Глава VIII

Прагнення до свідомої діяльності

1. Усі прагнення, перераховані нами в попередній главі,складають у сутності одне прагнення-прагнення бути, прагнення до існування і розширення цього існування в просторі і часі.

2. Поряд з цим органічним прагненням бути, яке належить бездушній природі... ми зауважуємо...прагнення, що йде якби врозріз з першим, — прагнення жити, спільне для всього живого,тобто для усього відчуваючого світу.

Це прагнення задовольняється за рахунок і добутих рослинними процесами, так що сили, заготовлювані рослинними процесами, йдуть не на один ріст і розмноження, але поглинаються частиною... процесами життя, тому що жити значить не що інше, як почувати, мислити і діяти…

3....Значення... голосу рослинної природи недоступно без­посередній свідомості людини... Душа кориться цьому голосу не тому, що 6 розуміла його зміст, -хоча і може зрозуміти його згодом, — але тому, що випробовує страждання, сполучені з непокорою йому. Ми бачимо навіть, що душа розвину га, повна уже своїх власних душевних інтересів,може не коритися голосу рослинної природи: може змусити тіло працювати до повного виснаження сил, може зовсім придушити статеві прагнення,може навіть відмовити тілу в їжі і, захоплена якою-небудь пристрасною ідеєю, довести виснаження тіла до голодної смер­ті. «Хто може вмерти,того не можна ні до чого примусити»,- гово­рив римлянин і це вираження

9. ...Спочатку це (прагнення душі до свідомої діяльності) тільки загальне прагнення, і душу задовольняє усяка свідома діяльність, тільки прийшлася б вона душі під силу. Але згодом людину природно захоплює та сфера діяльності, що вона сама же попередньо розробила і в якій потім душа її працює і ширше, і легше, і успішніше, чим у всіх інших. Але тому що ці сфери діяльності до нескінченності різноманітні... то звідси виникає нескінченна розмаїтість бажань, схильностей і пристрастей... У відношенні прагнення людини до свідомої діяльності розмаїтість людських бажань і схильностей ще набагато більше, ніж у відношенні задоволення потреб тілесних, котрі до деякої міри зберігають свою подібність в усіх людей<...>

12. Ще зрозуміліше стане нам це, якщо ми простежимо, хоча бігло, розвиток у душі якої-небудь пристрасті. Немає сумніву, що людина не народжується ні скупою, ні щедрою; але, дивлячись по тому, у чому знайде вона більше задоволення для своєї свідомої діяльності: у заощадженні грошей чи у витраті їх, — може утворитися в ній та чи інша схильність. Саме ж це розходження погляду, як надзвичайно влучно вказав Браун, може залежати навіть від випадковості, очевидно, дуже дрібної. Гроші — тільки символ чи знаряддя насолоди. Карбованець, залишаючись у нашій кишені, представляє собою безліч різноманітних насолод, той же самий карбованець, витрачений нами, дає нам одну насолоду, дуже невелику і часто незабаром забуту. Якщо хлопчику, наприклад, трапилося витратити свій перший гріш, про який він багато мріяв, на таке задоволення, що швидко зникло без сліду, і якщо дитя згадає той щасливий стан своєї душі, що він випробував, володіючи грошем, то душу його може наповнити жаль про витрачені гроші. Жаль же цей, повторюючись часто, може покласти в душі перші основи скнарості. Якщо ж хлопчик на свої перші гроші купив міцну і цікаву річ, що дає йому багато насолод, так що він забуде про щасливі хвилини, коли він був ще власником своїх грошей, то напрямок його схильностей може бути іншим<...>

19. Не тільки в одиничних особистостей, але й у цілих народів ми можемо помітити розмаїтість у душевному устрої, а звідси і розмаїтість відчувань, викликаних тими самими представленнями. Що розсердить і засмутить китайця, то може розсмішити француза, і навпаки: від чого француз прийде в сказ, то може дуже слабко подіяти на китайця. Душевний устрій народу також змінюється з плином історії, і що лякало наших предків, то смішить нас тепер... Що років п'ять тому назад зустрічалося в нашому суспільстві оплесками, то тепер може

12.Одне з найважчих для людини відчувань —це,безперечно, почуття страху... Але чому ж такий важкий страх і особливо срах нещастя, яке ще не цілком визначилося?..Воно важке тому, що ставить нездоланну перешкоду для подальшої душевної діяльності.

13.Якщо ми застосуємо нашу думку до прихильностей і ненавистей різного роду, то незабаром побачимо,що й у них лежить в основі уроджене прагнення душі до діяльності.

Найсильнішими, звичайно, бувають прихильності людини до людини, саме тому, що ніщо ж не здатне дати душі людини таку велику діяльність, яку може дати інша людина. Якщо ж скнара прив'язується до золота, то прив'язується він, звичайно, не до металу але до тих думок, почуттів, надій і мрій, що викликаються в нього грошима ...

14.З ким ми дружимо швидше за все? З тим, чиї думки,почуття, бажання відкривають більше нових сфер нашої психіч­ної діяльності. До кого ми виявляємо найбільшу ненависть? Саме до того, хто всюди є перегородою до прогресивного руху тієї ж

нашої психічної діяльності, до того, чий образ чи думка зупиняє наші власні думки.Тиранізм думки, що ми щоб то не було не можемо ні прийняти, ні забути, ні спростувати, чи чи всього сильніше збуджує нашу ненависть<...>

22. Таким чином, ми визнаємо два джерела прагнень: одне — тілесне, тобто наш рослинний організм із усіма його органічними потребами, і інше — душевне, тобто душу з її невичерпним прагненням до свідомої діяльності. ... Для тіла важливо — бути; для душі -жити. Існування без життя не має для душі ніякого значення. Далі ми відкриємо ще третє джерело прагнень: в і особливостях, що властиві тільки душі людини і сукупність яких ми називаємо духом; але... надавши собі в наслідку розглянути духовні прагнення людини, ми глянемо тепер на походження відчувань з перших двох джерел<...>

Г л а в а X

Походження відчувань зі свідомих уявлень

8. Спочатку прагнення — і душевні, і тілесні — у всіх людях ті самі. Усяка людина хоче їсти, пити, шукає суспільства собі подібних, шукає душевної і тілесної діяльності. Правда, вона і потім шукає усе те ж саме, але в способі задоволення цих прагнень уже помічається велика розмаїтість<...>