Глава 2 Організація роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим

Правовий статус і організація роботи Ради міністрів АРК визначаються Конституцією України, Конституцією АРК, законами України, Законом АРК від 03.02.1997 р.№1024-1 «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» (в редакції Постанови Верховної Ради АРК від 29.07.1998 р.№123-ІІ), нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК і Регламентом Ради міністрів АРК, затвердженим постановою Ради міністрів АРК від 23.09.1998 р.№295 (із змінами, внесеними постановами Ради міністрів АРК від 26.09.2000 № 322; від 13.02.2001 № 44).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим як орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим самостійно здійснює виконавчі функції й повноваження з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим Конституцією України, Конституцією АРК і законами України.

Рада міністрів АРК формується Верховною Радою АРК на термін її повноважень, відповідальна перед нею і очолюється Головою Ради міністрів АРК. Рада міністрів АРК виконує також державні виконавчі функції й повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.

З метою забезпечення виконання делегованих державних виконавчих функцій і повноважень Автономній Республіці Крим передаються фінансові, матеріальні кошти і об’єкти державної власності, необхідні для виконання зазначених повноважень.

Організація, порядок виконання зазначених функцій і повноважень республіканськими органами Автономної Республіки Крим визначаються нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Законами України та прийнятими на їх основі й на їх виконання нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради АРК можуть визначатися окремі умови виконання делегованих державних виконавчих функцій і повноважень, реалізації загальнодержавних і регіональних програм; координуватися діяльність у боротьбі з катастрофами, стихійними лихами, епідеміями та епізоотіями, щодо ліквідації їх наслідків, природокористування, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, безпечних і здорових умов життя населення, охорони пам’яток історії та культури, організації та розвитку освіти, науки і культури, фізичної культури та спорту, забезпечення правопорядку і громадської безпеки, здійснення спільних проектів у регіоні, а також вирішення інших питань, віднесених до компетенції виконавчих органів.

З питань виконання державних функцій і повноважень Рада міністрів АРК, Голова Ради міністрів АРК, його заступники, керівники відповідних міністерств і республіканських комітетів АРК підзвітні й підконтрольні Кабінету Міністрів України, а керівники місцевих державних адміністрацій – Раді міністрів АРК.

Голова Ради міністрів АРК представляє Раду міністрів АРК у відносинах з Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, громадянами, їх об’єднаннями, посадовими особами; органами інших держав, їх регіонів, об’єднань громадян, установ, організацій; з міжнародними організаціями; організовує діяльність Ради міністрів АРК.

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим:

– веде засідання Ради міністрів АРК, забезпечує підготовку засідань і організує контроль за виконанням актів Ради міністрів АРК;

– подає Верховній Раді АРК кандидатури для призначення на посади заступників Голови Ради міністрів АРК, міністрів, голів республіканських комітетів;

– затверджує штатний розпис міністерств, республіканських комітетів, апарату Ради міністрів у межах чисельності і кошторису витрат, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим;

– здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають розгляду на засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

– підписує постанови, рішення і розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, договори, угоди в межах своїх повноважень;

– вручає Почесну грамоту Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

– погоджує призначення на посади і звільнення з посад заступників начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, начальників міських і районних відділів внутрішніх справ ГУМВС України в Криму; заступників начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК; голови і заступників голови Державної податкової адміністрації в АРК і керівників районних і міських державних податкових інспекцій в АРК; начальника і заступників начальника управління податкової міліції в АРК; начальника і заступників начальника Контрольно-ревізійного управління в АРК; начальника і заступників начальника Кримської регіональної митниці; директора Радіотелевізійного передавального центру.

Інші повноваження і порядок діяльності Голови Ради міністрів АРК, а також його заступників визначаються відповідно до Конституції України, законів України, Конституції АРК.

Голова Ради міністрів АРК призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою АРК за поданням Голови Верховної Ради АРК і за погодженням з Президентом України. Заступники Голови Ради міністрів АРК, міністри і голови республіканських комітетів АРК призначаються на посади Верховною Радою АРК за поданням Голови Ради міністрів АРК.

Керівники місцевих державних адміністрацій в АРК призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, погодженим з Головою Верховної Ради АРК і Головою Ради міністрів АРК, Постійним представником Президента України в АРК.

