Ліквідація банків

Банківська система функціонує переважно на комер­ційних засадах, тому їй притаманні процеси, характерні для підприємницьких структур, а саме численні випадки розорен­ня банків, їх банкрутства та ліквідації. За більш як десять років свого існування банківська система України втратила майже 100 банків. І нині чимало банківських установ перебувають у стадії ліквідації.

Процедура ліквідації банків є дуже суворо регламенто­ваною. Ліквідація банку може проводитися з ініціативи власників банку, з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про гос­подарські товариства, з урахуванням особливостей, пе­редбачених Законом "Про банки і банківську діяльність" за згодою Національного банку України. Національний банк надає згоду на ліквідацію банку, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів, а кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, визначеним у ст. 90 закону "Про банки і банківську діяльність".

Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" та нормативи о-правових актів На ціонального банку України. Для процедури ліквідації та розгляду справи в суді обов'язково повинен бути висновок Національного банку України, щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відкликання банківської ліцензії призводить до не­можливості банком проведення банківських операцій, тобто передусім - залучення вкладів, надання кредитів, ведення розрахунково-касового обслуговування третіх осіб та інших. Також автоматично закінчується дія письмового дозволу Національного банку Україна на проведення окремих опе­рацій, оскільки він дійсний тільки при наявності банківської ліцензії, відповідно до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

Національний банк України зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку, якщо банк-боржник не спроможний виконати свої зобов'язання, відпо­відно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу.

Ліквідатора призначає орган, який ініціював рішення про ліквідацію. Ліквідатор приступає до виконання своїх обо­в'язків негайно після відкликання банківської ліцензії.

Національний банк може відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку виключно в таких випадках:

а) якщо було виявлено, що документи, надані для отри­мання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію (зокрема те, що статутний капітал банку на час його державної реєстрації сформований з непідтверджених джерел і внаслідок цього були фальсифіковані прогнозні показники діяльності банку, надані Національному банку для отримання банківської ліцензії);

б) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

в) у разі порушення вимог Закону про банки або нор­мативно-правових актів Національного банку, що спри­чинило значну втрату активів або доходів і настання неплато­спроможності банку;

г) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення діяльності банку в правову відпо­відність до вимог Закону про банки та нормативно-правових актів Національного банку;

ґ) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Рішення про відкликання банківської ліцензії та при­значення ліквідатора приймається Правлінням Національного банку та оформляється відповідною постановою. Одночасно за цією постановою також:

• призначається ліквідатор. У разі призначення лікві­датором службовця Національного банку визначаються інші службовці Національного банку, які братимуть участь у ліквідаційній процедурі;

• припиняються повноваження правління (ради дирек­торів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здій­снював управління банком;

• надається доручення керівникам відповідного терито­ріального управління Національного банку та Центральної розрахункової палати вжити заходів щодо припинення банком активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в Національному банку, з дня отримання цього рішення;

• надається доручення Департаменту реорганізації та ліквідації банків підготувати обґрунтований висновок щодо відповідності вимогам банківського законодавства особи, призначеної Національним банком ліквідатором;

• надається доручення Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді;

• надається доручення Генеральному департаменту банківського нагляду повідомити контрольні органи інших держав, у яких банк мав філії або кореспондентські відносини з іноземними банками;

• зазначаються інші заходи, потрібні для здійснення процедури ліквідації конкретного банку.

Процедура ліквідації банку має бути завершена не пізніше трьох років з дня прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії.

10