Розділ 2 екологічні проблеми україни

Тема 2.1 Природно - соціальні особливості України

Самостійна робота № 7 Загальні відомості про природні умови України.

Традиції природокористування (2 год.)

Питання 1 Загальні відомості про природні умови України

Україна - одна з найбільших за територією, чисельністю населення і ресурсами країн Європи, член-засновник ООН, багатьох інших міжнародних організацій. Після здобуття ста-тусу незалежності вона зіткнулася з комплексом складних соціально-політичних і соціально-економічних проблем. Сьогодні Україна переживає глибоку екологічну кризу і належить до найнеблагополучніших країн Європи. Це наслідок надзвичайно високого рівня концентрації промислових і сільськогосподарських комплексів, екологічно не обґрунтованої політики уря-дових структур колишніх СРСР і УРСР, техногенної аварії на ЧАЕС. Складні екологічні проблеми, типові для найрозвиненіших і найурбанізованіших регіонів планети, характерні і для України.

Розташована на південному заході Центральної Європи, займає територію площею 603,7 тис. км² (31,5 % загальної площі центральноєвропейських держав) і є однією з найбіль-ших після Російської Федерації державою Європи. Населення України становить близько

46 млн. чоловік.

На території України є 3 фізико-географічні зони, а також гірські області - Карпати і Кримські гори. Ландшафти потерпають унаслідок людської діяльності. В 1991 р. Верховна Рада України офіційно оголосила її територію зоною екологічного лиха. У наступні роки еко-логічні проблеми в усіх районах країни продовжували загострюватися. Вирішення цих проб-лем має стати й уже стає одним із найголовніших, найактуальніших завдань.

Географічне положення України дуже вигідне: південний захід Східноєвропейської рівнини, Українські Карпати і Кримські гори, частина шельфу Чорного та Азовського морів. Територія держави простягається із заходу на схід на 1316 км і майже на 900 км із півночі на південь. Вона безпосередньо межує з Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Мол-довою, Румунією, Росією; по Чорному морю - з Туреччиною, Балканськими і Кавказькими державами.

Близько 95 % території займають рівнини, 5 % - гірські системи Карпат і Криму. Най-вища точка - вершина гори Говерли в Карпатах (2061 м). Близько 15 % території займають лі-си - краса і багатство, неоціненний природний очищувач повітряного простору. Але останнім часом ліси безжалісно вирубуються, гинуть від забруднень і пожеж.

В України представлені такі основні географічні ландшафти: лісоболотні і лісостепові Полісся, Волинської, Подільської, Придніпровської височин; Північних степів, схилів Во-линської, Подільської, Середньоросійської височин; Південних степів (Причорноморська низовина і Приазовська височина); лісолучні гірські ландшафти Криму і Карпат.

Клімат помірно континентальний, у вузькій смузі Південного Криму – субтропічний. Кількість опадів коливається від 1200-1500 мм/рік у Карпатах до 300 мм/рік у південній час-тині степової зони (Причорномор’я і Приазов’я), в лісостеповій зоні – 550-760 мм/рік.

Температура повітря в липні становить +25...+30 °С, досягаючи іноді +35-38 °С, у січ-ні-лютому - може знижуватися до -20...-25 °С, зрідка - до -30 °С. Протягом останніх десяти-літь спостерігається зростання глобальної і регіональної температури повітря.

В країні є багато рекреаційних місцевостей із прекрасним кліматом і чудовими за кра-сою ландшафтами (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, АРК, південь Запорізької і Донецької областей, Шацькі ліси й озера). Сьогодні і їх не обминули екологічні лиха.

Геологічні особливості

Територія України розташована в межах 2 великих тектонічних структур – Східно-європейської платформи й Альпійської складчастої області. Основні геоструктурні регіони: Український щит, Дніпровсько-Донецька западина, Донецька складчаста споруда, Волино-Подільська плита, Причорноморська западина, Карпатська і Кримська складчасті системи, Скіфська платформа.

В країні є райони з підвищеною сейсмічністю: Карпатська зона, південний захід і Пів-денний Крим. Інтенсивність землетрусів тут може досягати 7 балів за 12-бальною шкалою.

Водні ресурси

Річкова мережа досить густа, розгалужена. Всього налічується близько 73 тис. водото-ків (із них 131 - річки завдовжки понад 100 км кожна). Найбільша річка України - Дніпро – третя за величиною (після Дунаю і Волги) в Європі. Його середній стік становить 53,5 км³. Великі річки - Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, притоки Дніпра – Прип’ять, Дес-на, Сула, Псел, Ворскла. Є також близько 20 тис. озер (займають 0,3 % території) і лиманів. Найбільше й найглибше (до 60 м глибиною) - озеро Світязь.

