Глава XXVII

Почуття подиву

10. ...Подив припускає попередні пізнання, яким нове явище суперечить, і... тому подив немислимий при абсолютному неуцтві. Для дитини всі явища нові, але вона нічому не дивується. Вона не здивувалася б навіть, якби бездушні речі самі собою стали рухатися, тому що в її розумі немає ще поняття, що таке предмети одухотворені і неживі. ...Подив однаково з'являється, коли ми бачимо зовсім новий для нас предмет чи хоча і знайомий, але не в очікуваних нами обставинах<...>

14. Ступені напруженості подиву дуже різноманітні. Від легкого ступеня здивування він може досягти до ступеня найсильнішого здивування — афекту. ...Усе нове і незвичайне... захоплює нас саме тим, що обіцяє нову сферу діяльності нашій душі.

17. Що ж стосується пристрасті до подиву, то вона може бути пристрастю сильної, допитливої душі, що кидається всюди, де вона чує для себе сильну роботу, чи мілкою пристрастю душі, що через брак інших занять любить лоскотати себе почуттям подиву. Такі забавні фахівці з відділу подиву дійсно трапляються досить часто, особливо в суспільствах, мало зайнятих і відлучених від участі в суспільних справах з якії-небудь причини. І чудово, що такі забавні люди навіть не люблять, щоб їм заважали дивуватися, пояснюючи їм по здоровому розумі дивуючі їх явища. От до цих людей застосовні слова Канта, що говорить, що «для слабких людей подив нечуваним речам приємний, тому що він звільняє їх від обов'язку міркувати і допомагає їм ставити й інших посередині свого власних невігластв»...

18.Найглибше і багатобічне } творення не зменшує здатності людини дивуватися, а тільки робить подив більш розумним<...>

19...Готові поняття і готові фрази, що сиплються в сучасне дитя з безлічі книг і безлічі вуст, перш ніж воно саме самостійно встигне подумати про що-небудь, складають велике зло сучасної цивілізації. В даний час потрібний людині сильний геній, щоб вибитися з готових фраз, вкладених в неї із самого дитинства, і глянути на природу... зрілим розумом і дитячим почуттям, так,щоб душа відчула подив до таких

і задоволення, коли переборювалися які-небудь перешкоди, і страждання, коли

з'являлися нові. Але увага його було звернена не на задоволення чи страждання, а... зосереджена на самій ідеї його праці, задоволення і страждання супроводжували його працю, як іскри супроводжують працю коваля. Ці красиві іскри загоряються і стухають, але не для того, щоб їх викликати, піднімає коваль важкий молот і опускає його на розпечене залізо: серйозна людина трудиться, діти ж ловлять самі іскри. Точно таке ж повне примирення великої психічної антиномії ми бачимо в житті всіх тих людей, що, захоплені якою-небудь ідеєю, віддали цій ідеї усе своє життя, не звертаючи уваги на те, чи доставляла вона їм насолоду чи страждання.

Але якщо таке повне примирення нашого прагнення до діяльності з нашою відразою від перешкод... ми зустрічаємо в дея­ких, виняткових особистостей, яких називають... чи безумцями, чи геніями, то часткове примирення цієї антиномії ми зустрічаємо в більшості людей. Художник, усідаючись за свою картину, зви­чайно, думає і про гроші, і про славу. Але... той художник, що ні на хвилину не захопиться самою працею, самим процесом створення картини... не створить нічого великого, нічого оригінального. Сільський хазяїн, звичайно, трудиться через гроші, але поганий той хазяїн, що не захоплюється зовсім самим господарством<…>

15.Але немає сумніву, що є і такі люди, що не зуміли знайти для себе діяльності, яка захопила б їх своєю ідеєю... і шукають праці без труднощів, словом, шукають задоволень. Але на цьому шляху погоні за насолодами зустрічається людина з іншим, настільки ж незмінним психічним законом, що однако­во тяжіє над тваринами і над людьми, але від якого одна тільки людина намагається вислизнути. Усі насолоди... купуються стражданнями. І от людина хоче обдурити природу, хоче по можливості зменшити страждання і виторгувати за нього в природи можливо більше насолоди. Але природу не можна обдури­ти... і вона платить за обман важким почуттям перенасичення, а потім... почуттям апатії, відрази від усіх насолод і від самого життя... З цих лещат природи людині вирватися не можна.

16.Почуття нудьги не має собі антагоніста в іншім почутті: антагоністом його є сам процес праці, у якому немає вже ні за­ доволення, ні невдоволення, а є тільки сама праця, тобто само­свідома діяльність. Задоволення і страждання, однаково як і інші відчування, страх, гнів і ін., можуть супроводжувати діяльність...відзначаючи її початок і закінчення, але в самій діяльності свідомості їх немає, а є... інші відчування [почуття розходження і подібності, розумової напруги,

14.Між сміливістю і впевненістю, точно так само, як між страхом і сумнівом, існує тісний зв'язок. Непевність у своїх силах дійсно позбавляє людини цих сил... Часто варто тільки запевнити людину, що в неї є сили, щоб сили в неї з явилися...

...Без упевненості людина нічого не може зробити: не може навіть рушити з місця. Чим більше впевненості в людині, що вона зробить ту чи іншу справу, тим більше ймовірності, що вона її зробить...

16....Сумнів і впевненість... з'єднавшись... з прагненнями фізичними і духовними... робляться явищем надзвичайно складним, що охоплює всю людину й обумовлює її вчинки.