3.5. Діяльність захисника під час закінчення досудового слідства

Робота захисника під час закінчення досудового слід­ства набуває особливого значення, адже саме тут захисник має можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи, на яких ґрунтується обвинувачення, пред'явлене його під­захисному.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 48 КПК Украї­ни захисник після закінчення досудового слідства має право ознайомлюватися з усіма матеріалами справи. При цьо­му, згідно з пунктом 5 тієї самої частини вказаної статті, захисник має право з дозволу особи, яка провадить дізнан­ня, чи слідчого застосовувати науково-технічні засоби⁸².

Частина перша статті 218 КПК України визначає, що визнавши зібрані докази достатніми для складання обви­нувального висновку і виконавши вимоги статті 217 цього Кодексу, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і за допомогою захисника, а також може заявити клопо­тання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом. Якщо обвинуваче­ний не виявив бажання ознайомитися з матеріалами спра­ви за участю захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріали справи. Знайомлячись із матеріа­лами справи, обвинувачений має право робити виписки з матеріалів справи і порушувати клопотання. Якщо у справі притягнуто декількох обвинувачених, слідчий повинен пред'явити кожному з них усі матеріали слідства. Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і пред'явлено матеріали справи для ознайомлен­ня, зазначається в протоколі про оголошення обвинуваче­ному про закінчення слідства і пред'явлення йому ма­теріалів справи.

Частина друга цієї самої статті проголошує, що якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість озна­йомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи має бути відкладене до явки захисника, але не більш як на три дні. У разі неможливості для обра­ного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк слідчий вживає заходів, передбачених частинами четвертою і шостою статті 47 цього Кодексу⁸³.

Стаття 219 КПК України надає захисникові право, озна­йомлюючись із матеріалами справи, робити виписки, ма­ти побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'яснювати об­винуваченому зміст обвинувачення, обмірковувати з обви­нуваченим питання про заявлення клопотань, подавати до­кази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слід­чого і прокурора⁸⁴.

Звичайно, особливо важливим і реально значущим для здійснення права на захист під час досудового слідства є ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріа­лами справи. Вивчивши всі матеріали справи, захисник має можливість розглянути всі аргументи, які слідство визначає як докази вини його підзахисного, і разом з обви­нуваченим створити тактику захисту в остаточному ви­гляді. У подальшому, можливо, тактика захисту і зазнає певних змін, але ці зміни будуть не докорінні, а скоріше "косметичні", пов'язані з конкретною ситуацією, яка буде складатися під час розгляду справи.

Частина шоста статті 218 КПК України проголошує та­кож, що обвинуваченого і його захисника не можна обме­жувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. До останнього часу ця норма містила положення про те, що у випадку, коли обвинувачений і йо­го захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий має право своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягала затвердженню прокуро­ром⁸⁵. Однак Закон України "Про внесення змін до Кримі­нально-процесуального кодексу України" від 3 квітня 2003 р. це положення скасував.

Надане захисникові право на необмежений час ознайом­лення з матеріалами справи дає можливість уважно вивчити всі матеріали справи, щоб мати можливість ретельно по­будувати захист. Але, на жаль, не завжди захисники вико­ристовують це право саме із зазначеною метою. Деякі захисники обирають тактику захисту, щоб перешкодити об'єк­тивному розслідуванню, щоб затягнути слідство до стану втрати актуальності⁸⁶. Саме тому до КПК було включено положення про обмеження часу для ознайомлення з матеріа­лами справи мотивованою постановою слідчого, затвердже­ною прокурором. При цьому слідчий і прокурор керували­ся, звичайно, власним розсудом, що могло викликати пев­ні конфлікти: адже закон не роз'яснював, що саме слід ро­зуміти під "явним намаганням затягнути закінчення спра­ви" і не містив (та, мабуть, і не може містити) даних про те, з яких обсягів часу, стосовно яких категорій справ слід виходити, призначаючи строк для ознайомлення з матеріала­ми справи.

Деякі процесуалісти вважають, що у випадку, коли і після винесення слідчим і затвердження прокурором по­станови про обмеження часу для ознайомлення з матеріа­лами справи обвинувачений і захисник продовжують затя­гувати ознайомлення зі справою, необхідно дати слідчому право за згодою прокурора вирішити питання про передання такої справи до суду, навіть коли обвинувачений і за­хисник зі своєї провини не закінчили знайомитися зі спра­вою⁸⁷. О.Р. Михайленко зауважує, що в такій ситуації досудове слідство ще не закінчилося, і не виключено прове­дення додаткових слідчих дій за клопотаннями обвинува­ченого і захисника⁸⁸.