Рада міністрів АРК у місячний термін з моменту сформування представляє на затвердження Верховній Раді АРК програму діяльності на період своїх повноважень. Крім того, Рада міністрів АРК подає на затвердження Верховній Раді АРК програми АРК з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля та ін.

Рада міністрів АРК не менше одного разу і не більше двох разів на рік подає Верховній Раді АРК звіт про свою діяльність у цілому (комплексний), а також щокварталу подає письмову інформацію про стан справ у соціально-економічній, культурній та інших сферах АРК. Щорічний звіт має бути поданий не пізніше 30 днів після закінчення календарного року.

Верховна Рада АРК за пропозицією Голови Верховної Ради АРК, або не менше п’яти постійних комісій, або 1/3 депутатів від загального складу Верховної Ради АРК має право не більше двох разів на рік заслуховувати звіт з окремого напряму діяльності Ради міністрів АРК, звіти окремих міністерств, республіканських комітетів АРК про свою діяльність.

Зі звітом про діяльність Ради міністрів АРК у цілому виступає Голова Ради міністрів АРК або особа, що виконує його обов’язки. Зі звітом про діяльність Ради міністрів АРК з окремих напрямів виступає заступник Голови Ради міністрів АРК, який курує відповідні питання.

Зі звітом про діяльність міністерства або республіканського комітету Автономної Республіки Крим виступає міністр або голова республіканського комітету Автономної Республіки Крим, або особи, які виконують їх обов’язки.

Якщо за результатами звіту діяльність Ради міністрів АРК у цілому буде визнана Верховною Радою АРК незадовільною, Верховна Рада АРК має право в порядку, передбаченому Конституцією України, прийняти рішення про відставку (припинення повноважень) Ради міністрів АРК у зв’язку з висловленням недовіри, або про звільнення з посади Голови Ради міністрів АРК у зв’язку з висловленням недовіри.

Якщо за результатами звіту робота з окремих напрямів діяльності Ради міністрів АРК або окремих міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим буде визнана Верховною Радою АРК незадовільною, Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право в порядку, передбаченому Конституцією України, прийняти рішення про звільнення заступника Голови Ради міністрів АРК, міністра або голови республіканського комітету АРК у зв’язку з висловленням недовіри.

Верховна Рада АРК може висловити недовіру Голові Ради міністрів АРК або окремим членам Ради міністрів АРК у зв’язку з неналежним виконанням ними своїх обов’язків, порушенням Конституції України, Конституції АРК, законів України, нормативно-правових актів Верховної Ради АРК. Однак, згідно з положенням ч.2 ст.95 Регламенту Верховної Ради АРК, рішення про дострокове звільнення з посади Голови Ради міністрів АРК може бути прийняте не раніше 12 місяців з дня його призначення за присутності не менш як 2/3 депутатів на сесії. Рішення приймається шляхом подачі бюлетенів. Таємному голосуванню про дострокове припинення Голови Ради міністрів АРК, його заступників, міністрів і голів республіканських комітетів має передувати обговорення даного питання на пленарному засіданні Верховної Ради АРК. Таємне голосування про дострокове припинення повноважень зазначених осіб призначається не раніше 10 днів після включення цього питання до порядку денного сесії.

Рада міністрів АРК здійснює виконавчі функції і повноваження, віднесені до самостійного відання АРК, з питань:

– розвитку економіки;

– планування економічного й соціального розвитку;

– фінансової, кредитної та цінової політики;

– промисловості;

– паливно-енергетичного комплексу;

– сільського господарства;

– землеустрою;

– лісового господарства;

– водогосподарського будівництва і зрошуваного землеробства;

– організації й розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму;

– управління санаторно-курортними і туристичними комплексами АРК;

– зовнішньоекономічної діяльності та зовнішніх зв’язків;

– транспорту, зв’язку і дорожнього будівництва;

– житлово-комунального господарства і благоустрою, архітектури і містобудування;

– торговельного і побутового обслуговування населення;

– організації та розвитку освіти, науки, культури, мистецтва, охорони пам’яток історії та культури;

– поліграфії та видавничої справи;

– охорони навколишнього природного середовища;

– організації та збереження безпечних і здорових умов життя населення, організації та розвитку охорони здоров’я, фізичної культури і спорту;

– праці, її оплати, умов і охорони праці, соціальних питань та зайнятості населення, соціального захисту населення;

– забезпечення законності, охорони громадського порядку і прав громадян;

– міжнаціональних відносин;

– молодіжної політики, охорони материнства і дитинства;

– управління майном АРК у порядку, визначеному Верховною Радою АРК.

