Глава XXI

Гнів і доброта

8....Ми бачимо... необхідність відрізнити елементарне почуття гніву, по-перше, від такого ж елементарного почуття відрази,а по-друге, від ненависті і помсти як таких складних душевних станів, в утворенні яких не один уже гнів приймає участь...

9.Душа наша, зустрічаючи перешкоди до задоволення своїх прагнень... прагне перебороти ці перешкоди і... збирає необхід­ні для того сили, тілесні чи душевні. От цей витяг сил для того, щоб стати в рівень із перешкодою, і виражається тим харак­теристичним почуттям, яке ми називаємо гнівом. У почутті невдоволення душа відчуває тільки хворобливий вплив перешкоди; у гніві ж душа поривається видалити цю перешкоду. Порив цей мо­же перейти в діяльність, може і не перейти, але саме відчуття душею

4.Крім ререрахованих вище... ми повинні зарахувати до елементарного... відчування нудьги, сорому, самовдоволення, доброти<...>

Глава XIX

Задоволення і невдоволення *

20. Практичне значення відчувань задоволення і невдоволення величезне, це саме ті засоби, якими природа змушує нас виконувати її вимоги. Якби органічне відчуття голоду не супроводжувалося стражданнями, то людина вмерла б від голоду незабаром після народження. Якби нудьга не супроводжувалася болісним почуттям,то що б змусило людину перейти до вільної діяльності,не вимушеної тілесними турботами?Задоволенням і стражданням природа підштовхує і заманює і людину,і тварину до виконання тих прагнень, що вкладені в їхнє тіло і душу<...>

22. ...До свідомої діяльності в її чистоті людина спонукається неприємністю нудьги, але при задоволенні цьому прагненню не почуває задоволення. Людині саме властиво захоплюватися ідеєю тієї справи, що вона робить, без усякого розрахунку на одержання яких би то не було задоволень чи щоб уникнути яких би то не було страждань. Навпаки, часто людина для здійснення своєї ідеї зневажає і задоволеннями, і стражданнями і коли працює, то не почуває ні тих, ні інших. І тільки при такім відношенні людини до справи для неї можлива творчість...

Гл а в а XX

Відчування потягу і відрази

11. Почуття потягу до предмета ми визнаємо тим загальним значенням, що однаково знаходиться у всіх родах любові, починаючи від самого чуттєвого і доходячи до найвищого. Де є любов, там є неодмінний потяг до предмета... Але відчування цього потягу є саме те відчування, з яким розвиваються... найрізноманітніші психічні стани, що ми байдуже називаємо любов'ю: лю­бов до дітей, до жінки, до друга, до природи, до мистецтва, лю­бов до задоволення, любов до грошей і т.д.

12. Отже, любов, чи почуття потягу, є специфічне почуття...яке всякий з нас випробовує, але яке... неможливо визначити.

Тут і далі наводяться скорочені назви глав.

якому-небудь випадковому предметі. Так, людина, яка позбавилася від великої небезпеки, кидається обіймати першого зустрічного, так, людина, що одержала несподіване задоволення своїх сильних бажань, виливає почуття доброти, що її переповняє, на кого потрапило: не тільки на людей і тварин, але навіть на бездушні речі<...>

23. Почуття доброти, точно так само, як і почуття гніву чи почуття любові, саме по собі ні добре, ні погане в моральному відношенні, але, поєднавшись із уявленнями й іншими почуттями, воно може бути джерелом як моральних, так і аморальних психічних явищ: воно може вести до щедрості, але також веде і до безглуздої марнотратності; воно може сприяти розвитку людяних відносин між людьми, але воно ж веде до того потурання всьому поганому, від якого суспільство стільки... страждає... От чому, якщо вихователь повинний піклуватися про те, щоб не зробити душу гнівною, не виховати так званої жовчної людини, що шукає завжди і у всім їжу своєму гніву, то точно так само повинний він піклуватися і про те, щоб не виховати душі безглуздо доброї, що виливає свою доброту на що потрапило і частіше на зло, чим на добро, тому що зло хитріше добра: уміє підстерігати добрі хвилини людини і користатися ними. Словом... він повинний подбати, щоб не виховати в ній тієї пряникової душі, у якій також немає ніякого морального достоїнства.