- •Модуль і змістовий модуль і. Категорії особливо небезпечних інфекцій. Ознаки. Збудники. Історія вивчення, правила роботи Тема 1. Категорії особливо небезпечних інфекцій
- •Ентерококи
- •Клостридії
- •Бактерії групи Proteus
- •Патогенні стафілококи
- •Патогенні стрептококи
- •Термофільні організми в патогенезі захворювань людини
- •Збудники бактеріальних кишкових інфекцій
- •Збудники харчових інфекційних хвороб людини
- •Збудники черевного тифу та паратифів
- •Збудники дизентерії
- •Класифікація бактерій роду Shigella
- •Збудник холери
- •Диференціація холерних вібріонів
- •Збудники харчових токсикоінфекцій
- •Збудники гострих сальмонельозних гастроентеритів
- •Збудники ешеріхіозів
- •Бактерії роду Proteus
- •Бактерії виду Bacillus cereus
- •Бактерії виду Clostridium perfringens
- •Збудник ботулізму
- •Ентерококи
- •Бактерії родів Citrobacter, Hafnia, Klebsiella, Serratia, Providencia та інших родів родини Enterobacteriaceae
- •Змістовий модуль 2. Мікробіологія особливо небезпечних інфекцій Тема 1. Мікробіологія чуми і псевдотуберкульозу та кишкового ієрсініозу
- •Тема 2. Збудники бруцельозу
- •Тема 3. Мікробіологія туляремії
- •Тема 4. Мікробіологія сапу та меліоідозу
- •Тема 5. Мікробіологія сибірської виразки
- •Тема 6. Патогенні лістерії та хвороби, які вони викликають
- •Морфологічні, культуральні та фізіолого-біохімічні властивості. L. Monocytogenes відноситься до роду Listeria. Рід названо на честь шотландського хірурга Лістера.
- •Тема 7. Патогенні спірохети
- •Морфологічні, культуральні та фізіолого-біохімічні властивості. Збудник лептоспірозу Leptospira interrogans відноситься до роду Leptospira.
- •Модуль іі змістовий модуль і. Внутрішньоклітинні паразити – рикетсії та хламідії Тема 1. Рикетсії та хвороби, які вони викликають
- •Тема 2. Патогенні хламідії та захворювання, які вони викликають
- •Змістовий модуль іі. Патогенні гриби Тема 1. Патогенні гриби та захворювання, які вони викликають
- •Тема 2. Поверхневі мікози
- •Тема 3. Мікози, які викликаються умовно-патогенними грибами
Бактерії роду Proteus
Бактерії р. Proteus широко розповсюджені у природі: грунті, воді, інших об'єктах. Їх також можна виділити із вмісту шлунково-кишкового тракту. Proteus vulgaris вперше було виділено із зіпсованого м'яса в 1885 р. Штами P. vulgaris, виділені при харчових отруєннях, малоактивні в біохімічному відношенні. Вони повільно розчиняють желатину, часто не ферментують сахарозу та мальтозу, не утворюють індолу.
Джерелом харчової токсикоінфекції може бути також людина-бактерієносій, яка працює на харчовому підприємстві. Обов'язковою умовою виникнення харчових захворювань, викликаних бактеріями р. Proteus, є вживання продуктів, густо забруднених цими мікроорганізмами та їхніми токсинами. Здійснюється сумісний вплив на організм людини бактерій, що розмножуються в кишечнику, та ендотоксинів, які потрапили з їжею, та тих, котрі звільнилися в результаті руйнування мікроорганізмів in vivo. Протеї високопатогенні для дітей раннього віку. Дитячий організм надзвичайно чутливий до токсичних продуктів, які утворюють ці бактерії в кишечнику. Механізм харчових токсикоінфекцій у дорослих подібний до механізму сальмонельозних захворювань аліментарного походження.
Токсиноутворення. Багато штамів бактерій роду Proteus виділяють у субстрат термостабільні токсичні речовини. S-форми цих бактерій синтезують термостабільні ендотоксини, подібні аналогічним речовинам інших грамнегативних бактерій. Багато штамів протеїв проявляють гемолітичну активність.
Антигенна структура, патогенність. Антигенна структура протеїв дуже різноманітна і нагадує подібну структуру сальмонел. Належність до певної групи визначають за реакцією аглютинації зі специфічними О- та Н-сироватками.
Бактерії р. Proteus відносяться до умовно-патогенних мікроорганізмів. Вони зустрічаються в кишечнику здорових людей у 6 – 8% випадків. Їх часто виділяють із осередків запалення (виділень ран, які погано загоюються, при хронічних інфекціях сечостатевих органів тощо). В окремих випадках представники цього роду можуть стати основними збудниками гнійних та септичних захворювань. Окремі представники р. Proteus можуть викликати харчові токсикоінфекції. При цих захворюваннях їх виділяють у 60 – 100% випадків.
Лабораторна діагностика. Доказом етиологічної ролі бактерій р. Proteus у харчових токсикоінфекціях є виділення великої кількості цих бактерій із блювотиння, випорожнень хворих чи із продуктів, які стали причиною захворювання. Для визначення кількісного вмісту бактерій р. Proteus потрібно здійснити титраційні посіви досліджуваних матеріалів у агар за Шукевичем, або в накопичувальне середовище Мюллера з подальшим висівом на МПА. Ідентичність культур, виділених із різних об'єктів, встановлюють за допомогою проби Дінеса. Для цього роблять точковий посів порівнювальних культур на дві половини чашки Петрі з МПА і спостерігають за зустрічним роїнням (Н-форма протея дає на МПА характерний повзучий ріст у вигляді ніжної вуалі блакитно-димчатого кольору). Якщо культури ідентичні, то колонії зливаються, а якщо Н-антигени досліджуваних штамів мікроорганізмів різні, то ділянки роїння розділяються демаркаційною лінією.
Важливим доказом етиологічної ролі бактерій р. Proteus при харчових токсикоінфекціях є зростання рівня антитіл у крові хворих людей. Кров досліджують на 8 – 10 добу і 18 – 21 добу.
Профілактика харчових токсикоінфекцій, обумовлених бактеріями р. Proteus, така ж як і при харчових токсикоінфекціях, викликаних іншими збудниками цих захворювань.