8. ...Перш ніж ми подумаємо, добре чи погане наше відчування,воно уже вчинилося. Ми можемо дати і не дати практичних наслідків відчуванню, яке відізвалося в нашій душі, проте воно вже було. У своїх почуттях, отже, ми не вільні, але чи також ми не вільні в тім душевнім устрої, яким визначається характер відчувань?

9. Філософи і психологи, що навіть відкидають свободу волі в людині (наприклад, Спіноза, Бен, Локк і ін.), проте визнають... Що людина може виховувати свої почуття...

10....Якщо... дія розуму і вільної волі на відчування можлива,то не безпосередньо, а тільки через вплив на підбір наших уявлень і через них на цілий устрій душі<...> Ніяким насильством... не можна перетворити любов у відразу і відразу в любов, але цього можна досягти терплячим підбором уявлень. Не раз терплячому навушнику вдається непомітним підбором уявлень перемінити в іншій людині найбільш прихильне розташування в ненависть.<.„>

13. ...Тільки людина, у якої розум гарний і серце гарне, цілком гарна і надійна людина<...>

Г л а в а XVIII

Виділення душевних відчувань і їхній поділ

1. Словом душевний ми відрізняємо розглянуті нами відчування по-перше, від відчувань органічних, а по-друге, від відчувань духовних. Під ім'ям органічних відчувань ми розуміємо такі, котрі виникають з різних як періодичних, так і патологічних станів тілесного організму і причин яких... ми не усвідомимо. До відчувань духовних ми зараховуємо всі ті, котрі властиві тільки людині, як, наприклад, відчування естетичні і моральні. До відчувань же душевних ми відносимо всі ті, причина яких укладається у відношенні наших уявлень до наших прагнень, яку ми усвідомлюємо<...>

2. ...Усе, що задовольняє наші прагнення, — приносить нам задоволення; усе, що суперечить їм, — невдоволення; усе, що заважає задоволенню наших прагнень і що ми намагаємося пере­бороти, — уселяє нам гнів; усе, що заважає нашим прагненням так, що ми не зважуємося його переборювати,- уселяє нам страх; усе, що здається нам здатним задовольнити наші прагнення, — кличе нас до себе, уселяє нам симпатію, чи потяг; усе, що, навпаки, здається нам противним нашому прагненню, — уселяє нам антипатію, чи відразу. Таким чином, з розмаїтості відносин наших прагнень до наших уявлень,природно, породжуються в нас різноманітні душевні відчування<...>

бути зустрінуто глузуванням. …Сприяти утворенню в душі дитя такого корінного устрою,що гідний людини, - ось найбільша задача виховання і вихователя.

Глава XI

Практичне значення серцевих відчувань

1. Наші вчинки виходять з наших бажань, а наші бажання— з відчувань, випробовуваних нами при задоволенні чи незадоволенні наших прагнень. Звідси уже випливає саме собою все практичне значення наших відчувань. ...Відчування, щоб зробитися постійним мотивом наших дій (чи, по-нашому,перетворити прагнення в бажання),повинне залишити свій слід у пам яті.От ці сліди відчувань у пам яті стають мотивом свідомих бажань…

3. Думка, що відчування в людині найдорожче, зовсім справедлива в тім відношенні, що ні в чому так не виражається щира, непідроблена людина, як у своїх відчуваннях, виражаєть­ся сама для себе і для інших, наскільки її відчування іншим доступні. Ніщо — ні слова, ні думки, ні навіть вчинки наші не виражають так ясно і вірно нас самих і наше відношення до світу, як наші відчування... У думках наших ми можемо самі себе обманювати, але відчування наші скажуть нам, що ми таке: не те,чим би ми хотіли бути, але те, хто ми такі насправді.

4. Часто, наприклад, людині здається, що вона безкорислива, доброзичлива у відношенні інших людей і щиро любить друзів своїх, але нехай вона уважно прислухається до того, яким звуком відгукнеться її серце на новину про несподіваний збагачення чи підвищення її друга. Якщо серце її видасть звук веселий, то вона може подумати, що в неї дійсно добре сер­це і що вона щиро любить свого друга, якщо ж звук цей буде сумний, то нехай людина змінить думку про своє серце і про своє відношення до друзів. Ми можемо в думках вважати себе великими героями, але тільки в почуттях наших, які відклика­ються на небезпеку, ми можемо довідатися, чи дійсно ми герої. От чому Бенеке... удало сказав, що в думках наших виражаєть­ся наше теоретичне, а у відчуваннях — наше практичне відношення до світу. Утім, ту ж саму думку висловив ще колись Кант у своїй «Антропології».

5.Історія наших відчувань є найбільш інтимна історія нашої душі.З усіма скільки-небудь значними згадками в нас неодмінно зв'язані які-небудь помітні і ясно визначені відчування. У душу нашу лягають сліди не простих, але перейнятих почуттями уявлень, не прості абриси свідомості, але розфарбовані почуттями картини<...>

13. ...Ми не тому любимо предмет, що він приносить нам задоволення, але тому він і приносить нам задоволення, що ми його любимо... У всякому разі нас зв'язує з предметом самий потяг до нього, а не те задоволення, що збуджує в нас цей предмет<...>

17. Що стосується до почуття відрази, то воно є протилежність почуттю потяга... Почуття відрази ще загадковіше, ніж почуття любові<...>

19. Відраза до предмета часто з'являється тоді, коли він,задовольнивши наше прагнення, не перестає ще входити в область наших відчуттів і, так би мовити, насильно задовольняє прагнення, якого вже немає. Так, ми можемо одержати позитивну відразу до такої страви, якої наїлися до нудоти... Це стосується далеко не одних смакових відчуттів,і,якщо,наприклад, ми станемо примусово займати дитину тим,що навіть сподобалося їй спочатку, то можемо збудити в ній відразу до предмета. Цього не розуміють багато педагогів, що, почуваючи сильну любов до якого-небудь предмета, тлумачать про нього дітям до перенасичення.Такі педагоги не розміряють... свого великого інтересу до предмета з малим інтересом, збудженим у дитині тим же предметом. От також одна з причин, чому вихователями дітей повинні бути педагоги, а не спеціальні вчені: повинні бути такі вихователі і наставники, для яких самий душевний розвиток вихованця є спеціальним предметом, а не яка-небудь окрема наука.Професори чи вчителі, до пристрасті люблячі свій предмет... здатні скоріше вселити дитині відразу до предмета, ніж любов.