2. Правова основа Цивільного захисту. Закон України «Про правові засади цивільного захисту». Основні заходи у сфері Цивільного захисту. Режими функціонування Єдиної системи Цивільного захисту (єсцз)

Основні заходи у сфері цивільного захисту.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, добровільні рятувальні формування здійснюють:

1. Оповіщення та інформування.

2. Спостереження та лабораторний контроль.

3. Укриття в захисних спорудах.

4. Евакуацію.

5. Інженерний захист території.

6. Медичний захист населення.

7. Психологічний захист.

8. Біологічний захист.

9. Екологічний захист.

10. Радіаційний і хімічний захист.

11. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.

Оповіщення та інформування

1. Оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС.

2. Завчасне створення та поєднання постійно діючих систем оповіщення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження.

3. Централізоване використання мереж зв’язку, радіомовлення, телебачення незалежно від форм власності та підпорядкування в разі виникнення НС.

Спостереження і лабораторний контроль

1. Створення і підтримання постійної готовності загальнодержавної і територіальної мереж спостереження і лабораторного контролю.

2. Організація збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами.

Укриття у захисних спорудах

1. Для забезпечення укриття населення створюється фонд захисних споруд шляхом:

• комплексного освоєння підземного простору населених пунктів з можливістю пристосування і використання їх для укриття населення в разі виникнення НС;

• обстеження і взяття на облік підземних і надземних споруд, які відповідають вимогам захисту;

• дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень;

• будівництва заглиблених споруд, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;

• будівництво найпростіших сховищ та укриттів.

2. Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань ЦЗ.

Здійснення заходів евакуації населення

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами біля об’єктів підвищеної небезпеки і в особливий період ОСНОВНИМ СПОСОБОМ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ Є ЕВАКУАЦІЯ і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться в зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, а також у всіх випадках інших стихійних лих, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей.

Незайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди з будинків для осіб похилого віку разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

Запобігання паніки та недопущення загибелі людей під час евакуації досягається:

• плануванням евакуації населення;

• визначенням зон для розміщення евакуйованих людей;

• оповіщення керівників різного рівня та населення про початок евакуації;

• управлінням проведенням евакуації;

• створенням мінімально-необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення;

• навчанням населення діям при проведенні евакуації.

Інженерний захист території

Здійснюється на територіях з підвищеним техногенним навантаженням і ризиком виникнення НС, який досягається:

• урахування можливості виникнення на території НС при розробленні генеральних планів забудови;

• контроль за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об’єктів;

• здійснення будівництва із заданими рівнями безпеки і надійності;

• розроблення заходів безаварійного функціонування потенційно небезпечних об’єктів;

• створення комплексних систем захисту населених пунктів і об’єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя

Мета: запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасне надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах НС.

• планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності і господарювання;

• розгортання в умовах НС необхідної кількості додаткових лікувальних закладів (пунктів);

• своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

• контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

• завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;

• накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;

• здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

• навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

• забезпечення недопущення впливу на здоров’я людей шкідливих факторів довкілля та наслідків НС, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

• санітарна охорона територій і об’єктів у зоні НС.

Психологічний захист

• планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення;

• своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

• виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

• використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

Біологічний захист

• виявлення осередку біологічного зараження;

• прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

• використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

• введення режиму карантину та обсервації;

• знезаражування осередку біологічного зараження;

• здійснення заходів екстреної і специфічної профілактики;

• дотримання протиепідемічного режиму суб’єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.

Екологічний захист

• захист родовищ (газових. нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;

• ліквідація лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.

Радіаційний і хімічний захист

Це виявлення вогнищ радіаційного і хімічного забруднення та проведення його оцінки.

• організація і проведення радіометричного і хімічного контролю;

• розроблення типових режимів радіаційного захисту;

• забезпечення засобами радіаційного і хімічного захисту;

• організація і проведення спеціальної і санітарної обробки.

Він досягається:

• завчасним накопиченням і підтриманням в постійній готовності засобів радіаційного і хімічного контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються виходячи із зон можливого ураження;

• своєчасним впровадженням засобів. способів і методів виявлення і оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах;

• створенням уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

• наданням населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного і хімічного захисту;

• розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об’єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;

• завчасне обладнання радіаційно та хімічно небезпечних об’єктів засобами для спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок НС;

• розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій

• виявлення і оцінка таких ситуацій;

• організація і надання допомоги населенню;

• розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення таких ситуацій;

• проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.

3. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій /НС/, їх мета і завдання. Організаційна структура ЦО об’єкта народного господарства (ОНГ)

28 жовтня 1996 року /№1005/96/ Президент України затвердив Міністерство України з надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) і відповідне про нього Положення. При цьому були ліквідовані Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС і Штаб ЦО України.

МНС України вирішує питання, які виходять із норм Міжнародного гуманітарного права і укладених Україною міжнародних угод.

МНС України є центральною ланкою виконавчої влади, яка забезпечує запровадження в життя державної політики у сфері Цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (НС), ліквідації їх наслідків і наслідків Чорнобильської катастрофи і ін.

МНС очолює Міністр, якого призначає Президент України.

Основні завдання МНС України (в частині, що стосується ЦО):

п.2.- керівництво діяльністю органів управління, штабів,

військ ЦО і підлеглих спеціалізованих формувань;

п.5. – державний нагляд і контроль за станом ЦО і техногенної безпеки, готовністю дій в НС і проведення заходів щодо їх попередження;

п.7. - ... створення банків даних з проблем ЦО...;

п.8. – підготовка і перепідготовка кадрів ЦО... і ін.

МНС України у відповідності до поставлених завдань:

п.6.–здійснює організаційно-методичне керівництво, координацію і контроль за діяльністю органів влади...і організацій усіх форм власності з питань... медичного захисту громадян;

п.12.– оповіщає населення про загрозу і виникнення НС, забезпечує належне функціонування територіальних і локальних систем оповіщення;

п.17. – забезпечує проведення науково-дослідних робіт з проблем захисту населення і територій від наслідків НС...;

п.25. – організує фінансове, матеріальне і технічне забезпечення військ ЦО...і спецформувань;

п.29. – забезпечує...сили ЦО, установи і організації, які входять в його систему, висококваліфікованими спеціалістами, вирішує питання добору і розстановки кадрів;

п.31. – створює, реорганізує і ліквідує організації, військові частини, учбові заклади та ін.

МНС України має право:

п.3. – проводити перевірку стану ЦО і готовності її до дій в НС (Міністерств і організацій всіх форм власності).

Для рішення найбільш важливих питань створена комісія МНС України, а для розглядання наукових рекомендацій з проблем МНС створена науково-технічна рада цього Міністерства.

Організаційна структура МНС України включає: Міністра, 6 його заступників (два з них – перших) і 28 управлінь і відділів. Зокрема, один з перших заступників Міністра є командуючим силами ЦО.

Важливе місце в загальній системі захисту населення від промислових аварій, катастроф і стихійних лих посідають постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 року № 237 в країні створені і функціонують постійні комісії такі як: урядова, обласна та районна (міська) комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (при відповідній держадміністрації).

Мета комісії – оперативне вирішення питань, пов‘язаних з попередженням надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, координації та контролю комплексу робіт і заходів в цій сфері.

Комісія в звичайних умовах виконує такі завдання:

• організовує розробку заходів щодо удосконалення правового регулювання питань попередження виникнення НС;

• координує діяльність місцевих органів держадміністрації з питань розробки та реалізації програм забезпечення безпеки населення;

• розглядає питання про відкриття і зупинку підприємств, які використовують небезпечні технології (хімічні, радіаційні і т.п.);

• організує проведення експертизи проектів заходів з питань техногенно-екологічної безпеки;

• приймає міри щодо розвитку державної системи спостереження і прогнозу стану навколишнього середовища;

• оцінює по матеріалам прогнозу масштаби можливих наслідків НС;

• організує складання переліку НС, які можуть виникнути на певній території;

• узагальнює рекомендації місцевих органів з НС і ін.

В надзвичайних ситуаціях комісія:

• подає головам держадміністрації інформацію про НС;

• визначає причини виникнення НС;

• залучає до аварійно-рятувальних робіт сили і засоби (війська ЦО та Національної Гвардії і ін. з їх згоди), а також служби ЦО: охорони громадського порядку, протипожежну, медичну та ін. (всього – 14), організує їх взаємодію;

• координує роботу підпорядкованих постійних комісій при ліквідації наслідків НС;

• організує визначення масштабу наслідків НС і ін.

Постійну комісію очолює голова (заступник голови держадміністрації певного рівня) , який має першого заступника (начальник штабу ЦО), заступників (три), секретаря (два), голів підкомісій ( 10-12) і членів комісії (20-25).

Особовий склад комісії проходить навчання на курсах ЦО і залучається до навчань ЦО.