Рада міністрів АРК здійснює управління майном, яке перебуває на балансі Ради міністрів АРК, засновує друкований орган Ради міністрів АРК, здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією АРК, законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК, прийнятими в межах її компетенції.

Відносини органів влади Автономної Республіки Крим з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у власності АРК, будуються на основі їх підзвітності й підконтрольності органам влади АРК у межах і формах, передбачених законами України і відповідно до них Конституцією АРК, нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК, прийнятими в межах її компетенції. Відносини органів влади АРК з підприємствами, установами і організаціями інших форм власності, а також з тими, які не перебувають в її управлінні, будуються на договірній і податковій основі та здійснюються в межах і формах, передбачених законодавством України. З питань, віднесених до відання АРК, підприємства, установи і організації, які не належать АРК, зобов’язані надавати відповідну інформацію на вимогу органів влади автономії.

Рада міністрів АРК забезпечує взаємодію органів виконавчої влади АРК з правоохоронними органами з питань громадської безпеки, охорони правопорядку і дотримання законності.

Основною організаційною формою діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим є засідання, яке вважається правомочним, якщо на ньому присутні більшість складу Ради міністрів АРК.

Рада міністрів АРК у межах своєї компетенції має право скасовувати акти міністерств і республіканських комітетів АРК, інших підвідомчих їй органів, а з питань виконання державних функцій і повноважень – також акти місцевих державних адміністрацій, якщо вони прийняті з порушенням Конституції України, законів України, актів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України.

Рада міністрів АРК у межах своєї компетенції видає постанови, рішення і розпорядження, обов’язкові до виконання на всій території республіки. У порядку, який визначається Верховною Радою АРК, Рада міністрів АРК укладає договори та угоди з питань, віднесених до відання АРК.

Робочим апаратом Ради міністрів АРК є Управління справами Ради міністрів АРК (далі – Управління), яке у своїй діяльності керується законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК, а також Положенням про нього, затвердженим постановою Ради міністрів АРК від 25 серпня 1998 р.№250 .Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

 Основними завданнями Управління справами Ради міністрів АРК є організаційне, фінансово-господарське і матеріально-технічне забезпечення діяльності Ради міністрів АРК.

Відповідно до цих завдань Управління здійснює такі функції:

– організує взаємодію Ради міністрів з Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою АРК, Представництвом Президента України в АРК, міністерствами і республіканськими комітетами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями;

– здійснює підготовку внесених у встановленому порядку проектів законів, нормативно-правових актів, постанов Верховної Ради АРК, постанов і розпоряджень Ради міністрів АРК для їхнього розгляду Радою міністрів, готує відповідні висновки щодо їхньої обгрунтованості і законності;

– розробляє проекти планів роботи Ради міністрів АРК, здійснює контроль за своєчасним поданням міністерствами, республіканськими комітетами, іншими республіканськими і місцевими органами виконавчої влади проектів рішень, доповідей, довідок, інших матеріалів відповідно до планів роботи і доручень Ради міністрів;

– здійснює організаційне забезпечення засідань Ради Міністрів, його робочих органів, ведення й оформлення протоколів і прийнятих рішень;

– організує перевірку виконання міністерствами, республіканськими комітетами, іншими республіканськими й місцевими органами виконавчої влади Законів України і нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Указів і розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, постанов і розпоряджень Ради міністрів, доручень Голови Ради міністрів і його заступників з питань, віднесених до компетенції Управління;

– організує прийом громадян і розгляд їхніх листів, аналізує й узагальнює пропозиції, що містяться в них; розробляє заходи, спрямовані на виявлення причин, що породжують обґрунтовані скарги і зауваження громадян;

– проводить роботу, пов’язану з добором, розстановкою кадрів Управління, створенням надійного резерву кадрів, реалізує заходи для поліпшення організації й підвищення ефективності роботи співробітників Управління;

