апарату Верховної Ради Автономної Ре­спубліки Крим.

8. Дайте розгорнуту характеристику організації роботи Ради міністрів та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

До Розділу VII:

1. Сформулюйте поняття та ознаки місцевого самоврядування в Україні.

2. Назвіть основні концепції місцевого самоврядування.

3. Визначте правову основу місцевого самоврядування в Україні.

4. Дайте поняття і класифікуйте функції та повноваження місцевого самовряду­вання в Україні.

5. Обґрунтуйте, чому територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування.

6. Дослідіть особливості системи місцевого самоврядування в Україні.

7. Розкрийте гарантії місцевого самоврядування в Україні.

8. Визначте роль і значення форм безпосередньої демократії в системі місцевого самоврядування.

9. Визначте особливості процесу формування представницьких органів місцево­го самоврядування в Україні. Чим відрізняється виборчий процес по виборах депутатів сільських, селищних, міських рад від виборів депутатів районних і обласних рад?

10. Назвіть структуру місцевих рад і коротко охарактеризуйте їх структурні час­тини.

11. Визначте форми діяльності представницьких органів місцевого самовряду­вання.

12. Дослідіть особливості підготовки і проведення сесій місцевих рад.

13.Розкрийте статус та основні функції міського, селищного, сільського голови.

14. Дайте характеристику порядку формування, структури та форм діяльності ви­конавчих комітетів місцевих рад.

15. Визначте порядок формування, функції та організацію роботи апарату рад та апарату виконавчих комітетів.

16. Назвіть повноваження депутатів місцевих рад та гарантії їх діяльності.

17. Розкрийте місце і роль органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування в Україні.

До Розділу VIII:

1. Визначте основні принципи взаємодії об’єднань громадян з органами публіч­ної влади.

2. Перелічите відмінності взаємовідносин органів публічної влади з політичними партіями та громадськими організаціями.

3. Вкажіть можливі варіанти впливу органів публічної влади України на діяль­ність підприємств, установ та організацій.

4. Дослідіть процес взаємодії Служби безпеки України з вищими органами дер­жавної влади України.

5. Визначте принципи взаємовідносин органів прокуратури з органами публічної влади.

6. Вкажіть порядок взаємодії органів місцевого самоврядування з органами вну­трішніх справ.

7. Перелічне форми участі громадян в охороні громадського порядку.

8. Дайте характеристику взаємовідносин органів публічної влади із судовими органами.