19.Наслідування легко переходить у самостійну діяльність,

і цим способом передається і збільшується запас людських знань і пристосувань до умов життя. Але... чим сильніша душа, тим щвидше набридає їй діяльність рутинна, звична і діяльність наслідувальна, тим раніше і ясніше показується в ній прагнення до оригінальності, тобто до такої душевної праці, що цілком належала би душі і задовольняла її сильну потребу діяльності. Оригінальність не слід плутати з оригінальничанням.

Оригінальність є природний плід сильної душі, зміст якої склався самостійною

коли трудилися, щоб мати можливість насолоджуватися відпочинком, чи тоді, коли нарешті стали насолоджуватися ним?

Глава LІ

В и с н о в о к

1.Пригадавши загалом довгий шлях, пройдений нами, ми знайдемо, що... поняття про душу... залишилось... рівносильним поняттю матерії як його пряма і необхідна протилежність...Але уважне, безстороннє спостереження... психічних явищ скрізь вказує на подвійність нашої природи, на два взаємодіючі початки.

2....Ми можемо... сказати з упевненістю, що не свідомість складає сутність душі, а природжене їй прагнення до діяльності, до життя, для якого і сама свідомість служить тільки одним з способів... Діяльність свідомості... привела нас до необхідної гіпотези прагнень, що передують самій діяльності свідомості.

3. Ми знайшли, що душа є насамперед істота, прагнуча жити,тоді як організм є тільки істота, що прагне 6ути.<...>

4. Потрійний розподіл психічних явищ може бути для нас теперскорочений в подвійний, а саме замість свідомості, відчування і волі ми можемо визнати тільки почуття і волю. Свідомість є тепер для нас тільки одне з почуттів, а саме душевно-розумове почуття розходження і подібності, за допомогою якого відбувається весь розумовий процес.

5. Ми знайшли очевидну вказівку, що душа наша існує і поза процесом свідомості, існує перш, ніж цей процес у ній починається, і в ті проміжки часу, коли цей процес у ній на час припи­няється. ...Але свідомість і тепер залишається для нас єди­ним вікном, через яке ми можемо заглянути в душевний світ....Тільки свідомість, спрямована на внутрішні факти нашого життя, дає нам знання цих фактів, точно так само, як, спрямована на факти зовнішнього для нас світу, вона дає нам усю систему наших знань про цей світ. Ці два ряди душевних фактів невпинно з'єднуються між собою, і символом цього з'єднання... слу­жить слово, чи мова людська, що спершу виражає для нас не зовнішній світ, а відчування, порушувані в нас впливами зовнішнього світу <...>

7. ...Діяльна душа виявилася в численних аналізах прямим антагоністом інертної матерії... У систему світових рухів інертної матерії, найближчу причину якої відшукують у рухах сонячної маси... входить душа як особлива самостійна причина рухів — яка чи зупиняє, чи змінює в сфері своєї діяльності світові рухи<...>

23.Характер улюблених суспільних розваг і ступінь схильності до них суспільства можуть служити кращою керуючою ниткою для того, щоб розкрити душевний стан суспільства. Сумний стан і тих людей, і тих суспільств, що живуть тільки пасивною діяльністю розваг і від них одних чекають наповнення своєї душевної порожнечі!

24.Схильнісіь до змін місця має те ж джерело і той же резуль­тат. У людини з організованою душевною роботою це є прагнення розширити сферу своєї душевної діяльності; у людини ж без такої душевної роботи це тільки прагнення вийти з одного місця, у якому їй важко, і спробувати, чи не буде краще в іншому. Але й в іншому виявляється той же тягар... Люди ці бігають від туги, не зауважуючи того, що возять її із собою в порожнечі душі своєї і у своїх повних гаманцях. Для цих багатих бідняків було б великим щастям, якби вони заїхали нарешті в таку країну, де не було б комфортабельних готелів і нічого не можна було б дістати за гроші, а усе варто було б добути особистою працею: тоді тільки розлучилися би вони зі своєю супутницею, що мучить їх.

Удаване прагнення до ліні

25. Від дійсного прагнення до ліні варто відрізняти удаване прагнення до неї. Людина... може виявити виразну лінь до якої-небудь діяльності... тому, що душа її поглинена вже Іншою діяльністю, сфера якої... набагато ширша. ...Це тільки удавана лінь.