– бере участь у підготовці, доборі і розстановці керівних кадрів республіканських і місцевих органів виконавчої влади, веде їхній облік, готує пропозиції щодо укомплектування цих органів висококваліфікованими фахівцями, організує перепідготовку і підвищення кваліфікації державних службовців, забезпечує підготовку нагородних документів;

– забезпечує чітке ведення діловодства, єдиний порядок надходження, опрацювання документів і ефективний контроль за їхнім проходженням у всіх підрозділах Управління, дотримання режиму секретності і службової таємниці;

– аналізує протоколи засідань виконкомів місцевих рад, рішення райдержадміністрацій, готує пропозиції щодо скасування рішень, які суперечать чинному законодавству, а також узагальнює матеріали про діяльність державних органів і організацій з відповідними висновками і пропозиціями;

– готує інформацію про роботу Ради міністрів для преси, радіо і телебачення. Аналізує матеріали про діяльність Ради міністрів Автономної Республіки Крим, що надходять із засобів масової інформації, інших джерел;

– здійснює контроль за виконанням законодавчих і нормативних актів по зміцненню правопорядку і громадської безпеки на території Автономної Республіки Крим;

– забезпечує контроль за виконанням нормативних актів з оборонних питань, цивільної оборони, підготовки і проведення призову молоді на дійсну військову службу;

– враховує і систематизує закони і нормативні акти України й Автономної Республіки Крим, веде еталонний банк даних правової інформації;

– здійснює контроль за станом обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, правильністю розподілу житлової площі, обміну, передачі житлових приміщень і придбання житла в особисту власність громадян у виконкомах міських рад і райдержадміністраціях;

– забезпечує ефективну і безперебійну роботу персональних комп’ютерів та іншої оргтехніки, впровадження перспективних систем документаційного забезпечення структурних підрозділів Управління;

– здійснює матеріально-технічне і господарсько-побутове забезпечення діяльності Ради міністрів;

– виконує інші функції, що випливають із покладених на Управління завдань;

Управління очолює міністр Ради міністрів АРК, який:

– здійснює безпосереднє керівництво діяльністю Управління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Управління завдань і функцій;

– підписує (другий підпис після Голови Ради міністрів) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також додатки до постанов і розпоряджень Ради міністрів;

– доповідає Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим про готовність проектів постанов і розпоряджень Ради міністрів АРК;

– розподіляє обов’язки між своїми заступниками, встановлює ступінь їхньої відповідальності за виконання покладених на них обов'язків;

– визначає порядок роботи управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Управління;

– затверджує штатний розклад Управління, призначає на посади і звільняє з посад працівників Управління;

– вносить Раді міністрів Автономної Республіки Крим пропозиції щодо призначення і звільнення з посад своїх заступників;

– вносить пропозиції Голові Ради міністрів по кандидатурах на посади голів районних державних адміністрацій. Погоджує кандидатури для призначення на посади заступників голів районних державних адміністрацій;

– погоджує структуру, граничну чисельність районних державних адміністрацій, пропозиції щодо реорганізації їх апаратів управління в межах повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

– видає накази, інші акти з питань, що входять до його компетенції;

– має інші повноваження, надані йому Радою міністрів.

Для здійснення своїх функцій міністр Ради міністрів має право:

– залучати у встановленому порядку з метою відпрацювання питань, внесених на розгляд Ради міністрів, працівників міністерств, республіканських комітетів, інших органів виконавчої влади, державних установ і організацій, провідних вчених і фахівців;

– одержувати від органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для Ради міністрів;

– повертати міністерствам, республіканським комітетам, іншим органам виконавчої влади документи, інші матеріали, внесені до Ради міністрів з порушенням установленого регламенту;

– вивчати стан справ в органах, підпорядкованих Раді міністрів, з питань, що відносяться до компетенції Управління;

– брати участь у засіданнях колегій міністерств, республіканських комітетів, інших органів виконавчої влади, а також направляти на ці засідання працівників Управління;

– організовувати наради за участю керівників органів виконавчої влади.