Побутує думка про те, що необхідно заборонити слідчо­му обмежувати час ознайомлення зі справою або іншим способом спонукати учасників процесу прискорити озна­йомлення⁸⁹. Як бачимо, ця позиція перемогла, і до КПК України було внесено відповідні зміни.

Така позиція законодавця не є найкращою. Так, Ахмаджан Адилов, обвинувачений у так званій "бавовняний справі", що раніше мав доступ до вищих ешелонів влади, умисно затягував закінчення розслідування справи, читаючи у день в середньому по п'ять сторінок справи, у тому числі власних показань, при тому, що йому і його захиснику для ознайомлення було подано більше ста томів справи⁹⁰.

Однак є й інші приклади. Так, у м. Запоріжжі слідчий зажадав від адвоката ознайомитися з 75 томами кримі­нальної справи за два дні. Прокурор при цьому не припи­нив порушення законності, а навпаки, збільшив його, затвердивши постанову слідчого, що обмежило обвинуваче­ного і захисника шістьма годинами для ознайомлення май­же з 21 тис. аркушів справи. Підсумок цієї справи виявив­ся такий: обласний суд обвинуваченого за всіма епізодами обвинувачення виправдав⁹¹.

О.Р. Михайленко вважає, що суб'єктивістський підхід слідчого і прокурора в подібних конфліктних ситуаціях був би виключений, якщо графологами, психологами, ме­диками та іншими фахівцями буде проведена в таких випадках відповідна експертиза, щоб визначити для конк­ретного обвинуваченого, з урахуванням його освіти, пси­хічного і фізичного стану та низки інших чинників, реаль­ний час для того, щоб він зміг ознайомитися з усіма ма­теріалами справи⁹².

Усе ж думка щодо відновлення обмеження строку озна­йомлення з матеріалами справи у випадку його явного за­тягування має право на існування. Так, новела про скасу­вання цього положення разом зі скасуванням тез про те, що час ознайомлення обвинуваченого та його захисників із матеріалами справи не входить до строку досудового слід­ства і тримання обвинуваченого під вартою, може призвес­ти до того, що обвинувачений разом із захисником буде найомитися з матеріалами справи протягом років. При цьому закінчаться строки досудового слідства і тримання обвинуваченого під вартою, а механізму продовження та­ких строків під час виконання вимог статті 218 КПК Украї­ни в законі не передбачено. Узагалі важко уявити, як за та­кого порядку ознайомлення з матеріалами справи можуть потрапити до суду багатотомні справи: адже з ними можна ознайомлюватися не один рік.

Я.П. Зейкан вважає, що перед ознайомленням із ма­теріалами справи захисник повинен вимагати:

а) щоб справа була пронумерована і прошита; при цьому нумерація повинна бути зроблена не олівцем, а ручкою;

б) щоб були пред'явлені для огляду речові докази, за­ криті пакети та додатки (наприклад, бухгалтерські доку­менти);

в) щоб було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, Я.П. Зейкан зазначає, що в європейських країнах (наприклад, у Чехії та Словаччині) слідчий на про­хання адвоката надає копії всіх документів справи (іноді за певну плату за ксерокопіювання). Українські захисники такої можливості поки що не мають⁹³.

Проте чинне кримінально-процесуальне законодавство не забороняє копіювати матеріали справи під час ознайом­лення з ними. Навпаки, закон дозволяє робити виписки з матеріалів справи. Відповідно, обвинувачений та його за­хисник можуть просто переписати матеріали справи. Слід­чі органи не мають матеріальних можливостей, достатніх для надання захисникові копій усіх матеріалів справи. Але непоодинокими є випадки надання захисникам копій де­яких документів справи, а також випадки, коли захисник з дозволу слідчого у його присутності під час ознайомлення з матеріалами справи за свої кошти робить ксерокопії ма­теріалів кримінальної справи.

І.Ю. Гловацький стверджує, що адвокат мусить ретель­но вичитати кожен аркуш справи, у тому числі традиційні постанови про призначення експертиз чи листування слід­чого з прокурором та іншими правоохоронними органами, оскільки практика свідчить, що саме в таких документах адвокат часто може знайти відповіді на певні питання що­до потаємного боку справи, що може пояснити, наприклад, законність походження окремих доказів.

Адвокат повинен робити виписки з усіх матеріалів спра­ви для забезпечення ефективності своєї подальшої участі у справі. На думку І.Ю. Гловацького, у досьє адвоката як міні­мум повинні бути:

• копія обвинувального висновку;

• виписки з постанов про порушення кримінальної справи;

• виписки з постанов про прийняття слідчим справи до свого провадження;

• виписки з постанов про обрання запобіжного заходу — взяття під варту (це повинно стосуватися й інших запобіж­них заходів);

• виписки з протоколів особистого огляду та обшуків;

• виписки з протоколів огляду місця події;

• виписки з протоколів відтворення обставин події злочину;

• виписки з постанов про призначення експертиз;

• виписки з висновків експертиз;

• виписки з протоколів допиту підозрюваних, обвинува­чених, потерпілих, свідків, понятих, експертів;

• виписки з документів, на які є посилання в обвинуваль­ному висновку або на які навмисно обвинувачення не поси­лається, оскільки вони виправдовують обвинуваченого;

• копії клопотань адвоката.