26. Прагнення до ліні не повинне також змішувати з законним прагненням до відпочинку. ...Відпочинок... є фізична насолода, то­му що душа утомлюватися не може; утомлюється ж нервова систе­ма... Це виснаження сил нервової системи відображається в душі почуттям змореності, тому що душа вживає усе більш і більш зусиль, щоб витягати запасні сили з тіла...Часткове поновлення нервових сил може відбуватися й однією переміною діяльності.

27.Але як би ні змінювала людина свою працю, як би не уріз­номанітнювала її, усе-таки під кінець з'являється потреба повного відпочинку, чи сну<...>

29. Відпочинок, без сумніву, є найбільш законна і найбільш нормальна насолода людини. Однак же... з... гоніння за насолодою відпочинку, точно так само як з гоніння за всякою іншою насолодою, може утворитися перекручення нашої природи, а саме прагнення до лінощів. Відпочинок ще не спокій; самий же спокій лежить тільки в праці. От чому люди, що працюють усе життя для того, щоб потім насолоджуватися відпочинком, сильно помиляються в розрахунку. Запитайте в них, коли вони були щасливіші: чи тоді,

11.Визнавши за основне і корінне прагнення душі її прагнення до діяльності, що безупинно розширюється, ми... знайшли, що поняття щастя зовсім не тотожне з поняттям насолоди<...>

13. З уважних психічних аналізів ми вивели, що праця, вільна, улюблена, задушевна, є єдине доступне людині щастя, і що тільки на цьому шляху душа залишаться у своєму нормальному положенні, не псуючи і не захоплюючись подробицями. Насолода і страждання — квіти і терня житія, але не .саме життя, життя ж є процес діяльності, прогресивної, вільної і випливаючої із самої душі, — справа, виконання якої значить для нас більше самого життя<...>

15. ...Те, що називається спокоєм для інертної матерії, виявля­ється зовсім не спокоєм для душі людської, котра сама за відсутності діяльності позбавляється спокою. ...Безмежно діяльний спокій — неможливість у світі фізичному і найбільша істина у світі психічному, можливість якої ми всі розуміємо і потребу якої ми відчуваємо<...>

16. Ідея щастя як миру й ідея спокою як діяльності, якою захоплюється душа любов'ю, висловилася перший раз у християнстві<...>

17. ...Чи потрібно доводити, що усяка фактична наука, а іншої науки ми не знаємо, є поза всякою релігією, тому що опираєтьея на факти, а не на вірування, на популярності, а не на ймовірності... на визначених знаннях, а не на визначених почуттях?...Але з цього ніяк не виходить, щоб... науки, що мають своїм предметом життя душі людської... не могли би знати про існування релігійних систем<...>

18.Психологія... знаходиться... у тісному відношенні до релігій­ них систем. Вона не може не бачити в них виражень душі людської... тому що інакше саме поширення тієї чи іншої релігійної системи було би фактом непоясненим. Якщо шаманство, фетишизм, браманізм, буддизм, магометанізм знаходили собі мільйони шану­вальників, то, без сумніву, тому, що задовольняли ті чи інші потре­би душі людини<...>

19....Усі релігійні системи не тільки виникали з потреб душі людської, але і були, у свою чергу, своєрідними курсами психо­логії; у них більше всього формувався погляд людини на світ душевних явищ... Виходячи з психологічних потреб, релігія...поширювала той чи інший психологічний погляд, і поширювала,звичайно, поширеніше і вдаліше, ніж може поширюватися яка-небудь кабінетна психологічна теорія. ...Яким же чином психолог може не знати цієї психології, може обійти її, обмеживши свої пізнання теоріями Гербарта, Бенеке чи якого-небудь іншого кабінетного вченого?

душі до відчуттів, причиною яких с зовнішній світ, що діє на нас через посередництво органів зовнішніх почуттів. ...Відчування невіддільніші від душі, ніж відчуття, і їх так само людина не може повідомити іншій людині. Ще Кант помітив, що людина може зійтися з іншою людиною в тім, що цукор солодкий, а щавель кислий, але не зійдеться в тім, що кисле може одному подобатися, а іншому бути огидно, і латинська приказка de guslibus nin disputandum(про смаки не сперечаються. — М.В.) відноситься саме до відчувань, а не до відчуттів.

5. Така особлива задушевність, чи суб'єктивність, відчувань не допускає їхнього повного і ясного вираження в уявленнях, так що між нашими уявленнями і нашими відчуваннями існує, по зауваженню Гербарта, деяка несумісність, і ми «у наших уявленнях не можемо виразити усього, що в нас відбувається».<...>