Міністр Ради міністрів має заступників, у тому числі першого. Заступники міністра Ради міністрів призначаються на посаду і звільняються з посади Радою міністрів АРК. Заступники міністра Ради міністрів відповідно до розподілу обов’язків координують і контролюють роботу управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Управління, забезпечують своєчасну підготовку матеріалів для розгляду Радою міністрів, виконують доручення Голови Ради міністрів, Міністра Ради міністрів, здійснюють взаємодію з міністерствами, республіканськими комітетами, іншими органами виконавчої влади в межах своїх повноважень. Перший заступник заміщає міністра Ради міністрів на час його відсутності.

До організаційної структури Управління входять управління, відділи, сектори і патронатна служба керівництва Ради міністрів. Управління і відділи є основними структурними підрозділами Управління справами. У складі управлінь і відділів можуть створюватися сектори.

З метою забезпечення координації діяльності управлінь, відділів, функції яких тісно пов’язані між собою, вони можуть функціонально об’єднуватися у блоки. Функції керівника блоку покладаються міністром Ради міністрів на одного з його заступників, керівників управлінь або відділів. За виконання додаткових обов’язків керівникові блоку може бути встановлена персональна надбавка до посадового окладу.

Начальники управлінь і завідувачі відділів призначаються на посаду і звільняються з посади міністром Ради міністрів за узгодженням з Головою Ради міністрів.

До патронатної служби керівництва Ради міністрів відносяться: Управління служби Голови Ради міністрів, апарат при заступниках Голови Ради міністрів. Працівники патронатної служби призначаються на посади за погодженням з Головою Ради міністрів і відповідними заступниками Голови Ради міністрів.

Для здійснення функцій, покладених на підрозділи Управління, їх керівники, інші працівники, що є державними службовцями, наділяються необхідними правами і несуть відповідальність згідно з Законом України «Про державну службу», іншими нормативними актами, що регулюють порядок і умови проходження державної служби, Положенням про Управління та посадовими інструкціями.

Структура і гранична чисельність працівників Управління, що утримуються за рахунок коштів республіканського бюджету, затверджуються Верховною Радою АРК. Штатний розклад затверджується Радою міністрів АРК, а положення про структурні підрозділи – міністром Ради міністрів. Згідно зі Структурою Управління справами Ради міністрів АРК, затвердженою постановою Ради міністрів АРК від 25 серпня 1998 р. №250, до його складу входять наступні підрозділи:

1. Керівництво Управління справами;

2. Управління служби Голови Ради міністрів;

3. Апарат при заступниках Голови Ради міністрів;

4. Управління з громадських зв’язків та інформації;

5. Управління з організаційних питань;

6. Правове управління;

7. Управління кадрів і державної служби;

8. Управління з діловодства і документального забезпечення;

9. Управління з оборонних питань і режимно-секретної роботи;

10. Управління по взаємодії з правоохоронними органами і профілактиці правопорушень;

11. Господарсько-фінансове управління;

12. Відділ листів і прийому громадян;

13. Відділ по контролю за використанням житлового фонду;

14. Відділ інформаційних систем.

У віданні Управління перебувають підприємства й організації, які забезпечують діяльність Ради міністрів АРК. Діяльність усіх підпорядкованих Управлінню організацій здійснюється на підставі відповідних положень, статутів і т.п., які затверджуються або погоджуються Управлінням справами.

Згідно зі ст.15 Закону АРК «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» (в редакції постанови Верховної Ради АРК від 29.07.1998 р.), у системі республіканських та інших органів виконавчої влади АРК утворюються і діють:

1. Міністерства АРК: економіки; фінансів; палива та енергетики; курортів та туризму; агропромислового комплексу; культури; освіти; праці та соціального захисту; охорони здоров’я; архітектури та будівельної політики.

2. Державні комітети АРК: з житлово-комунального господарства; з охорони навколишнього середовища і природних ресурсів; з торгівлі й захисту прав споживачів; з фізичної культури і спорту; по земельних ресурсах; зі справ національностей і депортованих громадян; у справах сім’ї та молоді; з водного господарства; з лісового господарства і мисливських угідь; з інформації; з охорони і використання пам’яток історії та культури.

3. Інші органи виконавчої влади в АРК: Постійне представництво Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК у м.Києві; Комітет по преміях АРК; Державна інспекція з нагляду за технічним станом машин і обладнання при Раді міністрів АРК; Республіканська державна інспекція закупок і якості сільськогосподарської продукції Ради міністрів АРК; Республіканське управління державної ветеринарної медицини з ветеринарною інспекцією при Раді міністрів АРК; Комітет у справах релігій при Раді міністрів АРК; Комітет по науці та регіональному розвитку при Раді міністрів АРК; Управління зовнішніх зв’язків і протоколу Ради міністрів АРК.

Граничну чисельність республіканських та інших органів виконавчої влади АРК встановлено на рівні 982 одиниць, що фінансуються з республіканського бюджету АРК.

Розділ 8  Організація місцевого самоврядування в Україні - Глава 1 Загальнотеоретичні аспекти організації місцевого самоврядування в Україні - 1. Поняття і ознаки місцевого самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування – це комплексне, багатоаспектне явище, яке ще не має досить точного і єдиного наукового визначення. Натомість у науковій літературі є різні підходи до його характеристики. Спільним для різних концепцій є розгляд місцевого самоврядування в якості основоположної засади конституційного ладу, тобто в ролі одного з визначальних принципів організації та здійснення влади в суспільстві й державі, який полягає у встановленні децентралізованої системи управління, фінансово і організаційно відокремленої від державних органів. Конституційний принцип визнання та гарантованості місцевого самоврядування в Україні (ст.7) існує поряд з принципом поділу державної влади, доповнюючи поділ влад по горизонталі градацією по вертикалі.

Виступаючи, як окремий спосіб здійснення народом належної йому влади, як форма народовладдя (що випливає із ст. 5 Основного Закону України), місцеве самоврядування є однією з підвалин сучасної демократичної системи управління, вагомим засобом оптимізації державного управління, забезпечуючи можливість самостійного функціонування, без втручання органів державної влади, спираючись на самоорганізацію і самофінансування.

Місцеве самоврядування може розглядатися і як право громадян, населення певної території самостійно вирішувати питання місцевого значення. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад, причому забороняються будь-які дискримінаційні обмеження права громадян на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками (ст.3 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Закріплюючи поняття місцевого самоврядування, Європейська хартія місцевого самоврядування наголошує, що це право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти нею, діючи в рамках закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення. Дане визначення базується на так званій державницькій теорії самоврядування, обґрунтованій ще в ХІХ ст. німецькими вченими Р.Гнейстом і Л.Штейном, які бачили в місцевому самоврядуванні не самостійне завідування відмінними від державних місцевими справами, а покладення на місцеве співтовариство здійснення завдань державного управління, і тому самоврядування – це одна з форм організації місцевого державного управління. В Російській імперії ця теорія була розвинута ліберально налаштованими науковцями М.Лазаревським, О.Градовським та В.Безоб­разовим.

 Конституція України у ст.140 дає наступне визначення місцевого самоврядування: це право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України. Тобто, вона надає право самостійно вирішувати місцеві справи тільки первинним суб’єктам місцевого самоврядування – громадам, а такий підхід переважно базується на громадівській теорії місцевого самоврядування, відповідно до якої громада має муніципальну владу, самостійну і незалежну від центральної влади по своїй природі, а «сутність самоврядування полягає в наданні місцевій общині права самій оберігати свої громадські інтереси і в збереженні за урядовими органами завідування одними тільки державними справами. Громадівська теорія, таким чином, виходить з протиставлення місцевої громади державі, вимагаючи, щоб громада і держава відали тільки свої власні інтереси».

Існує і так звана теорія муніципального дуалізму, згідно з якою органи місцевого самоврядування є незалежними від держави лише в суто громадських справах, а у сфері політичній розглядаються як органи держави, що виконують її функції й повноваження. Відповідно до цього й ті справи, які покликані вирішувати органи місцевого самоврядування, мають поділятися на так звані «власні», що здійснюються незалежно від державних органів і «делеговані» - під їх контролем та адміністративною опікою. Окремі елементи даної теорії прослідковуються в конструкції повноважень органів місцевого самоврядування, які закріплює Закон «Про місцеве самоврядування в Україні».

У порівнянні з конституційним положенням, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» більш відповідає Європейській хартії місцевого самоврядування (яка у нас була ратифікована вже після прийняття Основного Закону), оскільки під місцевим самоврядуванням розуміє не тільки гарантоване державою право, але і реальну здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України.

Отже, на сьогодні неможливо однозначно визначити теоретичну базу місцевого самоврядування в нашій країні, оскільки місцеве самоврядування одночасно поєднує в собі як державні так і громадські елементи, а органи місцевого самоврядування займаються як місцевими справами, так і виконують повноваження, надані їм органами державної виконавчої влади.

Аналіз поняття місцевого самоврядування як форми і способу організації влади на місцях дає можливість визначити місцеве самоврядування як специфічну форму публічної влади, яка самостійно реалізується суб’єктами місцевого самоврядування щляхом вирішення в рамках законодавства питань місцевого значення і не входить у систему державної влади.

Виходячи з цього, можна виділити кілька ознак місцевого самоврядування:

1. Місцеве самоврядування займає особливе місце в механізмі управління суспільством і державою, виступаючи специфічною формою публічної влади, яка не є складовою частиною механізму державної влади.

2. Місцеве самоврядування має особливий об’єкт управління – питання місцевого значення – предмети відання, перелік яких закріплюється законодавством.

3. Одним із специфічних суб’єктів місцевого самоврядування є територіальна громада. І специфіка полягає в тому, що на місцевому рівні можна розглядати перетворення територіальної громади з учасника управління в його первинного суб’єкта. Як відомо, під управлінням розуміють будь-який цілеспрямований вплив суб’єкта управління на об’єкту управління. Але в умовах самоврядування очевидно сильнішим є вплив управлінської системи самої на себе. Таким чином, є не дві системи – управлінська і та, якою управляють, а одна – самоуправлінська.

4. Самостійність місцевого самоврядування, яка знаходить свій вияв у організаційній і матеріально-фінансовій відокремленості, самостійному вирішенні місцевих справ у рамках компетенції, закріпленої законодавством, самостійній відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Для існування місцевого самоврядування необхідні певні умови, які деякі автори іменують критеріями місцевого самоврядування:

Першим таким критерієм є правова оформленість, наявність самостійної правової основи діяльності, яка дає можливість і гарантує реалізацію права населення на місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування, компетенція його органів, межі його здійснення в Україні визначаються законодавчо, а правовою основою діяльності виступають:

1. Українське законодавство – Конституція України, закони «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15.07.1997 р. №452/97-ВР, «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР, «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14.01.1998 р. №14/98-ВР, «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів» від 04.02.1994 р. №3949-XII, «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III, «Про столицю України – місто-герой Київ» від 15.01.1999 р. №401-XIV, «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.1991 р. №1286-XI, Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затверджене Постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 р. №3748-XII, Хартія українських міст, прийнята 26.06.1997 р. Загальними зборами Асоціації міст України. Крім того, компетенція органів місцевого самоврядування деталізується у галузевому законодавстві.

2. Міжнародно-правові акти – Всесвітня декларація місцевого самоврядування, прийнята 26.09.1985 р. Всесвітньою асоціацією місцевого самоврядування, Європейська декларація прав міст, прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи (CLRAE) Ради Європи 18.03.1992 р., Європейська хартія міст, прийнята 17-19.03.1992 р. у Страсбурзі, Хартія Конгресу місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ), ухвалена Комітетом Міністрів 14.01.1994 р.;

3. Локальне законодавство – статути територіальних громад, регламенти місцевих рад, положення про символіку територіальної громади та інші акти, які приймаються органами і посадовими особами місцевого самоврядування.

Другим критерієм місцевого самоврядування виступає наявність власних ресурсів, матеріально-фінансової основи у вигляді місцевого бюджету і комунальної власності, чітке розмежування державної й комунальної власності.

Умовою існування місцевого самоврядування є також узгодження місцевих інтересів з регіональними і загальнодержавними. Цей баланс в Україні забезпечується законодавчим закріпленням кола місцевих питань, поєднання власних і делегованих повноважень, координаційною діяльністю обласних і районних рад, поєднанням у системі місцевого самоврядування безпосередньої і представницької демократії.

В якості четвертого критерію можна назвати наявність кваліфікованих кадрів, які можуть професійно реалізовувати функції управління, тобто муніципальної служби, що отримала останнім часом досить детальне законодавче врегулювання.