Режим більшості річок тепер істотно змінено господарською діяльністю людини: водо-забором для зрошення, промислових потреб, питного водопостачання і зарегулюванням після будівництва ставків, гребель, водосховищ, каналів. Близько 20 тис. малих водотоків узагалі припинили існування.

Річковий стік у середньому за рік становить 85,8 км³. Є дуже цінні мінеральні води - сірководневі, радонові, йодобромні, вуглекислі та ін.

Ґрунтові ресурси

Родючі ґрунти України (чорноземи) з умістом гумусу від 3 до 7 % і товщиною гумус-ного шару близько 1 м займають приблизно 10 % країни. Зустрічаються також наступні типи грунтів: дерново-підзолисті, сірі лісові, каштанові тощо.

Земельний фонд становить 60,4 млн. га. Господарське освоєння території дуже високе – 92-95 %. Сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70 % (одне з найбільших у сві-ті), а розорювання - 56 %. Ґрунтові ресурси внаслідок забруднення, неправильного багаторіч-ного використання перебувають у вкрай незадовільному або катастрофічному стані. Загальні втрати сільськогосподарських угідь через залучення у сфери промислової діяльності, будів-ництва, урбанізацію за останні 30 років становлять більш як 2 млн. га.

Корисні копалини

Україна багата на різноманітні корисні копалини. В її надрах виявлено близько 20 тис. родовищ і рудопроявів корисних копалин. Розвідані запаси родовищ оцінюються в 7-

7,5 трильйонів доларів США. Це величезні запаси гранітів в межах Українського щита, на Житомирщині, Вінниччині, Кіровоградщині, Дніпропетровщині (облицювальний і будівель-ний матеріал), вапняки і пісок - на Поліссі, Поділлі, кам’яне і буре вугілля – в Донецькому, Львівсько-Волинському, Дніпропетровському басейні, газ - у Передкарпатському, Дніпровсь-ко-Донецькому, Причорноморсько-Кримському нафтогазоносних регіонах, нафта. Країна ба-гата і на горючі сланці,торф, металорудну сировину (Криворізький і Керченський залізорудні басейни). На території є також родовища уранових, нікелевих, титанових, ртутних, алюмі-нієвих, хромітових руд, олова, графіту, фосфатів, калійних солей, сірки, каоліну, солей йоду і брому. Нещодавно знайдено досить великі запаси золота, проте в розсіяному вигляді, що потребує складної технології видобування.

Заповідний фонд, рослинний і тваринний світ

Для підтримання і нормального функціонування екосистем будь-якого регіону площа «диких», первозданних, не порушених діяльністю людини територій має становити не менш як 10-15 % загальної площі території. Багато розвинених країн (Японія, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Бельгія, Австрія, США) довели площі своїх заповідних територій до 12-18 %. В Україні цей показник становить 2,1 %. Всього налічується 21 заповідник, з них - 4 біосфер-них.

Рослинний і тваринний світ завжди був різноманітним і багатим. Іще якихось 200 років тому іноземні мандрівники чудувалися казково щедрими лісами, степами, річками й озерами та їх мешканцями. Флора держави тепер налічує близько 25 тис. видів рослин, із них майже 4,5 тис. видів вищих і більш як 6 тис. видів грибів і водоростей. Фауна представлена близько 45 тис. видами тварин. Проте видове багатство тварин і рослин стрімко зменшується.

За два сторіччя держава перетворилася на край, що переживає надзвичайно тяжку еколо-гічну кризу, котру називають «лихоліттям».

Питання 2 Традиції природокористування

Стан довкілля того чи іншого краю багато в чому залежав від способу життя і господа-рювання його етносу. Корінні етноси, що жили століттями на своїй території, розуміли і лю-били природу, дбайливо до неї ставилися, користувалися природними ресурсами з урахуван-ням багатовікового досвіду і традицій дідів-прадідів, завжди поводилися так, щоб природа могла самовідновлюватися, розвиватися, не зубожіла і залишалася годувальницею для внуків і правнуків.

Зайшлі, тимчасові етноси, особливо завойовники, жорстокі не тільки до людей понево-леної землі, до її природи, завдавали великої шкоди: палили, знищували, грабували, ламали, спустошували. Вони проявляли вандалізм, деформуючи екосистеми.

