Запровадження тимчасової адміністрації в банках

Більш жорстким заходом впливу на банки є призначення тимчасової адміністрації. Законодавчо цей захід впливу за­кріплений у ст. 75-86 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та розділі 5 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ 28.08.2001 № 369. У цих нормативно-правових актах визначено порядок призначення та діяльності тимчасової адміністрації.

Тимчасова адміністрація є спеціальним органом для тимчасового управління банком у стані фінансової скрути. Вона створю­ється та призначається рішенням Правління НБУ відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 75).

Процедура тимчасової адміністрації застосовується Національним банком для тимчасового управління банком з метою забезпечення схоронності капіталу й активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його плато­спроможності й ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану. Тимчасова адміністрація призначається в разі істотної загрози платоспроможності банку..

Функції тимчасової адміністрації виконує тимчасовий адміністратор - юридична або фізична особа, призначена Національним банком, для якого визначається термін та повноваження. Під час виконання своїх обов'язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до пред­ставника Національного банку. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно з законодавством України.

З дня призначення тимчасового адміністратора повнова­ження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з часу їх укладення. Термін повноважень тимчасового адміністратора не може перевищувати одного року з дня його призначення.

До участі в тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію (у тому числі, якщо їх незаконні дії в минулому не спричинили банкрутства банку або іншого суб'єкта підприємницької діяльності), економічну чи юридичну освіту та досвід роботи в банківській системі. Для керівника тимчасової адміністрації та тимчасового адміністратора - фізичної особи досвід роботи в банківській системі має становити не менше п'яти років, у тому числі на керівних посадах не менше трьох років. Керівник тимчасової адміністрації приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень, а також виконує функції загальних зборів, ради банку, правління (ради директорів) щодо контролю та управління банком, а також організаційно-розпорядчі функції, пов'язані з виконанням обов'язків керівника банку (підписує накази про звільнення, переведення працівників банку, підписує від імені банку претензії до боржників, а також позови та заяви до суду тощо).

Після оцінки фінансового стану банку тимчасовий адміністратор складає план тимчасового адміністратора на період його призначення, який надалі може змінюватися залежно від проблем, що можуть виникати під час тимчасового управління банком. План тимчасового адміністратора має містити:

• цільові показники, яких планується досягти за період тимчасового управління;

• комплекс заходів для досягнення поставлених цілей (заходи фінансового оздоровлення або санації банку, підго­товки банку до продажу, реорганізації або ліквідації);

• інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку.

Тимчасовий адміністратор щомісяця звітує про свою діяльність.

З метою стабілізації діяльності банку (фінансового оздоров­лення) або підготовки банку до продажу тимчасовий адміністра­тор (залежно від конкретної ситуації, що склалася в банку):

а) розробляє (у разі потреби) разом з фахівцями банку програму фінансового оздоровлення з визначенням еконо­мічного ефекту реалізації запланованих заходів у грошовому вираженні, організовує і контролює її виконання;

б) приймає рішення (у разі потреби) про збільшення статутного капіталу банку шляхом видання наказу та здійснює процедуру збільшення статутного капіталу згідно з чинним законодавством;

в) приймає рішення (у разі потреби) про скликання загальних зборів учасників шляхом видання наказу та здійснює процедуру скликання та проведення загальних зборів учасників згідно з чинним законодавством України;

г) обмежує чи зупиняє проведення окремих операцій банку, які визнає низькорентабельними або збитковими, або надто ризиковими для банку. Обмежує залучення вкладів (депозитів) за новими угодами з фізичними особами з метою захисту інтересів вкладників;

ґ) уживає заходів щодо погашення простроченої та пролонгованої заборгованості за наданими кредитами та іншої простроченої дебіторської заборгованості;

д) у разі виявлення збиткових або неефективних для банку угод розриває їх у порядку, установленому чинним законо­давством України;

е) продає активи банку та вживає заходів щодо погашення заборгованості за активними операціями банку, які на думку тимчасового адміністратора (залежно від причин, що зумовили погіршення фінансового стану банку) мають бути відповідно продані або повернені з метою підвищення платоспро­можності, ліквідності банку та/або погашення боргу перед кредиторами;

є) подає позови до суду;

ж) зупиняє виплату дивідендів чи розподіл капіталу банку в будь-якій формі до завершення виконання заходів фінан­сового оздоровлення та стабілізації діяльності банку;

з) надає територіальному управлінню для розгляду на засіданні Правління Національного банку пропозиції про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

і) організовує за згодою Національного банку продаж чи реорганізацію банку;

ї) виконує інші функції щодо оздоровлення банку.

Контроль за діяльністю тимчасового адміністратора покладається на територіальне управління Національного банку.

З метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на термін не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів може застосовуватися під час тимчасової адміні­страції за постановою Правління Національного банку. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується, зокрема, на термін підготовки програми санації (продажу) банку або програми фінансового оздоровлення.

Припинення діяльності тимчасової адміністрації означає відновлення повноважень правління (ради директорів), ради та загальних зборів банку - у разі стабілізації діяльності банку або набуття повноважень ліквідатором - у разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Керівники банку, які відсторонені на період діяльності тимчасової адміністрації від виконання своїх обов'язків, у разі продовження діяльності банку продовжують виконувати покладені на них обов'язки, якщо не прийнято рішення про їх звільнення з посади.

Якщо банк має недостатній рівень капіталізації (значно недокапіталізований або критично недокапіталізований) і має розрахункові документи, що не сплачені з вини банку, чи незадоволені вимоги кредиторів або значення нормативу миттєвої ліквідності (НЗ) становить менше 10 відсотків і надходжень не достатньо для підвищення ліквідності до нормативного рівня, то фінансове оздоровлення банку можливе лише із залученням додаткових коштів акціонерів/ учасників банку або його продажу іншим юридичним та/або фізичним особам (далі - інвесторам) для збільшення капіталу банку та погашення вимог кредиторів (тобто його санації).

Фінансове оздоровлення банку шляхом продажу його інвесторам здійснюється за програмою санації. Програма санації банку включає:

а) реструктуризацію капіталу банку (у т. ч. статутного капіталу банку та субординованого боргу, якщо він є). Реструктуризація капіталу банку передбачає виконання заходів, що забезпечують збільшення регулятивного капіталу до необхідного рівня;

б) реструктуризацію боргових зобов'язань банку (якщо є незадоволені вимоги кредиторів або очікується їх виникнення протягом наступних шести місяців);

в) заходи та термін підвищення (відновлення) платоспро­можності та приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства (прогнозні показники діяльності банку на час завершення програми санації мають відповідати встановленим Національним банком економіч­ним нормативам).