Після вивчення матеріалів справи їх слід проаналізува­ти на предмет відповідності наявних у справі доказів, а та­кож дотримання слідством норм процесуального закону, зокрема:

• чи порушено кримінальну справу;

• чи є у справі постанова слідчого про прийняття її до свого провадження;

• чи немає підстав для зміни або скасування запобіжно­го заходу;

• чи немає підстав для закриття або зупинення справи;

• чи не порушено вимоги статті 218 КПК України;

• чи відповідає обвинувальний висновок вимогам КПК України (зокрема, чи відповідає його зміст змісту постано­ви про притягнення як обвинуваченого);

• чи затверджено обвинувальний висновок уповноваже­ним на те прокурором;

• чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла⁹⁴. Завершальним етапом аналізу доказів має бути перевір­ка допустимості та належності їх до цієї справи.

Розглянемо, які результати приносить вивчення захис­ником матеріалів кримінальної справи.

За даними О.Р. Михайленка, близько 36 % опитаних ад­вокатів заявили, що вони, в основному з тактичних мірку­вань, виявивши порушення, помилки на слідстві, не спо­віщають про це слідчого, не заявляють відповідних клопотань, маючи намір заявити про це в суді. Близько 57 % опита­них адвокатів повідомляють слідчому про порушення за­конності лише тоді, коли це не погіршує становища підза­хисного⁹⁵.

Чому ж захисники вдаються до таких дій?

Так склалося, що на практиці найбільш часто заявля­ються клопотання і подаються скарги під час ознайомлен­ня з матеріалами справи.

Далеко не всі клопотання, подані захисниками, задо­вольняються, і законність та справедливість при цьому часто відновлює суд. За даними О.Р. Михайленка, близько 90 % опитаних адвокатів заявили, що їхні клопотання від­хилялися на слідстві, а згодом цілком або частково задо­вольнялися судами. О.Р. Михайленко пише, що у 42,2 % із 265 вивчених ним кримінальних справ про розкрадання брали участь адвокати, і у 20 % справ із цієї кількості піс­ля ознайомлення з матеріалами справи були заявлені різні клопотання, жодне з яких задоволено не було, але не була й оскаржена прокурору жодна відмова слідчого в задово­ленні клопотання.

О.Р. Михайленко пояснює такі результати тим, що в оскар­женні відмов у задоволенні клопотань просто не було сенсу, тому що скарги потрапили б до прокурора вже тоді, коли справа була б у суді, і, відповідно, не могли бути роз­глянуті прокурором. На основі викладеного, О.Р. Михай­ленко вважає, що необхідно передбачити добовий термін для обговорення захисника з обвинуваченим питань про заявлення клопотання, його формулювання і подання слід­чому; протягом доби слідчий повинен прийняти рішення за цим клопотанням і пред'явити його обвинуваченому та захиснику; крім того, необхідно дати добовий термін обви­нуваченому та захиснику для складання скарги і подання її прокурору, і така скарга повинна бути розглянута прокурором до направлення справи до суду. Об'єктивний роз­гляд клопотань і скарг на слідстві зменшив би їхню кіль­кість у суді⁹⁶.

Таким чином, робота захисника під час закінчення досудового слідства відрізняється від роботи під час закін­чення судового розгляду справи перш за все наслідками, які тягне за собою кожна з цих процедур. Так, якщо за­кінчення досудового слідства має дещо проміжний ха­рактер, і захисник буде мати можливість під час судово­го розгляду довести невинуватість свого підзахисного чи звернути увагу суду на обставини, які виключають чи пом'якшують його відповідальність, то закінчення судо­вого розгляду справи передбачає прийняття рішення у справі взагалі та стосовно кожного підсудного зокрема, і від цього рішення цілком буде залежати подальша доля кожної особи, яку захищає захисник; до цього часу за­хисник повинен вжити всіх заходів для досягнення якнай­кращих результатів захисту.

Водночас не слід забувати про те, що захисник зобов'я­заний постійно, на кожній стадії кримінального процесу України, а не лише під час судового розгляду справи, вжи­вати всіх можливих заходів для вирішення завдань, покладених на нього.

Висновок: Захисник за угодою запрошується підозрюваним, обви­нуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними пред­ставниками, а також іншими особами на прохання чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудже­ного. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вар­тою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника.