1.3. Загальні основи ринкової економіки План

1. Характеристика товарного виробництва.

2. Сучасний ринок, його структура і функції. Інфраструктура ринку

3. Конкуренція та монополія в ринковій системі

4. Класифікація ринкових структур

1. Характеристика товарного виробництва.

Форма суспільного виробництва — це певний спосіб організації господарської діяльності.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: на­туральну і товарну.

Натуральне господарство — такий тип органі­зації виробництва, при якому люди виробляють про­дукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і при­значені для власного та внутрішнього господарсько­го споживання безпосередніми виробниками.

Основні риси натурального господарства:

1.Замкнутість економічної діяльності. Кожна господарська одиниця відокремлена від інших, спирається на власні ви­робничі та природні ресурси, забезпечує себе всім необхід­ним для життя, тобто є самодостатньою

2. Ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах вироб­ництва та найпростішій організації праці. Законом його роз­витку, як правило, є просте відтворення

3. Відсутність обміну. Продукція розподіляється між учасни­ками господарства і безпосередньо надходить до їхнього осо­бистого й виробничого споживання без зворотних зв'язків

4. Панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталіс­тичних формаціях

Товарне виробництво — це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробля­ються не для споживання їх виробниками, а спеціаль­но для обміну, для продажу на ринку.

Основні риси товарного господарства:

1. Товарне виробництво є не замкнутою, а відкритою економічною фор­мою господарства.

2. Між виробниками існують господарські зв'язки, опосередковані через обмін продуктами їхньої праці (товарами). При цьому виробники є економічно вільними у виборі товарів і парт­нерів.

3. Товарне виробництво функціонує і розвивається на за­садах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших.

Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і розвинуте.

Просте товарне виробництво — це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працю­ють на ринок. Притаманне докапіталістичним суспільствам.

Розвинута форма товарного виробництва — це ви­щий і ефективніший ступінь товарної організації госпо­дарства, заснований на великій приватній власності, найма­ній праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістич­ному суспільству. Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.

Економічне благо в умовах товарного виробництва на­буває форми товару.

Товар – це економічне благо, що задовольняє пев­ну потребу людини і використовується для обміну. Товар – це продукт праці, який має дві властивості :

• задовольняти будь-яку потребу;

• мати здатність обмінюватися на інші товари.

Перша властивість має назву споживчої вартості, тобто корисність речі робить її споживчою вартістю за такими формами:

• індивідуальна споживча вартість є корисністю для одного виробника продукту;

• суспільна споживча вартість є визнанням корисності іншими потенційними споживачами.

Своєрідним конкурентом категорії “споживча вартість” є слово “цінність”, яке відображає суб’єктивно-об’єктивний характер корисності для людини.

Друга властивість є вартістю, але на поверхні явищ вартість має форму мінової вартості.

Мінова вартість – це пропорція обміну одного товару на інший, яка постійно змінюється у часу і просторі. Два якісно різних блага, що обмінюються, мають тільки один загальний знаменник – те, що вони є продуктом праці.

Відрізняють індивідуальну і суспільно необхідну працю.

Індивідуальна праця притаманна окремому виробнику, який витрачає індивідуальний робочий час.

Суспільно необхідна праця зі суспільно необхідним робочим часом визначається типовими (середніми, нормальними) умовами в даному суспільстві. Саме суспільно необхідна праця, яка необхідна для виготовлення товару, - це його вартість.

Одночасне поєднання в одному товарі двох властивостей пояснюється двоїстим характером праці.

Конкретна праця створює споживчу вартість і являє собою доцільну сукупність професійних, кваліфікованих операцій з використанням особливих засобів виробництва і отриманням якісно особливого результату – товару.

Абстрактна праця – це сукупність фізичних і інтелектуальних зусиль людини безвідносно до доцільності й якісної особливості продукту. Тому саме абстрактна праця створює вартість і може вимірюватися робочим часом, зокрема, суспільно необхідним.

Єдиний процес праці здатний аналізуватися з позиції складності.

Проста праця не потребує кваліфікації та під силу кожному працездатному.

Складна праця – це кваліфікована діяльність з обов’язковою попередньою підготовкою.

На величину вартості впливають продуктивна сила та інтенсивність праці. Продуктивна сила описує конкретні особливості трудового процесу, зменшує вартість одиниці продукції, але не змінює загальної вартості усієї товарної маси. Інтенсивність описує загальні витрати зусиль, тому впливає на сумарну вартість без зміни вартості одиниці продукції.

Конкретна праця є приватною у зв’язку з відображенням індивідуального трудового внеску окремого виробника. Абстрактна праця є суспільною у зв’язку з вирівнюванням витрат трудових зусиль робітника. Таким чином, суперечність між конкретною і абстрактною працею виявляється в протистоянні приватного і суспільного труда при ринковому визнанні корисності товару.

Закон вартості — це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Якщо вартість товару повин­на детермінувати два фактори — витрати праці та ступінь цінності його для споживача, то еквівалентність обміну, відпо­відно до закону вартості, припускає еквівалентність обох фак­торів.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції:

1. Регулює пропор­ції суспільного виробництва, ос­кільки на його ос­нові проходить стихійний розпо­діл (через ринок) капіталів і робочої сили між окреми­ми галузями ви­робництва.

2. Стимулює розви­ток продуктив­них сил, спонука­ючи товаровироб­ника вводити нову техніку і вдоско­налювати методи організації вироб­ництва, стихійно регулює суспільне виробництво;

3. Обумовлює дифе­ренціацію това­ровиробників, тобто збагачення одних і банкрут­ство інших

У класичному вигляді цей закон діяв лише в умовах капіталістичної ринкової економіки вільної конкуренції. Однак основні його риси притаманні й сучасній ринковій економіці, у якій суттєво зросла роль держави стосовно ре­гулювання ринкових процесів. Саме у доповненні та взає­модії ринок і держава створюють оптимальний господарсь­кий механізм регулювання сучасної змішаної ринкової економіки.

Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші – це категорія товарного виробництва і товарного обігу.

Гроші – особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

У розвинутому товарному господарстві гроші як загальний еквівалент виконували п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світових грошей.

Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів, надаючи їй форму ціни.

Ціна – це грошове вираження вартості товару. Функція грошей як міри вартості реалізується через масштаб цін. Масштаб цін – це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється для виміру товарних цін. За сучасних умов першу функцію грошей виконує споживчий кошик, який має реальну вартість.

Функцію засобу обігу гроші виконують реально як посередник між продавцем і покупцем. Виконання даної функції забезпечується за допомогою готівкових (металевих і паперових) і безготівкових грошей (з використанням розрахункових і поточних рахунків). Функцію засобу платежу гроші виконують реально при розриві в часу купівлі й продажу товару. Йдеться про кредитування, авансування, попередню оплату, сплату податків та ін. Саме з даною функцією виникла потреба в існуванні кредитних грошей як боргових зобов’язань у вигляді облігацій, боргових розписок, векселів, банкнот і деяких інших цінних паперів.

Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб у вигляді у вигляді запасів золота та інших дорогоцінних металів. За сучасних умов поруч зі золотом функцію нагромадження виконують срібло, метали платинової групи (іридій, паладій, платина), дорогоцінні каміння, інші матеріальні й нематеріальні активи, насамперед, вільно конвертована валюта.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, надання кредитів та іншими угодами. Первісно цю функцію виконувало тільки золото. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях: як загальний платіжний засіб; як загальний купівельний засіб; як загальне втілення суспільного багатства нації.