4.4. Стабільність і схильність до утворення відкладень

Сучасні товарні дизельні палива – це середньодистилятні нафтові фракції з високою фізичною стабільністю. Температура початку кипіння дизельних палив знаходиться у межах 180...220°С і тиск насиченої пари при звичайних умовах не перевищує 1 кПа. Тому втрати дизельних палив від випаровування під час зберігання невеликі і складають 1,5 кг у рік з 1 м³ пароповітряного простору.

Хімічна стабільність дизельних палив, одержаних з малосірчистої нафти, досить висока. Навіть після зберігання протягом п'яти і більше років вони практично не змінюють своїх показників якості, в той час як дизельні палива, що містять значну кількість ненасичених вуглеводнів і меркап­танів, суттєво змінююють свої властивості за тих же умов.

Утворення нагару і смолистих відкладень залежить не тільки від конструктивних факторів, технічного стану і ре­жиму роботи двигуна, але і від якості дизельного палива. На утворення відкладень впливають такі фізико-хімічні властивості палива як фракційний склад, в'язкість, наяв­ність сірчистих сполук, смолистих речовин (фактичних смол), ненасичених вуглеводнів тощо.

Для дизельних палив, що містять продукти крекінгу нормується йодне число. Це пов'язано з тим, що в продук­тах каталітичного крекінгу, які додають в дизельні палива з метою збільшення їх виробництва, можуть бути малоста-більні ненасичені вуглеводні. Йодне число відповідає кіль­кості йоду в грамах, який здатний приєднатись до ненаси­чених вуглеводнів, що знаходяться в 100 г нафтопродукту. При визначенні створюються такі умови, коли йод може реагувати з ненасиченими вуглеводнями, які мають подвій­ний зв'язок (олефінами). Тому цей показник характеризує одну з сторін хімічної стабільності. Йодне число не повин­но перевищувати 6 г йоду на 100 г палива.

Схильність дизельного палива до нагароутворення за­лежить також від його коксівності і зольності.

Коксівність – це здатність палива утворювати в умовах нагрівання (800...900 °С) без доступу повітря залишок у ви­гляді вугілля (коксу). Для дизельних палив коксівність залежить від їх фракційного складу, вмісту смолистих і не­стабільних сполук. Коксівність (коксове число) визначають або для палива в цілому, або для 10%-го залишку після пе­регонки. Коксівність 10%-го залишку повинна бути не біль­ше 0,5%.

Зольність палива характеризує вміст у ньому мінераль­ного залишку після згоряння. Зола не тільки приймає участь при утворенні нагару, але і підвищує спрацювання дета­лей двигуна. Допустимий вміст золи в дизельних паливах 0,01...0,02 %.

Схильність палив до лакоутворення оцінюють за вмістом лаку в міліграмах на 10 мл палива, випаровуючи невелику кількість палива у спеціальному лакоутворювачі при тем­пературі 250 °С.

4.5. Корозійні властивості

Причини корозійності дизельних палив ті ж, що і у бен­зинів: наявність водорозчинних кислот і лугів, органічних кислот і сірчистих сполук. Присутність водорозчинних кис­лот і лугів у паливі виявляють за реакцією водної витяж­ки і наявність їх за стандартами не допускається. Вміст ор­ганічних кислот обмежується показником – кислотність. Кислотність дизельних палив не повинна перевищувати 5 мг КОН/100 мл.

Вирішальний вплив на корозійну агресивність дизель­них палив має вміст і характер сірчистих сполук.

Активних сірчистих сполук (сірководню, елементної і меркаптанової сірки) при випуску палива із заводу повин­но бути так мало, щоб корозійні випробування – проба на мідну пластинку – воно витримувало.

Корозійні властивості дизельних палив обумовлені не стільки загальним вмістом сірки в паливі, скільки вмістом меркаптанів.

Загальна кількість сірки, яка міститься в дизельному паливі, суттєво впливає на роботоздатність дизельного дви­гуна. Узагальнюючи експериментальні дослідження, мож­на стверджувати, що при зростанні сірки з 0,2 до 0,5 %, а при використанні сірчистих палив (до 1,0 %) знос прис­корюється майже вдвоє.