Глава XXVIII

Почуття сумніву і почуття впевненості...

12.Почуття сумніву відноситься до почуття впевненості, як почуття страху до почуття сміливості. Це, власне, не почуття, а властивість людини, що виражається в її діяльності і відобра­жається у формі почуття тільки тоді, коли, порушена сумнівом, вона знову повертається до свого звичайного рівня.

13.Як досвіди страху і його подолання перетворюють природжену, неусвідомлювану сміливість у свідому розумну мужність,точно так само сумнів, викликаний досвідами і досвідами ж зруйнований, перетворює сильну, уроджену впевненість в упевненість розумну, у популярність, тобто впевненість, засновану на досвіді і знанні, а не на вродженій властивості душі.

запасом рухів, викликаних у ньому невідомою для нас причиною. Зокрема ж, для людського організму запасним джерелом, чи, вірніше, запасною і кладовою фізичних сил, є маса крові, вироблювана з зовнішніх для організму запасних матеріалів, внесених в організм процесом харчування і подиху. Ці харчові матеріали і суть щирі запаси потенційних сил, зібраних із сил, розповсюджуваних Сонцем, що завжди можуть перетворитися в організмі в живі діючі сили. Усякий фізичний рух в організмі... відбувається не інакше, як споживаючи дану кількість живих сил, взятих усіма частинами організму з загального їхнього джерела — з маси крові. Розподіл цих запасних сил по організм} і переробка їх у живі діючі сили відбуваються самі собою, за законами організму, чи під впливом зовнішніх вражень, чи, нарешті, під впливом сваволі, що направляє цю переробку сил у ту чи іншу область психофізичної діяльності. <...>

Глава XXXII

Фізіологічне пояснення сваволі рухів

1. Спостерігаючи над рухами, що відбуваються в нашому орга­нізмі чи здійснюються ним, ми легко помітимо різке розходження в цих рухах. Одні з них відбуваються самі собою, не тільки поза нашою волею, але навіть поза нашою свідомістю, як, наприклад, рухи шлунку, почасти биття серця і т.д.; інші рухи відбуваються поза нашою волею, хоча, звертаючи на них увагу, ми можемо усвідомлювати їх і можемо, якщо захочемо, мати на них більш-менш помітний довільний вплив, такі подих, миготіння, позіхання, зсудомлені і взагалі рефлекторні рухи всякого роду, що мимоволі виникають при яких-небудь хвилюваннях душі. Третього роду рухи ми робимо довільно. Але, запитується, чим же істотно відрізняються довільні рухи від рефлекторних, чи мимовільних? Істотну,неперехідну лінію між ними кладе єдине почуття зусилля, для того щоб зробити довільний рух, ми здійснюємо помітне для нас зусилля, тоді як рухи мимовільні відбуваються самі собою, не тільки без усякого помітного зусилля з нашого боку, але навіть так, що ми, напроти, повинні вживати помітне зусилля, якщо захочемо затримати чи зупинити їх, як, наприклад, для того щоб затримати позіхання, мимовільний сміх, не мигнути оком і т.д. На підставі присутності чи відсутності цього особливого почуття зусилля, і тільки на цій єдиній шдставі, ми відокремлюємо рухи довільні від мимовільних.<...>

в. воля