Після приєднання українських земель до Великого князівства Литовського розпочало-ся інтенсивне використання природних багатств України, особливо лісів. Вони безжалісно вирубувалися, деревина вивозилася в Західну Європу. Наслідком цього стало винищення ве-ликих лісових масивів у верхів’ях Південного Бугу, басейнах Дністра, Росі, річок Волині. Вже у XVI ст. там майже не залишилося лісів, значно скоротилося поголів’я звірів.

Хижацьке використання українських чорноземів польськими магнатами посилилося після підписання Люблінської унії 1569 р. Вони жорсто експлуатували місцеве населення. Кримські татари і турки учиняли регулярні спустошливі набіги на українські землі.

В Україні традиційними формами господарювання, природокористування до середини XVIІІ ст. були землеробство, мисливство, бджільництво, скотарство, садівництво. Однак го-ловним залишалося землеробство. Розвиток сільського господарства і промисловості був зрівноваженим, органічним. У XVIІІ ст. з бурхливим розвитком промисловості, відкриттям і розробкою покладів заліза, вугілля, нафти починає брати гору хижацьке природокористу-вання. Сьогодні люди частіше звертаються до традицій у всіх сферах життєдіяльності, тому що вони - це не лише пам’ять предків, усе найкраще, самобутнє, властиве тій чи іншій нації в культурі, народній творчості, побуті, релігії, виробництві. Традиції - різноманітність культур, способів існування. А розмаїття націй - не менш важливе для існування біосфери, це основа виживання, головний екологічний закон. Розвиток глобальної екологічної кризи пов’язаний як із загрозливими втратами більшої кількості представників фауни і флори, так із зменшен-ням різноманітності людських спільнот. Збіднення національного розмаїття призводить до порушення корисних традицій пристосування до ландшафтів, розвитку хижацьких способів природокористування. В результаті формуються посередні культура, побут, мислення, гума-нізм витісняється технократизмом.

Традиції - це і максимально ефективне пристосування етносів до ландшафтів, виробле-ні віками гармонійні взаємозв’язки з довкіллям, такі норми поведінки, режим господарюван-ня, які не порушують загального балансу енергообміну екосистем, процесів самовідтворення, самоочищення. В них закладені засоби збереження генофонду націй. Один із яскравих прик-ладів - традиційні Зелені свята в Україні - дні єднання людини з природою, вияву пошани до цілющих трав, сили зелені, уваги і любові до Матері-Природи.

Землеробство виникло в Україні за часів трипільської культури - 6000 років тому, поширилося в середні віки і пізніше на весь регіон Центральної Європи. Основними система-ми землеробства були парове і перелогове, землекористування - у вигляді відкритих полів, землеволодіння - приватне, суспільне, державне, церковне. В країні переважали традиції індивідуального господарювання, фермерство незалежно від власності на землю на відміну від великих феодальних господарств Росії.

В усі часи можливості землеробства України були набагато вищими за її внутрішні по-треби. До середини ХІХ ст. земельні ресурси в межах лісових і лісостепових ландшафтів ви-черпалися. Протягом ХІХ ст. степова зона була цілком розорана. В наш час традиційне зем-леробство вже неспроможне задовольнити потреб людини; в Україні намагаються підвищити врожайність підсиленим унесенням міндобрив, використанням пестицидів для боротьби зі шкідниками.

У ХХ ст. природокористування набирало чітко виражених згубних для природи форм. Ресурсокористування стало надекстенсивним, хижацьким. Жовтневий переворот 1917 р., гро-мадянська війна, голод 30-х років, політичні репресії 40-х років, Друга світова війна - ці вели-чезні соціальні потрясіння разом із централізацією промисловості, перехімізацією сільсько-господарських угідь, виснаженням ресурсів за кілька десятиріч призвели до формування еко-номіки, яка не зважала на об’єктивні потреби, інтереси її народу, можливості природи. В ре-зультаті сформувалась одна з найбільш варварських із погляду екології економік – перенаси-чена хімічними, металургійними, гірничорудними, нафтопереробними, військовими вироб-ництвами, з величезними обсягами відходів і низькими коефіцієнтами їх утилізації, із застарі-лими технологіями й обладнанням.

Для перевірки засвоєння матеріалу самостійної роботи № 7 необхідно усно відповісти на питання:

1 Які основні особливості географічного положення і клімату України?

2 Які несприятливі екологічні фактори пов’язані з геологічними особливостями України?

3 Що Ви знаєте про водні ресурси України?

4 Дайте коротку характеристику грунтам України.

5 На які корисні копалини багата наша держава?

6 Охарактеризуйте рослинний і тваринний світ України.

7 Які традиції природокористування має український народ?

8 Наведіть приклади нераціонального природокористування в Україні.

Термін виконання – 1 тиждень.